Рішення № 80122372, 14.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р. Справа№200/12030/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засіданні Шташаліс О.О.

від представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, особисто,

від відповідача - Окорокова Є.Є., за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області яка полягає у невизнанні ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та у невидачі ОСОБА_2 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ";

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області визнати ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та видати ОСОБА_2 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ".

Також позивач просить суд встановити контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подати суду в місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 07 листопада 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Цією ж ухвалою підготовче засідання призначено на 27 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року відкладено розгляд справи на 12 грудня 2018 року та в подальшому на 08 січня 2019 року.

08 січня 2019 року, ухвалою суду продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30 січня 2019 року.

30 січня 2019 року, під час судового засідання, враховуючи те, що сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження, судом закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті, в цей же день, тобто 30 січня 2019 року. Розгляд справи по суті призначено на 14 лютого 2019 року та в цей же день проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час судового розгляду адміністративної справи в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов. Позивач звернув увагу суду, що відповідач, відмовляючи у задоволені заяви позивача від 05 квітня 2018 року не врахував наказ Управління МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2015 року №213 о/с із змінами відповідно до наказу від 06 листопада 2015 року № 256 о/с. Вказує, що відповідно до вказаного наказу, службової характеристики, послужного списку позивач бездоганно прослужив на військовій службі та в органах внутрішніх справ 31 (тридцять один) рік 11 (одинадцять) місяців 13 (тринадцять) днів у пільговому обчисленні (з яких 22 (двадцять два) роки 00 (нуль) місяців 18 (вісімнадцять) днів становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнений у запас Збройних Сил відповідно до законодавства України.

Вважає, що є особою, яка відповідає сукупності умов для визнання його ветераном органів внутрішніх справ, визначених пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Проте відповідач, отримавши від позивача відповідну заяву, покладеного на нього чинним законодавством обов'язку не виконав, ветераном органів внутрішніх справ ОСОБА_2 не визнав, установленим порядком посвідчення та нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» йому не видав, в наслідок чого порушив гарантоване державою право на належний соціальний захист. Просив суд задовольнити вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, зазначивши, що під час розрахунку періоду проходження служби не було враховано період навчання у вищому навчальному закладі, оскільки позивачу не присвоювалось офіцерське звання.

Зазначає, що при звільнені здійснено розрахунок вислуги років для призначення пенсії з врахуванням, зокрема, час служби в календарному обчисленні становить 19 років 7 місяців 3 дні, час служби в пільговому обчисленні 9 років 10 місяців 25 днів, час навчання 2 роки п'ять місяців 15 днів, вислуга років у пільговому обчисленні - 31 рік 11 місяців 13 днів.

Водночас, відповідач вважає, що оскільки позивачу не присвоювалось офіцерське звання то вислуга років позивача в календарному обчисленні становить 22 роки 0 місяців 18 днів, з яких безпосередньо служба в органах МВС складає - 19 років 7 місяців 3 дні, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, отримує пенсію за вислугою років, в період з 01 вересня 1989 року по 31 липня 1994 навчався в Донецькому державному технічному університеті, де здобув повну вищу освіту з присвоєнням кваліфікації спеціаліста - інженер-механік, з 02 грудня 1994 року по 20 листопада 1995 року проходив службу в Збройних Силах України, з 14 лютого 1997 року по 29 вересня 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1. (а.с. 18, 19)

Наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 24 вересня 2015 року №213 о/с (із змінами, внесеними наказом Управління від 06 листопада 2015 року № 256о/с) звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 29 вересня 2015 року. (а.с. 20, 21)

Відповідно до зазначеного наказу вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 (двадцять два) роки 00 (нуль) місяців 19 (дев'ятнадцять) днів, у пільговому - 29 (двадцять дев'ять) років 03: (три) місяці 10 (десять) днів.

Разом з тим, відповідно до наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 06 листопада 2015 року № 256 о/с, яким внесені зміни до наказу від 24 вересня 2015 року № 213 о/с, зазначено, що вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 22 (двадцять два) роки 00 (нуль) місяців 18 (вісімнадцять) днів, у пільговому - 31 (тридцять один) рік 11 (одинадцять) місяців 13 (тринадцять) днів.

Як вбачається зі змісту службової характеристики позивача та послужного списку під час проходження служби за сумлінне виконання службових обов'язків, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці неодноразово заохочувався керівництвом МВС України та Управління МВС України на Донецькій залізниці, що підтверджується службовою характеристикою та записами в розділі 13. «Нагороди та заохочення» Послужного списку ОСОБА_4. (а.с. 22-31)

Вважаючи, що відповідно сукупності умов, визначених пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», зокрема бездоганно прослужив на військовій службі й в органах внутрішніх справ 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнений у запас Збройних Сил відповідно до законодавства України, позивач 05 квітня 2018 року звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області з заявою, в якій просив визнати його ветераном органів внутрішніх справ, в установленому порядку видати (вручити) посвідчення та нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ». (а.с. 32-33)

