Рішення № 80123579, 27.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4679/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 33

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Довгальової Г.Г.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Наумової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230491305 від 17.05.2018 року;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230501305 від 17.05.2018 року;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230201305 від 17.05.2018 року;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230231305 від 17.05.2018 року;

Адміністративний позов мотивовано наступним.

В обґрунтування позовної заяви фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, не обґрунтовані, прийняті без урахування фактичних обставин справи, а тому - підлягають скасуванню. На думку позивача, контролюючий орган в ході перевірки належним чином не підтвердив наявність вказаних в акті перевірки порушень.

«ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ»

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі.

06 грудня 2018 року, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, вирішено розгляд справи продовжити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, у встановлений судом строк надав відзив (вх.№33505/18 від 06.11.2018р.) на позовну заяву (т.І,а.с.159-165).

Відзив обґрунтований наступним.

Документальною плановою перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Головним управлінням ДФС в Одеській області було встановлено порушення податкового законодавства. Зокрема, встановлено : включення не всієї суми отриманого доходу до складу загальної суми доходу згідно податкових декларацій платника єдиного податку; розбіжність між задекларованим доходом підприємця та за результатами перевірки за 2016 рік склала 282 774,07 гривень; на порушення вимог п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, ФОП ОСОБА_3, включав до складу валового доходу не всі суми отриманого доходу; через заниження оподатковуваного доходу виникла розбіжність у сумі нарахованого єдиного податку у розмірі 8 478,23 гривень; позивачем було надано до податкового органу розрахунки із недостовірними відомостями (не відображено суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь самозайнятих осіб); не включенням до складу валового доходу та валових зобов'язань з ПДВ сум отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності в результаті чого занижено задекларовані показники на суму 16 047,66 гривень; завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2017 року за 303 000,33 гривень; не надання до перевірки документів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Відповідачем наголошувалося, що податкові повідомлення-рішення було винесено правомірно, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи, оскільки документів які б спростовували встановлені в ході перевірки порушення, платником податків не надано.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 19.11.2004 року, за №25560000000004215, код основного виду економічної діяльності - 74.10 спеціалізована діяльність із дизайну. З 01.07.2014 року ФОП ОСОБА_3, зареєстрований платником ПДВ за індивідуальним податковим номером НОМЕР_7 (т.І, а.с.47-50).

На підставі ст.77 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (далі - Податкового кодексу), пп.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2461-VІ від 08 липня 2010 року, наказу ГУ ДФС в Одеській області №1307 від 21 лютого 2018 року (т.І, а.с.180) та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, направлення на перевірку №1552/13-05 від 05.03.2018 року (т.І, а.с.177), головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Холодовою Н.В., з 12 березня 2018 року по 30 березня 2018 року (з урахуванням продовження строків проведення перевірки на 5 робочих днів з 26 березня 2018р.), проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності СГД ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, було повідомлено надісланням копії наказу №1307 від 21.02.2018 року та повідомлення №529/13-05 від 28.02.2018 року (т.І, а.с.179,181-183).

За наслідками проведення перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №756/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 06.04.2018 року, яким зафіксовані порушення позивачем податкового законодавства України (т.І, а.с.52-114).

На цій підставі, Головним управлінням ДФС в Одеській області, прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0230491305 від 17.05.2018 року, за порушення п.292.1 ст. 292, п.293.3 ст.293 Податкового Кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з єдиного податку фізичних осіб на суму 10 597,79 гривень (за податковим зобов'язанням 8 478,23 гривень та за штрафними санкціями 2 119, 56 гривень) (т.І, а.с.21);

- №0230501305 від 17.05.2018 року, за порушення пп.44.1, пп.44.6 ст.44, п.16.1 ст.16, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 гривень (т.І, а.с.18);

- №0230201305 віл 17.05.2018 року, за порушення пп.б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 гривень (а.с.19);

- №0230231305 від 17.05.2018 року, за порушення п.185.1. ст.185, п. 187.1 ст. 187, абз.б пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст.198, п.200.1 , п.200.2 ст.200 Розділу V. Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в України (робіт, послуг) на суму 378 750,41 гривень (за податковими зобов'язаннями на суму 303 000,33 гривень та штрафними санкціями 75 750,08 гривень) (т.І, а.с.20).

14.06.2018 року, не погоджуючись з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу та заперечення. Проте рішенням Державної фіскальної служби України №11955/К/99-99-11-02-01-14 від 10.08.2018 року, та висновком Головного управління ДФС в Одеській області №134/15-32-13-05-15 від 17.05.2018 року, податкові повідомлення-рішення №№0230491305, 0230501305, 0230201305, 0230231305 від 17.05.2018 року залишено без змін, а скаргу та заперечення ФОП ОСОБА_3, - без задоволення (т.І, а.с.121-128).

Не погоджуючись з рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області та вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - Податковий кодекс України).

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230491305 від 17.05.2018 року, винесеного за порушення ОСОБА_3 п.292.1 ст. 292, п.293.3 ст.293 Податкового Кодексу України та яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Єдиний податок з фізичних осіб за податковим зобов'язанням на суму 8 478,23 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 119,56 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Згідно п.293.3 ст.293 Податкового кодексу України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В акті перевірки №756/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 06.04.2018 року, податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, включав до складу валового доходу не всі суми отриманого доходу. Зокрема, даними перевірки за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, виявлена розбіжність у нарахуванні єдиного податку у сумі 8 478, 23 гривень (8000,00 гривень за 1 квартал 2016 року, 0,81 гривень за 3 квартал 2016 року та 477,42 за 2016 рік).

