Ухвала суду № 80122509, 27.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 лютого 2019 р.Справа №129зп-19/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Менго» про забезпечення позову (до подання позову), -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Менго» із заявою про забезпечення позову (до подання позову), в якій заявник просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, розміщеного на офіційному сайті ДФС України в частині, що містить рядок з записом «38115167 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МЕНГО»;

- заборони Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області здійснювати проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНГО» (код ЄДРПОУ 38115167) на підставі Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік.

В обґрунтування заяви зазначено, що через те, що мало місце незаконне коригування в поточному році Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, заявник має намір звернутися до суду з позовом про визнання дій ДФС України по зазначеному коригуванню протиправними та визнання протиправним та скасування в певній частині Плану-графіку. Є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, оскільки у разі застосування частини Плану-графіку де вказане ТОВ "МЕНГО" виникне ситуація, коли на підставі незаконного Плану-графіку, буде здійснена документальна планова перевірка ТОВ "МЕНГО", це призведе до порушення одного з основних принципів - принципу здійснення державного нагляду (контролю).

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями частини першої та частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви про забезпечення адміністративного позову за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Вивчивши подану заяву та додані до неї документи, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову (до подання позову) не підлягає задоволенню.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У відповідності до пункту першого частини першої ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до подання позову, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Судом встановлено, що заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії частини Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників на 2019 рік, розміщеного на офіційному сайті ДФС України , а саме в частині, що містить рядок з записом «38115167 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МЕНГО» та заборони податковому органу вчиняти дії щодо його реалізації.

З матеріалів справи видно, що заява про забезпечення позову містить лише припущення, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, позивачем не доведено чим саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Наявність очевидних ознак протиправності Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Також, суд звертає увагу, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, у випадках встановлених Податковим кодексом України.

Суд також звертає увагу на те, що у разі забезпечення позову у вказаний заявником спосіб, суд фактично надасть правову оцінку правомірності частини Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників на 2019 рік, розміщеного на офіційному сайті ДФС України, що містить рядок з записом «38115167 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МЕНГО» до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу, згідно з даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», 21.02.2019р. ТОВ «Менго» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із аналогічним клопотанням про забезпечення позову (до подання позову), у задоволенні якого, ухвалою суду від 22.02.2019р. - відмовлено.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Менго» про забезпечення позову (до подання позову) - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Менго» про забезпечення позову (до подання позову) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова