Рішення № 80122760, 12.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м.Житомир справа № 806/3055/13-a

категорія 8.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дібрової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Житомирській області від 03.12.2012 №0005701702, №0005731702 та №0005721702. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що документальна планова виїзна перевірка проведена з порушенням існуючого податкового законодавства, акт перевірки від 19.11.2012 №5256/17-2/НОМЕР_1 є недійсним. Спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на законних підставах.

Ухвалою від 13 липня 2016 року провадження по справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 296/4112/16-к, яке перебуває у провадженні апеляційного суду Житомирської області.

Ухвалою від 17 серпня 2018 року провадження по справі було поновлено.

31.10.2018 усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання було замінено відповідача на належного - Головне управління ДФС у Житомирській області .

06.12.2018 було винесено ухвалу про витребування у відповідача доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення про цьому посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесено з врахуванням усіх обставин та з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, ст. 81 глави 8 ІІ розділу Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 5256/17-2/НОМЕР_1 від 19.11.2012.

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 51.1 ст. 51, та пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, неподання "Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податків" форми 1-ДФ за періоди з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 .;

- пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. З, п 4.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1, п.7.3. пп. 7.4.1 пп. 7.4.2 пп. 7.4.3 пп. 4 п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. ст.187, п. 1 ст. 188, п. 198.3 пп. г п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі у сумі 29457 грн., в тому числі: квітень місяць 2010 року в сумі 1440 грн., травень місяць 2010 року в сумі 1401 грн., червень місяць 2010 року в сумі 1259 грн., липень місяць 2010 року в сумі 1662 грн., серпень місяць 2010 року в сумі 2169 грн., вересень місяць 2010 року в сумі 6045 грн., жовтень місяць 2010 року в сумі 886 грн., грудень місяць 2010 року в сумі 88 грн., січень місяць в сумі 6653 грн., лютий місяць 2011 року в сумі 644 грн., червень місяць 2011 року в сумі 933 грн., липень місяць 2011 року в сумі 2009 грн., серпень місяць 2011 року в сумі 523 грн., листопад місяць 2011 року в сумі 1838 грн., та за грудень 2011 р. в сумі 1907 грн.

- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України, а саме платником не надано до ДШ у м. Житомирі при проведенні перевірки оригінали або копії документів.

- пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на дадану вартість", порушення виникло в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний товар від ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту квітня місця 2010 року включена сума ПДВ 8600,00 грн. відповідно ПН №36 від зазначеного постачальника , що на 1221,00 грн ПДВ більше ніж зазначено в ній.

Встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 26.11.2012 року подано до податкового органу заперечення на вказаний акт перевірки.

Згідно листа Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 27.12.2012 року за №40082/М/17-2, вказане заперечення залишено без розгляду у зв'язку з порушенням термінів його подання.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення від 03.12.2012 року, а саме:

- №0005701702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 34767,00 в т.ч. 29457,00 грн. - за основним платежем, 5310, 00 грн. - за штрафними санкціями;

№0005721702, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 510,00 грн.;

- №0005731702, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 1022,00 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0005731702 від 03.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 1022,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 не подавав до ДПІ у м. Житомирі відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків форми 1-ДФ, чим порушив 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 51.1 ст. 51, та пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до норм п.п. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПК України 297.1. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

6) виключено.

Аналіз наведених норм свідчить, що якщо фізична особа-підприємець отримувач доходів є платником єдиного податку, то згідно з п. 297.1 ПКУ він звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані внаслідок господарської діяльності платника та оподатковані єдиним податком.

З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що у даному випадку у позивача був відсутній обов'язок щодо подання до податкового органу звітів форми 1-ДФ у 2011 році, оскільки він не є податковим агентом у розумінні вимог ПК України, а тому податкове повідомлення - рішення №0005731702 від 03.12.2012 є протиправним та його слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0005701702 від 03.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 34767,00 в т.ч. 29457,00 грн. - за основним платежем, 5310, 00 грн. - за штрафними санкціями, то суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємництва показників у рядку (10.1- 16.3) декларацій всього у сумі 15785 грн., в тому числі: січень 2010 року в сумі 219 грн., квітень 2010 року в сумі 1221 грн., травень 2010 року в сумі 1401 грн., червень 2010 року в сумі 1259 грн., липень 2010 року в сумі 1662 гри., серпень 2010 і в сумі 2169 грн., лютий 2011 року в сумі 644 грн., червень 2011 року в сумі 933 грн., липень 2011 року в сумі 2009 грн., серпень 2011 року в сумі 523 грн., листопад 2011 року в сумі 1838 грн. та за грудень 2011 р. в сумі 1907 грн., чим порушено 7.4.1 пп. 7.4.2 пп. 7.4.3 пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР зі змінами та доповненнями, та п.198 пп. г п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 та п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІУ.

