Рішення № 80123059, 27.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. № 400/418/19 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001

про:скасування постанови від 30.01.2019 № 57890663,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. від 30.01.2019 ВП №57890663.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2018, новий розмір пенсії склав 4 034,60 грн. Після проведеного перерахунку ОСОБА_1 в листопаді 2018 виплачена різниця між перерахованим та отриманим розміром пенсії за період з 17.10.2018 по 30.11.2018 у сумі 857,38 грн. Різниця між перерахованим та отриманим розміром пенсії за період з 01.01.2018 по 16.10.2018 у сумі 5 498,42 грн. є заборговністю за рішенням суду та буде виплачуватись відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем рішення суду в повному обсязі не виконано, а саме не здійснено виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за період з 01.01.2018 по 16.10.2018 у розмірі 5 498,42 грн.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 814/1480/18, виданого 30.11.2018 Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області перерахувати з 01.01.2018 ОСОБА_1 пенсію, виходячи з розміру 88% грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області виплатити різницю недоплаченої ОСОБА_1 з 01.01.2018 суми пенсії у зв'язку з невірно визначеним розміром перерахованої пенсії., та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

28.12.2018 позивач повідомив ДВС, що перерахунок пенсії проведено. Виплату різниці пенсії за період з 01.01.2018 по 16.10.2018 у загальній сумі5 498,42 грн. буде проведено відповідно до "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 №Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" та після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Постановою державного виконавця від 30.01.2019 накладено на ПФУ штраф в сумі 5 100 грн. за невиконання рішення суду, оскільки ГУ ПФУ в Миколаївській області не надало відповідачу документального підтвердження щодо виконання рішення суду по справі № 814/1480/18, в частині виплати різниці недоплаченої ОСОБА_1 з 01.01.2018 суми пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії передбачена ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу 30.01.2019, рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було виконано ГУПФ України в Миколаївській області та частково здійснено доплату. У повному обсязі рішення суду не виконано у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Відповідно до положень пп.пп.4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до ст.ст. 23 та 116 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виплата пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідним бюджетним призначенням.

Постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Встановлені обставини справи, свідчать про те, що перераховані позивачем суми пенсії, на виконання судового рішення, не були виплачені стягувачу виключно у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Оскільки рішення суду не виконане з поважних причин, підстави для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні.

Правова позиція з приводу того, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, підтверджена постановою Верховного Суду від 24 січня 2018 року по справі №К/9901/1598/18, 405/3663/13-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та про необхідність їх задоволення.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тому позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 34889877) та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 34889877) задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. від 30.01.2019 ВП № 57890663.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко