Рішення № 80122199, 18.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 0740/898/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващилін Р.О.

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача 1: представник - Дрогобецкі І.В.,

відповідача 2: представник - Троцюк О.В.,

відповідача 3: представник - Троцюк О.В.,

третьої особи: представник - Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 219516,21 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у встановлений законом спосіб шляхом подання декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року він заявив до відшкодування на рахунок в банку суму ПДВ в розмірі 176926,00 грн. Однак проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року зменшено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. Прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення були скасовані постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 р., а тому вважає, що сума бюджетного відшкодування є узгодженою з 15 березня 2017 року. Разом з тим, така сума у строки, встановлені Податковим кодексом України, позивачу виплачена не була, а тому підлягає стягненню з Державного бюджету України за рішенням суду.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у засіданні суду 18 лютого 2019 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №04-09/563 від 14.09.2018 р. Зокрема, зазначила, що органи казначейства не є належним відповідачем у справах щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів. Відповідачем в таких справах повинен бути орган Державної фіскальної служби, на обліку якого перебуває платних податку. Вважає, що спірні правовідносини виникли виключено між позивачем та Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області, а управління казначейства не може відповідати за зобов'язання інших бюджетних установ. Окрім того, зазначив, що органи казначейства здійснюють відшкодування ПДВ на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, п. 55 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення, оскільки є втручанням в дискреційні повноваження податкових органів та органів державного казначейства. Також вважає, що позов в частині стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року, заявлений передчасно, оскільки право позивача на отримання цієї суми на даний момент не порушено.

Представник відповідачів 2, 3 у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві №01.3-12-1/56-3033 від 27.09.2018 року. Вважає, що спірні правовідносини виникли виключено між позивачем та Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області, а управління казначейства не може відповідати за зобов'язання інших бюджетних установ та не є належним відповідачем у справі. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ, то такі є втручанням у виключну компетенцію податкових органів та органів державного казначейства та не є правильним способом захисту прав позивача.

Представник 3-ї особи у засіданні суду проти позову заперечила, аргументуючи мотивами, зазначеними в поясненні б/н від 24.09.2018 р. Зокрема, вказала, що відшкодування суми податку на додану вартість здійснюється в спосіб, передбачений Податковим кодексом України (зі змінами, внесеними Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 р.) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 р., та відносить до виключної компетенції податкових органів та органів державного казначейства. А тому вважає, що суд не може підміняти державний орган при виконанні делегованих повноважень та вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 січня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) подав до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ) в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 176926,00 грн. (арк. спр. 12 - 15).

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2015 року посадовими особами Мукачівської ОДПІ встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 п.п. 199.1, ст.199, п.200.1, пп "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 110481,00 грн. по декларації за грудень 2015 року та в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 176926,00 грн. по декларації за грудень 2015 року.

У зв'язку з виявленням вказаних порушення Мукачівською ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0002281302 від 15 квітня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 176926,00 грн. та застосовані штрафні санкції (фінансові) розміром 88463,00 грн.;

2) №0002291302 від 15 квітня 2016 року, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 110481,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив такі до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/619/16 від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 р., задоволено позов ФОП ОСОБА_5 до Мукачівської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ №0002281302 від 15 квітня 2016 року та №002291302 від 15 квітня 2016 року.

Зазначене рішення суду набрало законної сили, а отже, вказані обставини повторно не доводяться (акр. спр. 17 - 23).

Згідно з нормами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/655/16 від 12 лютого 2018 року також встановлено, що заява ФОП ОСОБА_5 про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року наявна у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, однак заявлена до відшкодування сума в розмірі 176926,00 грн. за грудень 2015 року залишалася не відшкодованою (арк. спр. 24 - 25).

Станом на день звернення позивача з даним адміністративним позовом зазначена сума бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_5 перерахована не була.

З метою захисту гарантованого Податковим кодексом України права на отримання бюджетного відшкодування позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правове регулювання порядку відшкодуванню з Державного бюджету суми податку на додану вартість та строки проведення таких розрахунків здійснюється ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

П. 200.10 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент подання податкової декларації) встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно пп. а) п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент оскарження результатів проведеної перевірки), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016 р., змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування. Згідно зі змінами до вказаного порядку, не передбачено надання контролюючим органом висновку про бюджетне відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Окрім того, відповідно до положень п. 200.12 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній після скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки), зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, суд вважає, що сума заявленого ФОП ОСОБА_5 до відшкодування податку на додану вартість вважається узгодженою з набрання законної сили рішення суду, яким скасовано оскаржені податкові повідомлення-рішення, а саме з 15 березня 2017 р.