Зазначене порушення виникло в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ за придбані товари та матеріали, факт використання яких у операціях, пов'язаних з отриманням доходу. не підтверджено відповідними документами (акти виконаних робіт та послуг, акти списання матеріалів, норми на використання сировини та матеріалів при організації робіт та послуг, акти списання сировини та матеріалів при реалізації конкретних робіт послуг, виробничу собівартість на надані (реалізовані) роботи та послуги при здійсненні підприємницької діяльності та отриманні при цьому доходів), тобто товари та матеріали які не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1

Крім того, порушення виникло у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ за придбаний товар від ФОП ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, до складу податкового кредиту квітня місяця 2010 р. включена сума ПДВ 8600 грн., відповідно ПН № 36, від зазначеного постачальника що на 1221 грн. ПДВ більше ніж зазначено в ній, чим порушено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У ході судового розгляду позивач посилався на факт повідомлення ним про злочин з приводу підроблення податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року та січень 2011 року та розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України - службове підроблення.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

На запит суду Корольовським районним судом м.Житомира було надано належним чином засвідчену копію ухвали апеляційного суду Житомирської області від 20.07.2016 за змістом якої фактично підтверджено втрату декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за січень 2011 р.

Крім того, ухвалою від 06.12.2018 було витребувано у Житомирської обласної прокуратури наступні докази, які мають значення для правильного вирішення справи: належним чином засвідчену копію податкову декларацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вересень 2010 року, яка міститься в кримінальному провадженні №42014060020000001 від 11.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Вимоги ухвали суду виконавно не було, жодних доказів, які слугували підставою для винесення спірних наказів суду на надав.

Таким чином, деякі з порушень, зафіксованих у акті перевірки, що вплинули на формування податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, що має бути враховано при визначенні відповідного податкового зобов'язання, та відповідно, вказана сума має бути скорегована.

Визначаючись щодо правомірності формування податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5 Наказу Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 "Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків" якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

В контексті наведеного суд відмічає, що якщо за результатами судового оскарження грошове зобов'язання, штрафні санкції, пеня, визначені у податковому повідомленні-рішенні зменшуються, шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, з урахування рішення суду.

Оскільки визначення суми податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні, є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень, суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов'язання в бік його збільшення або зменшення.

Отже, встановивши, що відповідач визначив суму грошового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні з порушенням норм чинного законодавства, суд скасовує таке рішення повністю. Така позиція ґрунтується на правовій позиції Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 у справі №К/800/43926/13.

Таким чином суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0005701702 від 03.12.2012 є протиправним та його слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0005721702 від 03.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 510,00 грн.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки ОСОБА_1 вручено запит за № 32721/М/17-2-Бр. від 12.10.2012 р. про надання необхідних документів та письмових пояснень, який отриманий ФОП ОСОБА_1 15.10.2012 р., та повторний запит про надання документів які не були надані для перевірки за № 36306/М/17-2-Бр. від 01.11.2012 р., який отриманий ФОП ОСОБА_1 01.11.2012 р. Вищезазначені запити надано з метою отримання відомостей про склад валових витрат, включених до декларації про доходи за 2011 р. і з метою перевірки правильності включення до складу валових витрат сировини та матеріалів які безпосередньо стосуються отриманого доходу, та надання будь-яких відомостей, та документів (норми на використання сировини та матеріалів при реалізації робіт та послуг, акти списання сировини та матеріалів при реалізації конкретних робіт та послуг, виробничу собівартість на надані (реалізовані) роботи та послуги при здійсненні підприємницької діяльності та отриманні при цьому доходів).

У матеріалах справи містяться копії відповідей ФОП ОСОБА_1 на запити контролюючого органу, які було надано у період з 12.10.2012 по 02.11.2012 разом з доданими до них документами, які витребовував контролюючий орган.

Такі копії відповідей було надано до суду самим контролюючим органом у ході розгляду даної справи та засвідчено печаткою.

Вказані обставини до документи, які їх підтверджують спростовують позицію контролюючого органу викладену в акті про ненадання документів за №603/17-2/НОМЕР_1 від 13.11.2012, який слугував підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0005721702 від 03.12.2012.

Відповідно до п. 1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Приписами ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 було надано усі відомості та документи, які б підтверджували факт понесених витрат на сировину та матеріали в розрізі окремих операцій та які підтверджують пов'язаність їх з отриманими доходами ФОП ОСОБА_1 у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до нього штрафу передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З доданого до позовної заяви документу про сплату судового збору вбачається, що понесені судові витрати в сумі 362,99 грн., які з огляду на задоволення позову слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 3 грудня 2012 року № 0005701702, 0005731702, 0005721702 та скасувати їх.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати в сумі 362,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 26 лютого 2019 року