Рішення № 80122919, 21.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2828/18

21 лютого 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ковалівська Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 31.07.2002 р. позивач перебував на обліку як СПД - ФО (ідентифікаційний код - НОМЕР_1), а з 30.07.2013 р. здійснює діяльність у сфері права код 69.10 (що підтверджується випискою з ЄДР), як само зайнята особа. У період з 02.07.1993 року по даний час позивач справно сплачує усі податки: 1.5% військового збору; 18% ПДФО та 22% ЄСВ у відповідністі до законодавства України, що підтверджується квитанціями про оплату.

Однак, не зважаючи на це 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримано від Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідача) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. №Ф-2707-54 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 20733,58 грн.

Позивач вважає, що дана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. №Ф-2707-54 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 20733,58 грн. не відповідає нормам чинного законодавства, судовій практиці Європейського суду з прав людини та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.12.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

08 січня 2019 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

09 січня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 23 січня 2019 року о 11:30 год. 23.01.2019 ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 12.02.2019 о 09:30 год.

24 січня 2019 року від представника відповідача поштою на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

12 лютого 2019 року суд відклав розгляд справи на 21.02.2019 о 10:30 год., у зв'язку із наданням позивачу часу для долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив від 08.02.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в їх задоволенні відмовити, керуючись відзивом на позовну заяву від 24.01.2019 та запереченням на відповідь на відзив від 14.02.2019.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку позивача, представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, свідоцтво №6 від 02.07.1993 р. видане Тернопільською обласною КДКА., (далі позивач), перебуває на обліку в органах ДФС з 02.07.1993 р. Водночас, з 31.07.2002 р.. позивач перебував на обліку як СПД - ФО (ідентифікаційний код - НОМЕР_1), а з 30.07.2013 р. здійснює діяльність у сфері права код 69.10, що підтверджується випискою з ЄДР, як самозайнята особа.

У період з 02.07.1993 року по даний час позивач сплачує усі податки: 1.5% військового збору; 18% ПДФО та 22% ЄСВ у відповідністю до законодавства України, що підтверджується квитанціями про оплату.

Однак, не зважаючи на це 11 грудня 2018 року отримано позивачем від Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідача) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. №Ф-2707-54 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 20733,58 грн., яка надіслана відповідачем всупереч вимогам Податкового кодексу України протягом 10-ти денного терміну, лише 20.11.2018 р., що підтверджується конвертом з ТД ПАТ «Укрпошти» від 20.11.2018 р.

Відповідач стверджує, що в позивача борг виник в сумі 20 733,58грн., у зв'язку з тим, що не сплачено нарахування за 2017 та 2018 роки, а саме:

- за 2017 рік позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 8 447,68 грн. (враховано переплати 0,32грн.), термін сплати до 02.05.2018 року (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017р. 3200грн.*22%=704,00 грн.);

- за 2018 рік (нарахування за фізичну особу підприємця та самозайняту особу, що здійснює незалежну професійну діяльність) - 12 285,90 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 р. 3723 грн.*22%= 819,06 грн.) терміни сплати такі: за 1 квартал 2018р. (сплата до 20.04.2018 року) у сумі 4 914,36 грн., за II квартал 2018р. (сплата до 20.07.2018 року) у сумі 2457,18 грн. (враховано сплату 16.05.18р. в сумі 2457,18грн.), за ІIІ квартал 2018р. (сплата до 20.10.2018 року) у сумі 4 914,36 грн.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа-платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.167.1 ст. 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (згідно преамбули даного Закону).

Відповідно до п.2 ч.І ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат(послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 3 ч.І ст. 1 Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно дозаконодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Таким чином, із визначення понять «єдиний внесок» та «застрахована особа» вбачається, що єдиною метою його збору є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч.І ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п.2 ч.І ст. 7 Закону (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, законодавець встановив обов'язок визначення бази нарахування платником ЄСВ, навіть у разі відсутності доходу у відповідному періоді, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Вказана норма покликана забезпечити виконання мети ЄСВ, визначеної п.2 ч.І ст. 1 Закону шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску - страхування фізичної особи.

Водночас, Закон не врегульовує випадків «подвійного» страхування, так як я за 1993 - 2018 рік сплатив за себе ЄСВ в повному об'ємі.

Відповідно до п.1 ч.І ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, в розумінні Закону ОСОБА_1 є застрахованою особою, мінімальні суми ЄСВ регулярно сплачував у період з 02.07.1993 р. по даний час, та у це й же період з моменту реєстрації СПД з 31.07.2002 р. по 14.12.2018 р. (14.12.2018 р. момент припинення діяльності ФО-П).

Суд вважає, що в такому випадку, за умови страхування позивача (сплати ЄСВ) обов'язок щодо сплати ним, як самозайнятою особою ЄСВ, за відсутності отриманого доходу від здійснення вказаної діяльності за вказані вище роки не розповсюджується.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. №Ф-2707-54 Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.