Абз. 3 п. 200.12 ст. 200 ПК України встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до п. 56 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

П. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент набуття бюджетним відшкодуванням статусу узгодженого) визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Згідно з абз. 4 п. 200.12 ст. 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Вказані законодавчі норми носять імперативний характер та жодних виключень не передбачають.

Суд також зауважує, що, враховуючи вищенаведені законодавчі норми, після відображення контролюючим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування обов'язок щодо перерахунку такої суми з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку покладено саме на орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/655/16 від 12 лютого 2018 року встановлено, що заява ФОП ОСОБА_5 про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року внесена контролюючим органом у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування поданих до 1 лютого 2016 року.

Тому суд відхиляє твердження відповідачів, що жодних правових зв'язків між позивачем та органами Державної казначейської служби не виникло, а обов'язок щодо відшкодування сум податку на додану вартість законодавством покладено виключно на відповідний орган Державної фіскальної служби.

Незважаючи на встановлений обов'язок відшкодувати суму узгодженого бюджетного відшкодування, така ФОП ОСОБА_5 перерахована за його заявою не була. Дана обставина сторонами не заперечується.

Суд вважає, що право на отримання з бюджету узгодженого бюджетного відшкодування є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, зазначеною статтею передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

Крім того, захист права власності гарантований Конституцією України, відповідно до ст. 41 якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на триваюче безпідставне невиконання відповідним державним органом передбаченого нормами ПК України обов'язку щодо відшкодування податку на додану вартість суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача позовну вимогу щодо стягнення з Державного бюджету належної йому до відшкодування суми.

До такого ж висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 р. в адміністративній справі №826/7380/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд вважає, що відповідачами не було доведено правомірність бездіяльності щодо неперерахуванку суми бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_5, а тому заявлена позовна вимога стосовно стягнення зазначеної суми з Державного бюджету підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 42590,21 грн. за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість за період з 16 березня 2017 року по 20 серпня 2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 200.23. ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків на перерахунок бюджетного відшкодування у результаті невчинення суб'єктом владних повноважень передбачених податковим законодавством дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведені норми встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК України, незалежно від того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Тому неперерахування заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таке застосування норми п. 200.23 ст. 200 ПК України відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20 червня 2018 року у справі №822/2340/17 від 16 жовтня 2018 року у справі №808/939/15.

Разом з тим, суд зауважує, що для правильного визначення суми пені, що підлягає стягненню, необхідним є встановлення дати, коли така заборгованість виникла.

Так, з долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач вважає датою виникнення заборгованості 16 березня 2017 року (наступний день після набрання законної сили постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 №807/619/16) та саме з цього дня починає нарахування пені.

Однак суд не може погодитися з таким розрахунком з огляду на положення ст. 200 ПК України, відповідно до вимог яких нарахування пені починається з наступного дня після спливу п'ятиденного строку (5 операційних днів), який наданий органу казначейства для перерахування коштів, після її відображення в Реєстрі. В той же час, контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року отримана контролюючим органом 29 березня 2017 року, а отже наступного дня останній зобов'язаний був внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_5 до Тимчасового реєстру. Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку.

Таким чином, суд вважає, що кінцевим строк перерахування суми бюджетного відшкодування є 06 квітня 2017 року, а невиплачена у вказаний строк сума набула статусу заборгованості бюджету з 07 квітня 2017 року.

Станом на день виникнення заборгованості бюджету була встановлена облікова ставка НБУ у розмірі 14% річних.

Отже, враховуючи вищенаведене, розмір пені, що підлягає стягненню у зв'язку з порушенням строків перерахування бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_5, складає: 176926,00 грн.*501 день*(14% облікової ставки НБУ*120%)/100/365 днів) = 40798,65 грн.

З врахуванням вищенаведеного в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області (місцезнаходження: пл. Миру, буд. 42, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 37958089), Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 37975895), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 37567646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 37975895) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 176926,00 грн. (Сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 00 коп.) та пеню в розмірі 40798,65 (Сорок тисяч сімсот дев'яносто вісім тисяч 65 коп.) грн. 21 коп., нараховану на суму такої заборгованості за період з 07.04.2017 року по 20.08.2017 року.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 37975895) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2177 грн. 17 коп. (Дві тисячі сто сімдесят сім грн. 17 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін