Рішення № 80122202, 21.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 р. Справа№200/869/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2019 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить:

- визнати неправомірними (протиправними) дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Маріуполі щодо незарахуваня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, при призначенні пенсії за вислугою років періодів роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982, з 20.08.1984 по 29.06.1985, а також частини періоду проходження строкової військової служби 10 місяців 4 дні, як пільговий стаж роботи за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

- у разі встановлення судом наявності відповідного Рішення (Розпорядження) про не зарахування мені вказаних робіт у пільговий стаж за Списком 1 - просить визнати протиправним та скасувати відповідне Рішення (Розпорядження) відповідача;

- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, при призначенні пенсії за вислугою років періоди роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982, з 20.08.1984 по 29.06.1985, а також частину періоду проходження строкової військової служби 10 місяців 4 дні, як пільговий стаж роботи за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, здійснити з урахуванням цього перерахунок пенсії з 04.10.2017(часу призначення пенсії), та сплатити недоотримані суми пенсій з 04.10.2017.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04 жовтня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п.а) ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У грудні 2018 року було отримано відповідь Маріупольського ОУПФУ, що періоди роботи, упродовж яких він працював на роботах, які відносились до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, йому не було зараховано як роботи за Списком 1. В період часу з 19.06.1981 по 22.04.1982 позивач працював в ШУ «Ясиновське» Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля на посаді підземного машиніста гірничовидобузних машин 6 розряду з повним робочим днем у шахті, про що свідчать записи трудової книжки.

Вказані роботи відносились до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Станом на час призову на строкову військову службу позивач мав стаж роботи за Списком 1, що дає право на пенсію на пільгових умовах з 19.06.1981 по 22.04.1982 роки, тобто 10 місяців 4 дні. Строкову військову службу проходив з 26.04.1982 по 23.05.1984, тобто 2 роки 28 днів. Оскільки стаж роботи за Списком 1, який ОСОБА_1 мав до призову на військову службу, є меншим, аніж строк проходження військової служби, відповідач повинен йому зарахувати у пільговий стаж за Списком 1 не весь період проходження військової служби (2 роки 28 днів), а лише 10 місяців 4 дні відповідно до наявного стажу роботи за Списком 1 на час його призову на строкову військову службу.

Просить суд: визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької щодо не зарахуваня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, при призначенні пенсії за вислугою років періодів роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982, з 20.08.1984 по 29.06.1985, а також частини періоду проходження строкової військової служби 10 місяців 4 дні, як пільговий стаж роботи за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці; у разі встановлення судом наявності відповідного рішення (розпорядження) про не зарахування ОСОБА_1 вказаних робіт у пільговий стаж за Списком 1 - просить суд визнати протиправним та скасувати відповідне рішення (розпорядження) відповідача; зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, при призначенні пенсії за вислугою років періоди роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982, з 20.08.1984 по 29.06.1985, а також частину періоду проходження строкової військової служби 10 місяців 4 дні, як пільговий стаж роботи за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, здійснити з урахуванням цього перерахунок пенсії з 04.10.2017 (часу призначення пенсії), та сплатити недоотримані суми пенсій з 04.10.2017.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві зазначив, що 04.10.2017 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок стажу позивача та періоди роботи, які були враховані при призначенні пенсії міститься у матеріалах пенсійної справи.

При призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1, співробітниками управління, не враховувалась до стажу роботи довідка № 153 від 09.07.2014, що підтверджує пільговий характер роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982 та з 20.08.1984 по 29.06.1985 у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля», оскільки підприємство та первинні документи на підставі яких видана вищенаведена довідка знаходяться на непідконтрольній українській владі території Донецької області, не можливо здійснити перевірку наданої довідки, згідно до статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпеченні». Загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами, на день звернення, складає 39 років 6 місяців 28 днів. Просив суд відмовити у задоволенні позову/а.с.35-36/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)/а.с.1/.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 16 грудня 1998 року, ІПН НОМЕР_1 /а.с.14-15/.

Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42171861), яка в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

08 листопада 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України №821 вирішено питання про реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 листопада 2017 року №499 розпочато реорганізацію управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом злиття, зокрема Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.

