Рішення № 80123309, 20.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6184/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року

зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представники сторін не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голови Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_2., Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, в якому просить суд:

- визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо ненадання запитуваної інформації на запити №ВСП 001/04/09/18 від 04.09.2018 та №ВСП 001/22/09/18 від 22.09.2018;

- зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області надати достовірну, точну та повну запитувану інформацію (надати можливість ознайомитись із документами) про розмір щомісячної заробітної плати голови Старояричівської сільської ради ОСОБА_2. впродовж останніх трьох років (за кожен місяць окремо з розшифровкою: зарплата, премії, матеріальна допомога, відпускні, лікарняні, добові на відрядження тощо);

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100,00 грн.

Ухвалою від 02.01.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 15.01.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 04.02.2019 суд закрив провадження в частині позовних вимог щодо зобов'язання Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області надати достовірну, точну та повну запитувану інформацію (надати можливість ознайомитись із документами) про розмір щомісячної заробітної плати голови Старояричівської сільської ради ОСОБА_2. впродовж останніх трьох років (за кожен місяць окремо з розшифровкою: зарплата, премії, матеріальна допомога, відпускні, лікарняні, добові на відрядження тощо).

Ухвалою від 04.02.2019 суд залучив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голову Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_2. та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до відповідача із запитами №ВСП 001/04/09/18 від 04.09.2018 та №ВСП 001/22/09/18 від 22.09.2018. Проте, відповідач не надав запитувану інформацію. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо ненадання запитуваної ним інформації у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» є протиправними.

Відповідач 04.02.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача визнав частково та добровільно надав запитувану інформацію. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач заперечив повністю.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку представника в судове засіданні не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явку представників в судове засіданні не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи без участі їх представників до суду не надходило.

Дослідивши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

04.09.2018 за вих. №ВСП 001/04/09/18 позивач відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» направив відповідачу журналістський запит, в якому просив надати інформацію про розмір нарахованої та отриманої заробітної плати сільським головою впродовж 01.01.2018 - 31.08.2018 (за кожен місяць окремо з розшифровкою: зарплата: зарплата + премії + матеріальна допомога, добові на відрядження, тощо).

06.09.2018 відповідач листом №458 надав позивачу відповідь на його запит від 16.06.2018 № ВСП001/16/06/18, в якому повідомив про те, що запитувана інформація відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №2 «Про початок роботи системи та оприлюднення декларації осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» знаходиться на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

22.09.2018 за вих.№ВСП 001/22/09/18 позивач відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» направив на електронну адресу відповідача повторний інформаційний запит, в якому повторно просив надати відповідь на запит 04.09.2018 за вих.№ВСП 001/04/09/18.

26.09.2018 відповідач надав позивачу відповідь №483 на його запит від 16.06.2018 № ВСП001/16/06/18, в якому повторно повідомив про те, що запитувана інформація відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №2 «Про початок роботи системи та оприлюднення декларації осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» знаходиться на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

З огляду на це, позивач вважає, що дії відповідача щодо ненадання йому запитуваної інформації є протиправними, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Згідно з ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно з п.п.17-20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень селищного голови входить, зокрема: ведення особистого прийому громадян; забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видання розпоряджень у межах своїх повноважень тощо.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Відповідно до ч.6. ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Згідно з ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 вказаного Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей зазначеного Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в вказаній статті, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій вказаної статті, вимоги зазначеного Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Згідно з ч.4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися вказаним Законом.

Пунктом б) частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Відповідно до ч. 2. ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 зазначеного Закону.

Як передбачено ч.2 ст. 22 вказаного закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 вказаного Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як вже встановив суд, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитами №ВСП 001/04/09/18 від 04.09.2018 та №ВСП 001/22/09/18 від 22.09.2018, в яких просив надати інформацію.

На запити позивача №ВСП 001/04/09/18 від 04.09.2018 та №ВСП 001/22/09/18 від 22.09.2018 відповідач надав відповіді від 06.09.2018 №458 та від 26.09.2018 №483 про те, що вся інформація знаходиться на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Суд встановив, що з аналізу зазначених запитів позивача вбачається, що інформація, яку він запитує, не відноситься до інформації з обмеженим доступом; підстав для обмежень доступу до інформації відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не виявлено.

Суд також звертає увагу на те, що сторони у справі є суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації в розумінні положень ст.ст. 12,13 вказаного закону, відповідач у справі не приймав рішення про відмову у задоволенні запиту на публічну інформацію.

Відповідач, вказавши у своїх відповідях на те, що вся запитувана інформація розміщена на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції порушив вимоги ч.2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою відповідь розпорядника інформації, зокрема, про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, допустив неправомірну відмову в наданні інформації.

Таким чином, суд встановив, що відповідач всупереч п. б) ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надав позивачу достовірну, точну та повну інформацію на його запити, а також при наданні відповіді на запити порушив вимоги ч.2 ст. 22 вказаного Закону.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо неналежного надання позивачу запитуваної інформації на його запити є протиправними.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує, що позивач не вказав, в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо ненадання запитуваної інформації на запити ОСОБА_1 №ВСП 001/04/09/18 від 04.09.2018 та №ВСП 001/22/09/18 від 22.09.2018.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100,00 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області код ЄДРПОУ 04374080, місцезнаходження: 80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 25.02.2019.

Суддя А.Г. Гулик