Рішення № 80123172, 27.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/350/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участі:секретаря судового засідання Бачка А.М. представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Дідик Л.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції Дідик Лесі Олегівни від 04 вересня 2018 року у виконавчому провадженні №43462857 про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 26096,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження №43462857) перебуває виконавчий лист №280/59/14, виданий 30.04.2014, Коростинівським районним судом Житомирської області, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 11.04.2014 і до досягнення дитиною повноліття.

Головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дідик Лесею Олегівною 04 вересня 2018 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 26096,78 грн. (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.09.2018).

Не погоджуючись із постановою відповідача про накладення штрафу від 04.09.2018 ВП№43462857, з метою захисту власних інтересів, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав зазначених у поданому суду відзиву на позов. Зокрема представник зазначила, що нею на виконання ч.4 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 11.01.2014 року по 01.02.2019 року, яка станом на 01.02.2019 року становить 60 677,50 грн.

Керуючись абз.3 ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", та враховуючи те, що сума боргу позивача перевищує суму відповідних платежів за три роки, державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів від 04.09.2018 року ВП№43462857.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач відповідно до довідки №5371 від 01.11.2018 з 08.02.2017 та по даний час перебуває під вартою в державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", та копію оскаржуваної постанови отримав 28.01.2019, а договір про надання правової допомоги уклав лише 04.02.2019, під час побачення з адвокатом в умовах Хмельницького слідчого ізолятора, до суду звернувся 06.02.2019, тому суд вважає такі причини пропуску звернення до суду поважними, оскільки позивач обмежений в силу Закону (КПК України) можливості вільного пересування та укладення в будь-який час договору про надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що за результатами розгляду судової справи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, Коростинівським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист № 280/59/14ц від 30.04.2014.

На підставі вказаного виконавчого документа Другим відділом державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції було відкрито ВП № 43462857, в межах якого головним державним виконавцем Дідик Л.О. було винесено постанову про накладення штрафу від 04.09.2018, якою накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 26096,78 грн (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.09.2018).

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 04.09.2018, оскільки вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена без врахування ст.58 Конституції України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно із абз.3 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено зазначеною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.

Згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII введена лише у 2018 році, а тому позивач не міг передбачити на майбутнє настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що ОСОБА_3 з 08.02.2017 по даний час перебуває під вартою в державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", до роботи не залучається, доходів не має, що підтверджується довідкою №5371 від 01.11.2018, яка міститься в матеріалах справи.

Суд вважає, що в даному випадку не сплата аліментів не свідчить про ухилення боржника від їх сплати, а виникнення заборгованості зі сплати аліментів пов'язане із об'єктивною неможливістю ОСОБА_3 сплачувати аліменти, оскільки останній перебуває з 08.02.2017 під вартою та до роботи не залучається, доходів не має.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 04.09.2018 ВП№43462857 в розмірі 26096,78 грн (50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.09.2018 року), тому суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 13/2, ідентифікаційний код 37225071) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу державного виконавця - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції Дідик Лесі Олегівни від 04 вересня 2018 року у виконавчому провадженні №43462857 про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 26096,78 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (ідентифікаційний код -37225071).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О.П. Шевчук