Рішення № 80122503, 20.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р. Справа№200/1202/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення коштів

за участю:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Тернинко С.М.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та час вимушеного прогулу в сумі 213 274,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через несвоєчасне виконання Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, правонаступником якої є відповідач, постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в адміністративній справі № 805/2197/15-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, позивач, згідно з ст. 236 Кодексу законів про працю України, має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в адресованому суду відзиві. Згідно відзиву, під час визначення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі позивач виходив з розміру заробітної плати 272,73 грн., що є сумою середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 з посади начальника Північної ДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, яку позивач обіймала вже після поновлення на посаді на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі 805/2197/15-а від 11 серпня 2015 року. Середньоденна заробітна плата позивача на посаді заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, неправомірне звільнення з якої встановлено рішенням по справі 805/2197/15-а, становить 227,33 грн. Крім цього, відповідач зауважив на тому, що до функцій Головного управління ДФС у Донецькій області не входить виконання рішень суду про поновлення на посаді керівного складу державних податкових інспекцій, а тому несвоєчасне поновлення позивача на роботі відбулося з підстав, що не залежать від Головного управління ДФС у Донецькій області.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, удове засідання у справі призначено на 19.02.2019. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.02.2019.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, згідно відомостей паспорту серії НОМЕР_2, виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 21.09.1999 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2

Починаючи з 16.10.1989 року позивач працювала на посадах в органах державної податкової служби.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 520-о від 29.05.20015 року позивача звільнено з посади першого заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7 ст. 36 КЗпП.

Зазначений наказ про звільнення був оскаржений позивачем в судовому поряду. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2015 у справі 805/2197/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії. Наведеною постановою визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2015 року № 520-о, про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області по п. 7 ст. 36 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області та зобов'язано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відшкодувати позивачу середній заробіток за посадою, яку вона займала на час звільнення, за період вимушеного прогулу, а саме: з 02 червня 2015 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 11 серпня 2015 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) в розмірі 11366 гривень 50 коп. Постанова від 11.08.2015 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області та в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 87 копійок підлягає негайному виконанню.

Постановою по справі від 11.08.2015 у справі 805/2197/15- а встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 227,33 грн., середньомісячна заробітна плата - 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 87 копійок.

Постанова суду від 11.05.2015 переглядалася в порядку апеляційного провадження, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Наказом ДФС України від 07.09.2018№ 1611-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1» скасовано наказ міністерства доходів та зборів України від 29.05.2015 № 520-о «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено на посаді першого заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, уповноважити начальника Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити заходи щодо забезпечення її працевлаштування.

08.10.2018 Головою комісії з припинення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято наказ 86- в, згідно якого ОСОБА_1 визначено такою, що приступила до роботи з 08.10.2018.

Після поновлення позивач кілька разів звільнялася в порядку переведення. Остаточно з органів державної фіскальної служи позивач звільнилася 30.11.2018, що підтверджується відомостями трудової книжки, копія якої наявні в матеріалах справи.

26.11.2018 позивач звернулася до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням виконання рішення про поновлення на роботі. Втім, листом від 27.1.12018 Маріупольська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області повідомила позивача про виконання рішення Донецького кружного адміністративного суду у справі 805/2197/15-а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ненадходження будь-яких інших рішень пов'язаних із відшкодуванням середнього заробітку.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 892 від 04.11.2015 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька реорганізовано шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 281 від 28.03.2018 ДФС України прийнятий наказ № 160 від 24.02.2016 про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Донецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 28.03.2018 Маріупольську ОДПІ Головного управління ДФС реорганізовано шляхом придання як структурного підрозділу до Головного управління Міндоходів ДФС у Донецькій області. На виконання Постанови КМУ від 28.03.2018 № 281 ДФС України прийнятий наказ № 281 від 10.05.2018 про реорганізацію територіальних органів ДФС у Донецькій області.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею. 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року № 21-63а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.01.15 року по справі №6-203цс14 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документі постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі № 805/2197/15 а в частині поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (підлягає негайному виконанню, тобто з 11.08.2015) , всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України виконано відповідачем 08.10.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач - ОСОБА_1 має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з 12 серпня 2015 року по 7 жовтня 2018 року включно (790 робочих днів, у т.ч. з 12.08.2015 по 31.12.2015 - 100 робочих днів, 2016 рік - 251 робочий день, 2017 рік - 248 робочих днів, 2018 - 191 робочих днів).

Суд зазначає, що позивачем розрахунку середнього заробітку визначено заробітну плату за час виконання судового рішення, виходячи з заробітку в розмірі 272,73 грн., що є сумою заробітку, отримуваного позивачем на час звільнення з посади яку позивач обіймала після поновлення на посаді на виконання судового рішення. Як встановлено судом під час розгляду справи 805/2197/15-а - середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складав 227,33 грн., середньомісячна заробітна плата - 4473,87 грн. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем розраховано невірно, оскільки невірно визначено середньоденну заробітну плату та кількість робочих днів за період невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, що враховується при виплаті позивачу грошового забезпечення.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період 12.08.2015 по 07.10.2018 включно становить: 790 днів х 227,33 грн. = 179 590,70 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податків та обов'язкових платежів.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Отже, враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Як встановлено судом у справі № 805/2197/15-а середня заробітна плата позивача за один місяць становить 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 87 копійок, отже в цій частині рішення підлягає негайному виконанню.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2132,75 грн., який із врахуванням часткового задоволення заявлених позивачем вимог підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1795,90 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Кодексу законів про працю України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 179 590,70 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 70 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 87 копійок підлягає негайному виконанню.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) гривень 70 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 лютого 2019 року.

Суддя Михайлик А.С.