Рішення № 80123422, 18.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4144/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, а саме призначення пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, управління, Старобільське ОУПФУ), в якому позивач просить:

- визнати дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області протиправними;

- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 1 жовтня 2018 року.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач 01.10.2018 звернулась до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування". Згідно із п.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки, які народились з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року після досягнення 58 років 6 місяців. Листом №13760/03-01 від 26.11.2018 року позивачу було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідно, пенсія призначена не була. Своє рішення мотивували тим, що відсутня печатка та ПІБ працівника відділу кадрів у записі трудової книжки за періоди роботи в промисловому об'єднанні "Свердловантрацит", а також, не наданням свідоцтва про одруження з ОСОБА_2, оскільки прізвище в трудовій книжці виправлено відповідно до даних паспорту. Враховуючи навіть те, що у трудовій книжці позивача наявний відбиток печатки (але вона погано читаєтьея), наявний запис із зазначенням посади, ім'я, по батькові та підпис працівника відділу кадрів промислового об'єднання "Свердловантрацит", наданою довідкою №231 від 14.12.2015, яка видана відокремленим підрозділом "Шахтоуправління Свердловське" ДЕТК Свердловантрацит (є правонаступником промислового об'єднання "Свердловантрацит"), яка підтверджує факт роботи на посаді інструктора методиста шахти "Центросоюз" промислового об'єднання "Свердловантрацит" в період з 16.11.1978 по 15.09.1988 та додатків до неї з витягами з наказів шахти "Центросоюз" промислового об'єднання "Свердловантрацит" про призначення на посаду 16.11.1978 та звільнення 15.09.1988 року з посади інструктора методиста шахти "Центросоюз" промислового об'єднання "Свердловантрацит", які згідним чином завірені, дане твердження є неправдивим та не відповідає обставинам справи. Зазначила, що оригінал довідки № 231 від 14.12.2015 та завірені в установленому порядку витяги з наказів про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії надано разом із заявою і знаходяться в матеріалах справи по призначенню пенсії.

На підставі вищезазначеного позивач вважає такі дії Старобільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області незаконними та такими, що не відповідають нормативним актам, в тому числі Конституції України.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні з викликом сторін (а.с.1,2).

Ухвалою суду від 17.01.2019 відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача (а.с.60).

У судове засідання позивач не прибула, надала заяви про розгляд справи без його участі (а.с. 66,67).

Представник Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у судове засідання не прибув, надав відзиви на позовну заяву (а.с. 42,43; 72,73), позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли віку-60 років та мають страховий стаж-15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, тобто після досягнення ними 58 років 6 місяців. На підставі наданих позивачем документів до управління було обчислено загальний трудовий стаж ОСОБА_1, який склав 18 років 8 місяців та 8 днів. Однак, пенсійним органом було виявлено невідповідність записів трудової книжки ОСОБА_1 вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, та Міністерством соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р.№110, а саме відсутність печатки та ПІБ працівника відділу кадрів у записі трудової книжки за періоди роботи в промисловому об'єднанні «Свердловантрацит». Окрім того, ОСОБА_1 не надала до управління свідоцтво про одруження, оскільки на початку трудової діяльності, трудова книжка ОСОБА_1, була видана на прізвище Львова. На підставі вищевикладеного періоди роботи з 16.01.1978 по 15.09.1988, не можливо зарахувати позивачу до трудового стажу. Таким чином, загальний трудовий стаж, який можливо зарахувати позивачці для призначення пенсії становить менше 15 років, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до чого 10.10.2018 року управлінням винесено рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищевикладеного відповідач вважає позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, надали заяви, в яких просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (зі змінами та доповненнями) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV (чинного на час виникнення правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, тобто після досягнення ними 58 років 6 місяців.

Суд звертає увагу на той факт, що станом на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 чинною була "Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР, від 20.06.1974 №162 (втратила чинність з прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58).

Отже, посилання відповідача в рішенні про відмову позивачу в призначенні пенсії на невідповідність записів трудової книжки позивача за період з 16.11.1978 по 15.09.1988 вимогам іншого нормативного акту - Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, та Міністерством соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 - є незмістовним.

Порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29.07.1993.

Відповідно до зазначеної вище Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993року №637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Інструкцією визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 4.2 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

01 жовтня 2018 року позивач звернулася до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документу про місце проживання (реєстрації), паспорту, трудової книжки, диплому про навчання, довідки з ДПІ про облік як суб'єкта підприємницької діяльності, довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, заяви про спосіб виплати пенсії та свідоцтва про народження (а.с. 77,78).

Згідно з паспортом позивача серії ЕК № 929059, виданим 24.08.1998 Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народилася 24 березня 1960 року, тобто на час звернення до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, досягла 58 років 6 місяців (а.с.8,9).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 відповідачем прийнято рішення від 10.10.2018 б/н про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного загального стажу роботи (а.с. 35; 88,89).

Відповідно до вищезазначеного рішення період роботи в промисловому об'єднанні «Свердловантрацит» з 16.01.1978 по 15.09.1988 не зараховано позивачу до трудового стажу, оскільки у записі, що містить трудова книжка, за вказаний період роботи, відсутня печатка та ПІБ працівника відділу кадрів. Крім того, зазначено, що позивачу необхідно було надати до управління свідоцтво про одруження з ОСОБА_2, оскільки прізвище в трудовій книжці виправлено відповідно до даних паспорту, що не є підставою при зміні прізвища.

