Ухвала суду № 80122852, 27.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2019 року м. Житомир №806/27/16

категорія 6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради в якому просить визнати неправомірними дії комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради щодо інвентаризації як завершеного будівництвом об'єкта житловий будинок АДРЕСА_1.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, постановою Верховного Суду від 14 січня 2019 року по справі №806/27/16 (адміністративне провадження №К/9901/14690/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано, провадження у справі №806/27/16 закрито.

18 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що оскільки постановою Верховного Суду від 14.01.2019 по справі №806/27/16 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, то понесені позивачем судові витрати за подачу адміністративного позову по вказаній справі в сумі 487,20 грн мають бути компенсовані.

Розгляд вказаної заяви призначено на 27 лютого 2019 року о 10:40.

В судове засідання, призначене на 27 лютого 2019 року о 10:40 прибула представник Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради.

Заявник в судове засідання не прибула, про причини неявки та їх поважність суду не повідомила. Про дату, час та місце проведення судового розгляду заяви повідомлялась належним чином.

Зважаючи на неявку заявника, яка не перешкоджає судовому розгляду клопотання та керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути клопотання в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначалось раніше, постановою Верховного Суду від 14 січня 2019 року по справі №806/27/16 (адміністративне провадження №К/9901/14690/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано, провадження у справі № 806/27/16 закрито. Роз'яснено позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Таким чином, Верховний Суд своєю постановою по справі №806/27/16 скасував судові рішення попередніх інстанцій у повному обсязі і закрив провадження у даній справі.

В свою чергу, частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд звертає увагу, що питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету належить до компетенції суду, який виніс ухвалу про закриття провадження у справі.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З огляду на викладене, Житомирський окружний адміністративний суд не є належним судом в розумінні статті 6 Конвенції щодо розгляду клопотання про повернення судового збору після закриття Верховним Судом провадження по справі.

Враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 194, 204, 204, 243, 238, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд,

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в адміністративній справі №806/27/16 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 27 лютого 2019 року.

Суддя О.Г. Попова

інше відмова у задоволенні клопотання про повернення судового збору