Рішення № 80122327, 27.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5620/18

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби в Житомирській області, про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

30.11.2018 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі її дитині - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дати народження, паспорта громадянина України у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку у формі книжечки, що передбачена Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов'язати Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області видати її дитині - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дати народження, паспорт громадянина України у зв'язку з досягненням нею 14-річного віку у формі книжечки, що передбачена Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулися до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області спочатку з усною, а потім з письмовою заявою про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Проте відповідач листом від 09.03.2018 №29/139 відмовив в оформленні та видачі такого, відмову обґрунтував посиланням на запровадження на території нашої держави, у межах виконання Угоди про асоціацію з ЄС, внутрішніх паспортів нового зразка, а саме ID-картки, а також на постанову Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», відповідно до якої прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється. Крім того, повідомив про відсутність в Овруцькому РС УДМС України в Житомирській області бланків паспортів зразка 1994 року (у формі книжечки) та відсутність можливості видати паспорт у формі книжечки. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 28.12.2018 відзив на адміністративний позов не надіслав.

23.01.2019 на адресу суду від представника третьої особи надійшов відзив на адміністративний позов вх. №1491/19 (а.с. 40-47). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що за результатами розгляду заяви-звернення позивача, поданої у порядку Закону України «Про звернення громадян», щодо оформлення паспорта громадянина України неповнолітній дитині у формі книжечки, листом від 09.03.2018 №29/139 надано відповідь із роз'ясненням порядку оформлення паспорта громадянина України. Вважає, що територіальним підрозділом не надавалась відмова в оформленні паспорта, оскільки позивач зверталася тільки із зверненням громадян та не надала визначеного Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України переліку документів, необхідного для оформлення паспорта. Проти задоволення позову представник третьої особи заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд звертає увагу, що Управління державної міграційної служби в Житомирській області в адміністративній справі №240/5620/18 є учасником справи та має процесуальний статус третьої особи.

Частиною 2 статті 159 КАС України встановлено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відповідності до частини 1 статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно з частиною 1 статті 165 КАС України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Суд наголошує, що відзив на позовну заяву як заява по суті справи може бути подано виключного стороною у справі, що має процесуальний статус відповідача. Подання третьою особою відзиву на позовну заяву не відповідає засадам адміністративного судочинства та суперечить чинним нормам процесуального законодавства.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 в інтересах своєї неповнолітньої доньки звернулась із заявою до відповідача, в якій просила видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки у зв'язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм та з електронним чіпом, оскільки отримання паспорта у формі ID-картки суперечить їх релігійним переконанням.

Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області листом від 09.03.2018 №29/139 повідомив позивача про те, що паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01.11.2016 припиняється. Крім того, зазначено, що відповідно до доручення ДМС України від 15.06.2017 №Д/92/2-17 з 16.06.2017 у територіальних підрозділах ДМС припинено прийом документів на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (а.с. 10-11).

Вказана відмова стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон України №5492-VI).

Даний законодавчий акт є чинним станом на день звернення позивачів із заявою до відповідача та регулює спірні правовідносини.

Частиною 1 статті 21 Закону України №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення).

Відповідно до норм ч.2 ст.21 Закону України №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.5 ст.21 Закону України №5492-VI передбачено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими п.4 ч.1 ст.2 цього Закону.

Пунктом 3 Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення. Так, зокрема, п.13 Положення передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302).

Згідно п.п.1 п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 35 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

Відповідно до п.37 Порядку №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин суд дійшов висновку, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем у позовній заяві, вона та дитина із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу не зверталися, а лише подали заяву у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Окрім того, до вказаної заяви передбаченого переліку документів не долучили.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем була надана відповідь у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про звернення громадян» із роз'ясненням визначеного у Порядку №302 та Положенні алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, зокрема звернуто увагу заявника на необхідність особистого звернення із заявою встановленого зразка з долученням необхідних документів.

Тому суд вважає, що листом №29/139 від 09.03.2018 відповідачем не відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та її законним представником не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає протиправності у діях відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта ОСОБА_2, оскільки позивачами не було дотримано встановленої законодавством процедури. Суд зауважує, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності його заяви та визначеного переліку документів.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.

Чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним у ст.2 Закону України №5492-VI. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Тому суд вважає, що оскільки право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене, позовні вимоги щодо зобов'язання оформити та видати такий паспорт є передчасними та задоволенню не підлягають.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, оформити та видати паспорт громадянина України, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_2, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області діяв у спосіб, що визначений законодавством України та у межах своїх повноважень, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського, 4, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби в Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 27 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко