Рішення № 80122307, 25.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2019 року 13 год. 19 хв.Справа № 280/5423/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сацького Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Пасічник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача у вигляді нездійснення письмового поінформування позивача про набуття згідно із законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» права на призначення пенсії із втрати годувальника після смерті чоловіка - військового пенсіонера та про можливість й умови переходу на цей вид пенсії - протиправно;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотримані нею кошти в якості пенсії із втрати годувальника в сумі 24267,01 грн. та сплатити інфляційні нарахування в сумі 6066,75 грн. Всього зобов'язати відповідача виплатити позивачу 30333,76 грн. недоотриманої пенсії із втрати годувальника з урахуванням індексу інфляції.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо прямого обов'язку здійснювати письмове інформування застрахованих осіб про набуття права на призначення або переходу на інший вид пенсії. Як зазначає позивач, через бездіяльність відповідача, позивач недоотримала пенсію у розмірі 24267,01 грн. з 07.12.2015, тобто з дати набуття права на пенсію по втраті годувальника, як вдові військовослужбовця та нараховані інфляційні виплати на суму 6066,75 грн. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.12.2018 клопотання позивача задоволено, поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене провадження по справі №280/5423/18, розгляд справи призначено на 17.01.2019 о/об 12 год. 00 хв.

Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №1830) подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що посилання позивача на ст. 64 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, оскільки дана норма визначає права та обов'язки виконавчої дирекції

Пенсійного фонду та її територіальних органів. Створення виконавчої дирекції передбачено ст. 63 Закону № 1058 відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень Закону № 1058 ст. 63 набирає чинності після перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію. На даний час виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи не створені. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.01.2019 був допитаний свідок ОСОБА_4 з питань щодо оформлення виплати пенсії по втраті годувальника.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до нарадчої кімнати.

Ухвалою суду від 17.01.2019 поновлено судовий розгляд справи.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 25.02.2019 о 12 год. 00 хв.

В судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 з 2015 року перебувала на обліку у Вільнянському управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (правонаступником якого є Запорізьке приміське об'єднане УПФУ в Запорізькій області) та отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

07.12.2015 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дочка) звернулися до УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області щодо надання роз'яснень про оформлення призначення пенсії по втраті годувальника кожній окремо.

В усній формі спеціалісти УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області повідомили, що пенсія по втраті годувальника призначається лише одна на двох, і пенсія по інвалідності, яку вже отримує позивач виплачуватися не буде.

З 04.10.2017 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

20.06.2018 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо надання роз'яснень та підстав щодо неотримання позивачем пенсії за 20 місяців та проведенням перерахунку пенсії з 01.12.2015 по 01.10.2017. Як зазначив позивач у заяві, право на отримання пенсії по втраті годувальника у позивача виникло ще у грудні 2015 року.

Листами головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.07.2018 №1550/М-9 було повідомлено, що підстав для призначення пенсії у разі втрати годувальника з 01.12.2015 та (або) проведення доплати пенсії за минулий час відсутні.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.07.2018 №1470/М-9 було повідомлено, що згідно Порядку призначення пенсії, днем зверненням за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсію, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами. З 04.10.2017 позивачу призначена та виплачується пенсії згідно закону.

Не погодившись із наданими відповідями, бездіяльністю з боку відповідача щодо неінформування позивача про виникнення права на оформлення пенсії по втраті годувальника, позивач звернулася до Пенсійного фонду України.

Листом Пенсійного фонду України від 22.08.2018 №16761/М-11 було повідомлено, що підстав, для призначення пенсії в разу втрати годувальника відповідно до Закону з більш раннього строку відсутні.

Не погодившись із позицією органу, що призначає пенсію, відповідач звернулась до суду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, ч. 3 ст. 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 07.11.2015, далі - Закон) визначає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок).

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви позивача від 04.10.2017, головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було призначено позивачу пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

До цього часу, позивач з 2015 року отримувала пенсію по інвалідності, яка була призначена Вільнянським УПФУ в Запорізькій області (правонаступник Запорізьке приміське об'єднане управління ПФУ в Запорізькій області) згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Тобто, позивачу по її заяві відповідачем правомірно призначено пенсію по втраті годувальника з моменту звернення за призначенням такого виду пенсії.

Згідно п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: надавати безоплатно страхувальникам і застрахованим особам в усній та письмовій формі, а також через засоби масової інформації консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, роз'яснювати їхні права, обов'язки і відповідальність, порядок сплати страхових внесків, заповнення звітності та інші питання відповідно до цього Закону.

Абзацом шостим пункту 1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього ж Закону дія частини другої статті 64 набирає чинності після перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію. З огляду на те, що спеціального Закону про перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію не приймалося, дія статі 64 Закону обмежена абзацом шостим пункту 1 розділу XV Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст.1 цього ж закону).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що позивач не є застрахованою особою чи страхувальником, а тому у органу пенсійного фонду не виникає обов'язку у наданні таких роз'яснень.

Окрім того, пенсія призначається тільки за письмовою заявою пенсіонера (з відповідними документами).

Матеріалами справи встановлено, та не заперечувалось сторонами, що пенсію позивачу призначено з дати зверненням за пенсією до відповідача по даній адміністративній справі, тобто з 01 грудня 2017 року.

Посилання позивача про бездіяльність відповідача щодо інформування позивача за період з 07.12.2015 по 01.12.2017 судом до уваги не приймається, оскільки такого обов'язку діючими законодавчими актами не передбачено.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає.

У ході розгляду справи відповідач довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не допустив протиправних дій.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 27.02.2019.

Суддя Р.В. Сацький