Під час судового розгляду справи, позивачем не спростовано висновків Головного управління ДФС в Одеській області, стосовно збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Єдиний податок з фізичних осіб, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0230491305 від 17.05.2018 року - не підлягає задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230501305 від 17.05.2018 року, винесеного за порушення ОСОБА_3 пп.44.1, пп.44.6 ст.44, п.16.1 ст.16, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України та яким нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно пп.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов'язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

У матеріалах справи містяться копії запитів про надання документів №б/н/10/15-32-13-05 від 26.03.2018 року, №б/н/10/15-32-13-05 від 23.03.2018 року та копія акту Головного управління ДФС в Одеській області №373/13-05 від 06 квітня 2018 року, «Про ненадання документів в ході проведення планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3» (т.І, а.с.174-182).

Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірки порушення позивачем не надано.

Оскільки підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стали висновки відповідача про не надання позивачем первинних документів, подання яких в розумінні ПК України відноситься до предмету фактичної перевірки, суд дійшов висновку про правомірність застосування до ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 гривень.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230231305 від 17.05.2018 року, винесеного за порушення ОСОБА_3 п.185.1. ст.185, п. 187.1 ст. 187, абз.б пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст.198, п.200.1 , п.200.2 ст.200 Розділу V. Податкового кодексу України та яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями на суму 303 000,33 гривень та штрафними санкціями 75 750,08 гривень, суд зазначає наступне.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Під час перевірки достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість позивача (рядки 1-8.4) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників у рядку (1-8.4) Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 16 047,66 гривень, яке виникло у зв'язку з не включенням до складу валового доходу та валових зобов'язань з ПДВ сум отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності, чим порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Крім того, контролюючим органом встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2017 року на 303 000,33 гривень, оскільки, згідно виписок банків, наданих позивачем до перевірки, передплата 30 % у розмірі 858 000,00 гривень та доплата у розмірі 642 000,00 гривень та 500 000,00 гривень, за принтер GZH3206SG для широкоформатного друку придбаний у ТОВ «Орлі Груп», включені до податкового кредиту позивача за липень та серпень 2017 року.

У листопаді 2017 року, ФОП ОСОБА_3, повернув у безготівковій формі через розрахунковий рахунок «помилково перераховані кошти» ТОВ «Орлі Груп» у сумі 2 000 000,00 гривень (в тому числі ПДВ 333 333,33 гривень), проте, згідно Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість з листопад 2017 року, наданої до контролюючого органу ГУ ДФС в Одеській області, від кореговано лише 182 000,00 гривень (у тому числі ПДВ 30 333,00 гривень) по контрагенту ТОВ «Орлі Груп».

Суд погоджується з зауваженнями відповідача, що різницю в сумі 1 818 000,00 гривень (в тому числі ПДВ 303 000,33 гривень) позивач повинен був врахувати до колонки Б рядку 14 Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року, тим самим зменшивши суму податкового кредиту, та відповідно, збільшивши податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2017 року.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що податковий кредит згідно розрахунків коригувань від ТОВ «ОРЛІ ГРУП», був самостійно зменшений позивачем на суму 219 666,67 гривень шляхом уточнених показників податкових декларації за наступні періоди, оскільки ФОП ОСОБА_3, було відкориговано лише 182 000,00 гривень, а інші коригування зроблено вже після складання акту перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області №0230231305 від 17.05.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, у задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230501305 від 17.05.2018 року, за порушення ОСОБА_3 пп.б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України та яким нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 510, 00 гривень, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Як зазначається в акті перевірки №756/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 06.04.2018 року, при співставленні виписок банку позивача наданих до перевірки та Звітів за Ф.1-ДФ встановлені розбіжності у відображенні виплачених доходів фізичним особам за ознакою « 157», а саме - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (код НОМЕР_5). Зокрема, перерахування 240,00 гривень та 270,00 гривень за постачання примірника та пакетів оновлення комп'ютерної програми М.Е.Dос та послуги з інформатизації.

Суд не погоджується з висновками Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки згідно наявного у матеріалах справи (т.ІІ, а.с.47-76) копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку Форми №1 ДФ, відповідач помилково ототожнив ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Висновки Головного управління ДФС в Одеській області є хибними, оскільки позивачем здійснено лише один платіж ФОП ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5), а другий платіж зроблено ФОП ОСОБА_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6) (т.ІІ, а.с. 51).

Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів на постачання комп'ютерної програми №1704008ИЗ від 04.03.2016 року з ФОП ОСОБА_6 (т.ІІ, а.с.86-90) та копією договору про надання консультаційних послуг №1603029 від 04.03.2016 року з ФОП ОСОБА_7 (т.ІІ, а.с.90-93).

Враховуючи допущену контролюючим органом помилку, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0230501305 від 17.05.2018 року, за порушення ОСОБА_3 пп.б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України та яким нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 510, 00 гривень - протиправне та підлягає скасуванню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 3904,00 гривень, згідно платіжного доручення №132 від 10 вересня 2018 року.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 5,07 гривень (загальна сума позову 390 368,20 гривень, з яких задоволенню підлягає 510,00 гривень (0,13% від загальної суми), 3904,00*0,13% = 5,07 гривень).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 39398646), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №№0230491305, 0230501305, 0230201305, 0230231305 від 17.05.2018 року - задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0230201305 від 17.05.2018 року - визнати протиправним та скасувати;

У решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) понесені ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 5,07 гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено та підписано 27 лютого 2019 року

Суддя Балан Я.В.

.