Листом ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області від 23 квітня 2018 року № П-132лк позивача повідомлено, що згідно з матеріалами облікової пенсійної справи вислуга років на день звільнення з органів внутрішніх справ складає 31 рік 11 місяців 13 днів, з яких час служби в календарному обчисленні - 19 років 07 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні - 09 років 10 місяців 25 днів, час навчання - 02 роки 05 місяців 15 днів, у зв'язку з чим визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ та надати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» немає законних підстав. (а.с. 34)

Отже, суть спірних правовідносин полягає у включенні до вислуги років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні періоду його навчання у Донецькому державному технічному університеті, що регулюється нормами Закону України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (надалі - Закон № 203/98-ВР), Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі Закон № 2262-ХІІ) та Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (надалі - Порядок № 393).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (у редакції, чинній на час розгляду відповідачем заяви позивача від квітень - травень 2018 року) ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

Аналогічні за змістом положення щодо підстав визнання громадян України ветеранами органів внутрішніх справ передбачались цим Законом і на час звільнення позивача в запас згідно з наказом від 24 вересня 2015 року № 213 о/с.

Позивач на підтвердження підстав для визнання його ветераном органів внутрішніх справ у зв'язку з наявністю в нього вислуги років служби в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному обчисленні надав наказ, яким підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас (з постановленням на військовий облік) відповідно до підпункту "ж" пункту 64 (за власним бажанням) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 22 роки 0 місяців 18 днів та у пільговому - 31 (тридцять один) рік 11 (одинадцять) місяців 13 (тринадцять) днів.

Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" встановлено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Як уже зазначалось, відповідно до наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 06 листопада 2015 року № 256 о/с, яким внесені зміни до наказу від 24 вересня 2015 року № 213 о/с, зазначено, що вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 22 (двадцять два) роки 00 (нуль) місяців 18 (вісімнадцять) днів, у пільговому - 31 (тридцять один) рік 11 (одинадцять) місяців 13 (тринадцять) днів. Станом на час розгляду даної адміністративної справи сторони не повідомили суд про скасування, оскарження цього наказу.

У листі відповідача від 23 квітня 2018 року № П-132лк позивача повідомлено, що згідно з матеріалами облікової пенсійної справи вислуга років на день звільнення з органів внутрішніх справ складає 31 рік 11 місяців 13 днів, з яких час служби в календарному обчисленні - 19 років 07 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні - 09 років 10 місяців 25 днів, час навчання - 02 роки 05 місяців 15 днів, у зв'язку з чим визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ та надати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» немає законних підстав. Тобто підставою для відмови вказано розрахунок вислуги років для призначення пенсії.

На думку суду, наведена підстава для відмови не відповідає вимогам "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", де передбачено, що однією з підстав для видачі посвідчення є саме наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, а не розрахунок вислуги років для призначення пенсії.

Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до вислуги років, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2003 року № 4-рп/2003 визначив, що з тексту статті 5 Закону очевидно, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності таких фактів: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку: а) відповідно до законодавства України, б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, в) відповідно до законодавства держав СНД. З цих положень саме норма "звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР" буквально дає відповідь на спірне питання. У разі звільнення працівників органів внутрішніх справ після 1 січня 2002 року окремі нормативні акти колишнього СРСР іноді застосовуються лише для обчислення вислуги років (у тому числі на пільгових умовах), а сам акт звільнення в запас або у відставку здійснюється виключно на основі законодавства України або (в окремих випадках) держав СНД.

Підпунктами "а" та "б" статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Пунктом другим Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Пунктом другим цього Порядку передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

До вислуги років осіб, зазначених у пункті ж 1-2 Закону № 2262-ХІІ додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення із служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Зі змісту частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ та наведених приписів Порядку № 393 випливає, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання не у будь-яких цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, а лише період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.

Отже, за змістом наведених правових норм, якщо навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому навчальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду дає право на присвоєння офіцерського (спеціального) звання, то половина строку цього навчання додатково зараховується до вислуги років.

Таким чином, суд вважає, що не врахування відповідачем часу навчання позивача у Донецькому державному технічному університеті до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ (в календарному обчисленні) на підставі частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ та наведених приписів у Порядку № 393 є необґрунтованим.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність відмови відповідачем у визнанні позивача ветераном органів внутрішніх справ, виданні посвідчення та нагрудного знаку на підставі розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 23 квітня 2018 року про що зазначено в листі № П-132 лк.

Водночас, щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області визнати ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та видати ОСОБА_2 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ" суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

В той же час, повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В контексті розгляду даної справи, повноваження щодо визнання ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та видання ОСОБА_2 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ" відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для встановлення контролю за виконанням рішення у справі, оскільки відповідно до положень статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З наведеного вбачається, що встановлення контролю за виконанням судового рішення це право суду, а не обов'язок, а тому ця вимога позивача задоволенню не підлягає .

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи приписи норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення адміністративно позову.

Відповідно до приписів КАС України судові витрати не стягуються у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області яка полягає у невизнанні ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та у невидачі ОСОБА_2 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ".

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 05 квітня 2018 року щодо визнання ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ та видачі ОСОБА_2 посвідчення нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ" з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 лютого 2019 року. Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.