З тексту рішення вбачається, що загальний стаж роботи позивача складає 18 років 08 місяців 08 днів, проте цього недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач в уточненому відзиві на позов (а.с.72) надав суду пояснення щодо обчисленого загального стажу роботи позивача, в яких зазначив, що позивачу було обчислено загальний трудовий стаж, який складає 18 років 08 місяців 08 днів, але період роботи в промисловому об'єднанні «Свердловантрацит» з 16.01.1978 по 15.09.1988 не зараховано, а отже загальний стаж роботи позивача становить менше 15 років, тому управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Суд звертає увагу на ту обставину, що трудовий стаж позивача розпочато, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2, лише з 17.08.1978, що вказує на помилковість зазначення відповідачем в рішенні від 10.10.2018 б/н як початкову дату періоду трудового стажу позивача - 16.01.1978.

Отже, спірним періодом загального стажу позивача є період роботи в промисловому об'єднанні «Свердловантрацит» з 16.11.1978 по 15.09.1988.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи про трудову діяльність позивача за спірний періоди роботи на шахті "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит» (а.с.11-13; 51,52):

- 16.11.1978 прийнято на посаду інструктора-методиста на підставі наказу № 156-К від 16.11.1978 (запис №3);

- 15.09.1988 звільнено з займаної посади відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП УССР на підставі наказу від 16.09.1988.

Крім того, на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки позивача є запис про зміну прізвища «Львова» на «Косецька», на підставі паспорта громадянина СРСР серії VII-ЕД № 572027.

Зазначені записи завірені підписом старшого інспектора відділу кадрів шахти "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит».

Паспорт позивача серії ЕК № 929059, виданим 24.08.1998 Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, містить запис про реєстрацію шлюбу 04.08.1979 позивача з ОСОБА_2 та запис про розірвання цього шлюбу 03.09.2004 на підставі рішення суду м. Свердловськ 18.06.2004.

Вказані документи позивач надавала разом з заявою про призначення пенсії, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення (а.с.78).

Отже, в розпорядженні відповідача на момент прийняття спірного рішення перебував паспорт позивача, який містить достовірну інформацію про шлюб позивача як підставу для зміни прізвища та розірвання цього шлюбу. Тому посилання відповідача на відсутність свідоцтва про шлюб як підтвердження факту зміни прізвища позивачем в трудовій книжці є необгрунтованими, оскільки позивач не може надати свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2, оскільки цей шлюб розірвано 03.09.2004 на підставі рішення суду, що підтверджено копією її паспорту.

Судом встановлено, що позивач, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 мала дівоче прізвище "Львова", а після реєстрації шлюбу отримала прізвище чоловіка "Косецька".

Зазначене підтверджується наявними в справі документами, а саме: витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00021565276 від 29.11.2018, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20.04.2006, свідоцтвом про народження позивача серії 1-ЕД № 113632 від 05.08.2008 та записами паспорта позивача серії ЕК № 929059, виданим 24.08.1998 Свердловським МВ УМВС України в Луганській області (а.с.15,16,17).

Наведені вище обставини свідчать про те, що трудова книжка серії НОМЕР_2 дійсно належить позивачу ОСОБА_1.

Крім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем надані суду копії наказу № 156-К від 16.11.1978 «Про прийом» та наказу №223/к від 16.09.1988 «Про прийом, звільнення та додаткову оплачувану відпустку» (а.с.21,22).

Судом встановлено з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2, що ОСОБА_1 16.11.1978 прийнято на посаду інструктора-методиста, а 15.09.1988 звільнено з займаної посади відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП УССР.

Записи трудової книжки також підтверджують накази директора шахти "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит» № 156-К від 16.11.1978 «Про прийом» та №223/к від 16.09.1988 «Про прийом, звільнення та додаткову оплачувану відпустку».

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2, наказів № 156-К від 16.11.1978 та №223/к від 16.09.1988 - ОСОБА_1 у період з 16.11.1978 по 15.09.1988 працювала на шахті "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит», у зв'язку з чим наведені обставини з урахуванням правил, закріплених в ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993року №637, свідчать про належність поданої позивачем трудової книжки як документа, який підтверджує його стаж роботи на підприємстві, та про достатність такого документа для органу пенсійного фонду при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду роботи для обчислення пенсії.

Отже, на підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування періоду роботи з 16.11.1978 по 15.09.1988 на шахті "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит» до загального стажу роботи.

Зважаючи на викладене, рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.10.2018 б/н про відмову в призначенні пенсії за віком згідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду в питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, в питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховующи вищезазначене, суд вважає необхідним зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 16.11.1978 по 15.09.1988 на шахті "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2018 про призначення пенсії за віком відподно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем рішення від 10.10.2018 б/н, а не з його діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень. Тому належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача. Хибний спосіб захисту, обраний позивачем, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки сам факт наявності порушення відповідачем права позивача на отримання пенсії знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи. Зазначене є підставою для виходу суду за межі позовних вимог згідно з ч.2 ст.9 КАС України, оскільке це необхідно для ефективного захисту порушеного права позивача. Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до п.10 ч. 2 ст. 245 КАС України має право обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату № 13749 від 06.12.2018 (а.с. 3).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, а саме призначення пенсії- задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.10.2018 б/н про відмову в призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської (код ЄДРПОУ 41246506; місце знаходження: 927004, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, 1а) зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) період роботи з 16.11.1978 по 15.09.1988 на шахті "Центросоюз" промислового об'єднання «Свердловантрацит» та повторно розлянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2018 про призначення пенсії за віком відподно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 25 лютого 2018 року.

Суддя В.С. Шембелян