Рішення № 80122124, 27.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. справа № 300/158/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1.) 21.01.2019 звернулася в суд з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі, також - відповідач), у якій просить: визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Валерія" (надалі, також ТзОВ "Валерія") з 12.07.1996 по 15.07.2002; зобов'язати зарахувати вказаний період до страхового стажу та здійснити перерахунок і виплату пенсії, починаючи з грудня 2018 року.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила про те, що її робота у спірний період у ТзОВ "Валерія" підтверджується записами у трудовій книжці. На переконання позивача, у відповідності до приписів статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську включити до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ТзОВ "Валерія" з 12.07.1996 по 15.07.2002, на підставі належним чином оформлених записів у трудовій книжці.

Згідно із Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2018 головуючим суддею у справі №300/158/19 визначено ОСОБА_2 (а.с.2).

З огляду на наявність підстав, які виключають участь судді Грицюка П.П. в розгляді даної адміністративної справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України), ухвалю Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 заяву про самовідвід головуючого судді задоволено, та відведено суддю Грицюка П.П. від розгляду даної справи (а.с.20-21).

На підставі Розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 №10, повторним автоматизованим розподілом справи між суддями головуючим суддею у даній адміністративній справі визначено Тимощука О.Л. (а.с.23-24).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.25-26).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 15.02.2019 №820/06, що надійшов на адресу суду 18.02.2019 (а.с.39-40). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник відповідача заперечив, вказав, що страховий стаж позивача для обчислення пенсії становить 26 років 7 місяців, а підстав для врахування до такого стажу періоду роботи у ТзОВ "Валерія" з 12.07.1996 по 15.07.2002 немає, з огляду на відсутність в архівному відділі документів, що підтверджують факт роботи позивача у спірний період.

Враховуючи зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І №0217273, 12.07.1996 на підставі наказу №12 від 10.07.1996 позивача прийнято на роботу в ТзОВ "Валерія", та 15.07.2002 у зв'язку із ліквідацією підприємства на підставі наказу №8 від 12.07.2000 позивача звільнено з роботи (а.с.12).

У зв'язку із не зарахуванням відповідачем до страхового стажу позивача роботи у ТзОВ "Валерія" з 12.07.1996 по 15.07.2002 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську із заявою, у відповідь на яку позивачу направлено листа від 06.12.2018 №479/М-15 (а.с.8). У вказаному листі роз'яснено, що при проведенні зустрічної перевірки в архівному відділі не знайдено документів, що підтверджують факт роботи позивача у ТзОВ "Валерія" в оскаржуваний період, відтак, відсутні підстави для зарахування такого періоду до страхового стажу.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також - Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яку іншу роботу, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Зі змісту наведених правових положень випливає, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно із абзацом 32 частини 1 статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності з 01.01.2004.

Таким чином, обчислення страхового стажу позивача за період її роботи з 12.07.1996 по 15.07.2002 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи наведене, суд не погоджується із твердженнями відповідача стосовно відсутності відомостей, що підтверджують факт роботи позивача у спірний період в ТзОВ "Валерія", та звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом зазначено вище про те, що копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено роботу останньої у ТзОВ "Валерія" з 12.07.1996 по 15.07.2002.

Згідно із вимогами пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Внесені до трудової книжки записи, зокрема, про роботу у ТзОВ "Валерія" відповідають вимогам вищевказаної Інструкції, не містять жодних виправлень.

Окрім цього, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідачем у листі, направленому позивачу від 06.12.2018 №479/М-15, а також у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки ОСОБА_1 записів, а відтак не наведено жодних обгрунтованих підстав для їх неврахування.

Водночас, на переконання суду, результати зустрічної перевірки в архівному відділі та відсутність архівних документів про факт роботи позивача у спірний період не можуть слугувати єдиною підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу та не нівелюють наявних у трудовій книжці записів. Разом з цим, вірним є висновок позивача стосовно того, що правильність документального оформлення документів, передачі їх у повному обсязі в архівні установи входить до компетенції адміністрації підприємств (ліквідаційної комісії чи ліквідатора). А тому, відсутність в архівних установах вказаних документів, з огляду на наявність записів у трудовій книжці, не може слугувати відмовою у зарахуванні до стажу позивача спірного періоду роботи.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для неврахування належним чином оформленого запису у трудовій книжці позивача про роботу останньої з 12.07.1996 по 15.07.2002 у ТзОВ "Валерія".

Разом з цим, судом вище зазначалось про те, що однією з обов'язкових умов зарахування до страхового стажу певного періоду роботи є сплата підприємством, організацією де працювала особа, страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 13.02.2019 №1228/04 (а.с.42-43), ТзОВ "Валерія" здійснювало нарахування фонду оплати праці по внесках з липня 1996 року по березень 1998 року, з квітня 1998 року по грудень 1999 року та з січня по березень 2001 року.

Відомості стосовно нарахування фонду оплати праці по внесках з квітня по червень 1998, з січня по грудень 2000 року та з квітня 2001 року по травень 2002 року - відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 таких періодів її роботи у ТзОВ "Валерія": з 01.07.1996 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2001 по 31.03.2001, у відповідності до сплачених підприємством страхових внесків.

Враховуючи те, що з 01.04.1998 по 30.06.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2000 та з 01.04.2001 по 31.05.2002 страхові внески до Пенсійного фонду ТзОВ "Валерія" не сплачувались, підстав для врахування вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 суд не вбачає.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів, системного аналізу положень законодавства України в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією №36281163 від 17.01.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн (а.с.3).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 384,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Валерія" з 01.07.1996 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2001 по 31.03.2001.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Валерія" з 01.07.1996 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2001 по 31.03.2001, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням вказаного стажу, починаючи з грудня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ - 20550895) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1;

Відповідач - Управління Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську, адреса: вул. Незалежності, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20550895.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.