31 травня 2018 року зареєстровано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке утворено шляхом злиття Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.80-85/.

Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є правонаступником Ценрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою 04 жовтня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно Закону України "Про пенсійне забезппечення"/а.с.38/.

До заяви було надано копія паспорту, копія довідки про присвоєння ІПН, копія паспорта, трудова книжка, військовий квиток, диплом/а.с.39/.

Рішенням №320 від 01 листопада 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області при призначенні пенсії за віком не зарахував до стажу роботи довідку № 153 від 09.07.2014, що підтверджує пільговий характер роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982 та з 20.08.1984 по 29.06.1985 у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля», оскільки підприємство та первинні документи на підставі яких видана вищенаведена довідка знаходяться на непідконтрольній українській владі території Донецької області, не можливо здійснити перевірку наданої довідки, згідно до статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» /а.с.53/.

Відповідно до оскаржуваного рішення, Відповідач не зарахував до пільгового стажу Позивача наступні періоди:

- з 19.06.1981 по 22.04.1982 та з 20.08.1984 по 29.06.1985 у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля», оскільки підприємство та первинні документи на підставі яких видана вищенаведена довідка знаходяться на непідконтрольній українській владі території Донецької області, не можливо здійснити перевірку наданої довідки, згідно до статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпеченні».

Не погоджуючись із діями Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 жовтня 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (по нормам ст.13 п. "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р № 213-УІІІ) право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005 (далі - Порядок 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992

Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок 637).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Щодо не зарахуваннядо пільгового стажу Позивача періодів роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982 та з 20.08.1984 по 29.06.1985 у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля» суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_3 підтверджено, що з 19 червня 1981 року по 22 квітня 1982 року ОСОБА_1 працював на шахті відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля» на посаді підземного машиніста гірничовидобувних машин ІV разряду з повним робочим днем у шахті, з 26 квітня 1982 року по 23 травня 1984 року служба в рядах Радянської Армії, з 20 квітня 1984 року по 29 червня 1985 року на посаді на посаді підземного машиніста гірничовидобувних машин ІV разряду з повним робочим днем у шахті /а.с.16-19/.

Вказані роботи у ці періоди відносились до Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці., робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 та Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Так, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці (за Списком №1) відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Разом з цим, суд враховуючи вимоги пункту 20 Порядку №637 зазначає, що наявність у трудовій книжці записів про займану посаду і період виконуваної роботи підтверджує пільговий характер роботи позивача на шахті «Шахтоуправління ім.Кірова».

У зв'язку з чим критично ставиться до посилання відповідача, що на зарахування спірного періоду до пільгового стажу не можливо оскільки підприємство та первинні документи на підставі яких видана довідка знаходяться на непідконтрольній українській владі території Донецької області, не можливо здійснити перевірку наданої довідки, згідно до статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпеченні»

Обставина проходження військової служби позивачем підтверджується записами у трудовій книжці, військовим квитком та не є спірною.

На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо до та після періоду військової служби ОСОБА_1 працював на посаді підземного машиніста гірничовидобувних машин ІV разряду з повним робочим днем у шахті, цей період включено до пільгового стажу, що підтверджується розрахунком стажу.

Таким чином, строк військової служби ОСОБА_1 в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний перод до пільгового стажу позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до страхового стажу зазначені періоди роботи та проходження строкової військової служби, відтак рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, перерахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 768,4 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ( вул.Зелінського,27а, м. Маріуполь, 87548, ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2017 року №320 яким ОСОБА_1 1962р.н., при призначенні пенсії за віком не зарахуовано до стажу роботи довідку № 153 від 09.07.2014, що підтверджує пільговий характер роботи з 19.06.1981 по 22.04.1982 та з 20.08.1984 по 29.06.1985 у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. Кірова» державного підприємства «Макіїввугілля.

Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області ( вул.Зелінського,27а, м. Маріуполь, 87548, ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про призначення пенсії на пільгових умовах від 04 жовтня 2017 року, з урахуванням висновків суду у данному рішненні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ( вул.Зелінського,27а, м. Маріуполь, 87548, ЄДРПОУ 42171861) судовий збір у розмірі 768,4грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 21 лютого 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.