Рішення № 80122761, 25.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/200/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання дій відповідача щодо проведення виплат пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018, протиправними;

- зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 01.01.2018 ОСОБА_1 пенсію з розрахунку 80% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату станом на 01.01.2018 без обмеження її максимальним розміром.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він є військовим пенсіонером та отримує пенсію з 03 січня 2013 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому при перерахунку його пенсії з 01.01.2018 на нього не можуть поширюватися норми Законів щодо обмеження пенсії максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів.

31.01.2019 відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що на момент виникнення у позивача права на перерахунок, чинною була редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено максимальний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70% від грошового забезпечення. Тому при проведенні перерахунку пенсія позивачу була встановлена в розмірі 70% від грошового забезпечення.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Обставини справи, встановлені судом

Позивач є військовим пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ та перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.

Пенсія за вислугу років позивачу призначена з 03 січня 2013 року та в подальшому перераховувалась з 12.10.2017, з 01.01.2018 у розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення.

13.03.2018 Полтавським обласним військовим комісаріатом на ім'я ОСОБА_1 видано довідку № ФП 74071 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України. За змістом цієї довідки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, зі змінами, чинними на 01.03.2018 за посадою начальник кафедри факультету засобів військового зв`язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", становить 14 514 грн 50 коп., з них: посадовий оклад - 8600 грн; оклад за військовим званням - 1 410 грн; надбавка за вислугу років (45%) - 4504 грн 50 коп.

За змістом листа від 26.11.2018 №1729/В-03 на підставі вказаної вище довідки ОСОБА_1 управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 виходячи з 80% від відповідних сум грошового забезпечення. Так, згідно проведеного перерахунку основний розмір пенсії позивача склав 11 611,60 грн. До пенсії останньому додатково нараховано: 2920,9 грн - збільшення основного розміру пенсії на 25% як інваліду війни відповідно до постанови КМУ від 28.12.2011 № 1381, 580,8 грн - підвищення як інваліду війни ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гпрпнтії їх соціального захисту" у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 50 грн - цільова допомога інваліду війни відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни". Загальний розмір пенсії згідно оновленого грошового забезпечення позивача склав 15145,30 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 13730 грн. Розмір пенсії станом на 31.12.2017 складав 7777,13 грн. Розмір підвищення пенсії становить 5952,87 грн (13730,00 грн - 7777,13 грн).

Позивач, встановивши, що з 01.01.2018 пенсія за вислугу років йому виплачується із застосуванням обмеження щодо її виплати в розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, 12.11.2018 звернувся до управління із заявою про перерахунок його пенсії без такого обмеження.

Листом від 26.11.2018 №1729/В-03 ГУПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зважаючи на зазначене, виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться згідно чинного законодавства в максимальному розмірі. До поданої заявником заяви від 12.11.2018 не додані документи, які дають право на подальше підвищення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Не погоджуюсь із зазначеним вище, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо проведення виплати йому пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018 та зобов'язання управління перерахувати та виплатити з 01.01.2018 останньому пенсію з розрахунку 80% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату станом на 01.01.2018, без обмеження її максимальним розміром.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (у редакції, чинній станом на 01.01.2018) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції Закону України від 08.07.2011 N3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2015 N911-VIII (чинна з 01.01.2016 по 20.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, буквальне розуміння змін внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Окрім цього, відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, в редакції Закону №1774-VIII, чинній на момент перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Висновки щодо правозастосування

З огляду на приписи вказаних вище норм та враховуючи неконституційність частини 7 статті 43 Закону №2262-XII і призначення позивачу пенсії за вислугу років до набрання чинності Закону №3668-VI, суд доходить висновку, що відповідач, обмежуючи при перерахунку з 01.01.2018 року розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, діяв протиправно та в порушення вимог чинного законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії останньому з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018 та зобов'язання управління перерахувати та виплатити з 01.01.2018 ОСОБА_1 пенсію з розрахунку 80% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату станом на 01.01.2018, без обмеження її максимальним розміром.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у даному випадку не довів правомірності проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2018 року.

При прийнятті даного рішення судом враховувалися правові позиції Верховного Суду та Харківського апеляційного адміністративного суду, викладені в постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 16.11.2018 у справі № 2040/5405/18 відповідно.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсію з розрахунку 80% від відповідного грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату № ФП 74071 станом на 01 січня 2018 року без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков