Рішення № 80122945, 27.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. № 520/722/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/722/19 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку державної пенсії по інвалідності на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили перерахувати державну пенсію по інвалідності на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 жовтня 2017 року по 31 березня 2019 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням відсотка втрати працездатності 50% і донарахувати і виплатити за: жовтень - грудень 2017 року - 3844,11 грн; 2018 рік - 31066,44 грн і січень - березень 2019 року - 11141, 61 грн;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з 1 квітня 2019 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року з урахуванням відсотка втрати працездатності за формулою: П + Зп (мін) * 5* Кв/100%, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, Кв - відсоток втрати ОСОБА_1 працездатності у відсотках, визначений органом місцевого самоврядування;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова подати звіт про виконання рішення суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби в складі військової частини 3254, де постраждав від впливу радіаційного опромінювання під час виконання обов'язків військової служби. Внаслідок вказаних обставин, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності. У зв'язку із змінами, внесеними до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.199 №796-XII, позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.08.2018, в якій просив невідкладно здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з 01.10.2017. Проте, із відповіддю управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка оформлена листом № 604/М-3 від 09.08.2018 ОСОБА_1 не погоджується, оскільки перерахунок пенсії позивача здійснено на підставі положень Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, а не на підставі норм прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою суду від 30.01.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

12.02.2019 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки перерахунок пенсії позивача проведений з 01.10.2017 відповідно до норм чинного законодавства України. Щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 та 01.01.2019, позивач із відповідними заявами до управління не звертався.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2.

Експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонузуючого зв'язку випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 427-6478 від 03.10.2013 встановлено, що захворювання позивача пов'язане з його участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 681354 підтверджено, що ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності (50 % втрати працездатності), що пов'язана з виконанням обов'язків військової службі при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно посвідченням серії НОМЕР_3 позивач є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Таким чином, інвалідність отримана ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби, безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації аварії.

01.08.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення обчислення (перерахунку) його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з 01 жовтня 2017 року відповідно до ст. 59 ч.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".

Листом № 604/М-З від 09.08.2018 управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01.10.2017 його пенсію перераховано на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017, розмір пенсії після проведеного перерахунку з 01.10.2017 склав 7488,93 грн.

Не погоджуючись із тим, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача не на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 жовтня 2017 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII) у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначено категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Стаття 10 Закону України № 796 визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб, як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII від 28.02.1991, мають особи лише за наявності трьох умов у сукупності: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалах від 08.05.2018 (провадження № Пз/9901/33/18) та від 21.05.2018 (провадження № Пз/9901/37/18), від 13.06.2018 (провадження № Пз/9901/43/18).

В доповненнях до відзиву на позовну заяву представник управління вказав, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210.

Так, розрахунок пенсії проведено саме на підставі п.9.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс х Кзс х Кв/100 % , де де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс= Зп(мін) х5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Проте, суд зауважує, що при розрахунку пенсії позивача за вказаною формулою, основний розмір державної пенсії зменшується, внаслідок підвищення соціальних стандартів та зменшенню Кзс середньомісячного коефіцієнту заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, що також підтверджено листом ГУ ПФ України в Харківській області від 19.07.2018 № 19725-02/20.

Також, суд звертає увагу на те, що положення ч.3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо умов та підстав призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (далі - Закон № 231-V, діяла до 01 жовтня 2017 року) та Закону № 2148-VІІІ I (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року.

Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що пенсія позивача має обраховуватися на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України № 796-ХІІ .

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 -XII від 28.01.1991 та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати державну пенсію по інвалідності ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 -XII від 28.01.1991 з 01 жовтня 2017 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням відсотка втрати працездатності 50% підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в період з 01.01.2018 та 01.01.2019, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 01.08.2018 звертався із заявою до відповідача про здійснення обчислення (перерахунку) його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року саме з 01 жовтня 2017 року відповідно до ст. 59 ч.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".

Поряд з цим, доказів того, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами щодо перерахунку його пенсії з аналогічних підстав з 01.01.2018 та 01.01.2019 в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу на те, що Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення (перерахунку) пенсії визначений ст. 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.

Так, відповідно до п. 4.7 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, процедура призначення нової пенсії чи перерахунку розміру вже призначеної пенсії розпочинається з моменту подання заявником письмового звернення за формою згідно з Порядком № 22-1 та завершується здійснення владним суб'єктом волевиявлення у формі письмового рішення.

Тому, не подання заявником відповідної заяви за вказаної форми не створює правового наслідку у вигляді обов'язку прийняти письмове рішення щодо здійснення перерахунку пенсії.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити за: жовтень - грудень 2017 року - 3844,11 грн; 2018 рік - 31066,44 грн і січень - березень 2019 року - 11141, 61 грн, суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час зобов'язання встановити розмір пенсії, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити за: жовтень - грудень 2017 року - 3844,11 грн; 2018 рік - 31066,44 грн і січень - березень 2019 року - 11141, 61 грн.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на перерахунок пенсії відповідно до прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2017 року до моменту виплати.

Стосовно позовної вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з 1 квітня 2019 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року з урахуванням відсотка втрати працездатності за формулою: П + Зп (мін) * 5* Кв/100%, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, Кв - відсоток втрати ОСОБА_1 працездатності у відсотках, визначений органом місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.

Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (місцезнаходження - вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, ідентифікаційний код - 22682655) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 -XII від 28.01.1991.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати державну пенсію по інвалідності ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 -XII від 28.01.1991 з 01 жовтня 2017 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням відсотка втрати працездатності 50%.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2017 року до моменту виплати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко