Рішення № 80121484, 20.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
20.02.2019
Номер справи
160/8553/18
Номер документу
80121484
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 160/8553/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. за участі секретаря судового засіданняЧерніженко К.Е. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612 за 2018 рік.

11.12.2018 року позивач надіслав до суду письмове клопотання про розгляд адміністративної справи № 160/8553/18, відповідно до вимог ст. 195 КАС України в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року, клопотання позивача було задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 03.08.2018 року він отримав податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612, в якому Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) визначена сума податкового зобов'язання за орендну плату з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 11833,85 грн. За результатами досудового оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення. Натомість позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, в якому неправильно визначена сума грошового зобов'язання та яке прийняте всупереч вимогам чинного законодавства України. Крім того, за твердженнями позивача, його прийняття виходить за межі повноважень контролюючого органу, що встановлені Податковим кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України.

Відтак, за поясненнями ОСОБА_3, він не має заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року, який був укладений між ним та Чутівською селищною радою на 5 (п'ять) років, тобто, до 10.08.2015 року. При цьому, строк дії зазначеного договору мав закінчитися 13.10.2015 року, та вони з Чутівською селищною радою не досягли згоди щодо зміни умов договору. Тому, на думку позивача, відсутній юридичних факт для виникнення у нього податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб у розмірі 11833,85 грн.

Також позивач, посилаючись на положення ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 14 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 626, 627, 651, 654 Цивільного кодексу України, п. 36 договору оренди земельної ділянки, зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Крім того, за твердженнями ОСОБА_3, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати. Це, у свою чергу, є порушенням умов договору та норм матеріального права, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі». Тож, у зв'язку з тим, що орендна плата у розмірі 11833,85 грн. не погоджена сторонами договору, на думку позивача, у нього не виникає обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що аналогічна правова позиція також відображена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2018 року, справа № 813/3819/17.

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов від 05.12.2018 року вх. № 58081/18, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до вимог ст. 206 Земельного кодексу України, пп.10.1.1 п.10.1 ст. 10, пп. 14.1.73, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, п. 286.5 ст. 286, п. 288.1, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5.1, п. 288.7 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, орендар зобов'язаний сплачувати земельний обов'язковий платіж у складі податку на майно у формі орендної плати. Так, на підставі даних ІТС «Податковий блок» та «Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради станом на 01.01.2018 року», наданого виконавчим комітетом Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_3 визначено суму орендної плати у розмірі 11833,85 грн. за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, загальною площею 0,0346 га. З урахуванням цього, за твердженнями відповідача, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, він діяв в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Крім того, відповідач, посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 34 Закону України «Про оренду землі», зазначив, що позивач не надав доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) орендодавцю (Чутівській селищній раді) після закінчення дії договору оренди від 10.08.2010 року. При цьому, з урахуванням ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та того, що позивач фактично продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. За умовами договору оренди, одностороннє розірвання договору не допускається, тому договір не є розірваним на час подання позову.

Також, за твердженнями відповідача, згідно з відомостями з реєстру права власності на нерухоме майно, що сформовані 12.01.2018 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться нерухоме майно - магазин «Господарчі товари», який належить, в тому числі, ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності з 21.05.2007 року, загальною площею 0,0346 га, розмір його частки становить 12/25. На підтвердження цього, відповідач надав суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Відповідач звертає увагу суду і на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року, справа № 804/853/18, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні його адміністративного позову до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 9181-0000.

У відповідь на відзив позивач в порядку ст. 44 КАС України надав суду свої пояснення від 26.12.2018 року за вх. № 61853/18, в яких зазначив, що ГУ ДФС у Полтавській області неправильно визначило суму грошового зобов'язання та прийняло рішення, що суперечить законодавству, виходить за межі повноважень контролюючого органу, що встановлені Податковим кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України. При цьому, позивач зазначив, що дія договору оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року закінчилася 10.08.2015 року, та 20.07.2016 року виконавчий комітет Чутівської селищної ради вирішив зареєструвати у державного реєстратора право власності на вказану земельну ділянку. На думку позивача, ГУ ДФС у Полтавській області, яке не є суб'єктом цивільно-правових відносин за договором, діючи з перевищенням своїх повноважень прийняв протиправне, необґрунтоване податкове повідомлення-рішення.

Також, позивач у своїх поясненнях, виклав обставини справи так, як зазначив про це в позові, та які вже були описані судом вище. Окрім того, ОСОБА_3 додав, що відповідач у відзиві на позов вводить в оману суд та посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/853/18 від 10.04.2018 року, яке не набрало законної сили. Додатково зазначивши, що відповідач жодним чином не пояснив, згідно з якою нормою закону: договір оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року є продовженим, а якщо продовженим, то чому розмір орендної плати за рік, складає не 1527,94 грн., як це зазначено в п. 9 договору, а 11833,85 грн.; відповідач порушує ст. ст. 14, 21, 23, 31 Закону України «Про оренду землі»; відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору земельної ділянки в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати; відповідач перевищує свої повноваження, порушуючи ст. 19 Конституції України.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, на підставі доводів, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.08.2010 року між Чутівською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1, п. 2, п. 5 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційної діяльності. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0346 га, у тому числі: інші угіддя (забудовані землі) - 0,0346 га.

За умовами договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12732,80 грн. (346 кв. м. х 11,5 грн. х 3,2 = 12732,80 грн.).

При цьому, відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, що складає 1527,94 за рік.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року він сплатив орендну плату у розмірі:

- 764,14 грн. за 2010 рік, що підтверджується копією квитанції № 3А/123F4 від 21.10.2010 року, наявною в матеріалах справи;

- 1527,94 грн. за 2011 рік, що підтверджується копією квитанції № 4027.658.1 від 28.07.2011року, наявною в матеріалах справи;

- 1527,94 грн. за 2012 рік, що підтверджується копією квитанції № 1611/5 від 06.08.2012року, наявною в матеріалах справи;

- 1527,94 грн. за 2013 рік, що підтверджується копією платіжного доручення № 37 від 12.08.2013року,наявною в матеріалах справи;

- 1527,94 грн. за 2014 рік, що підтверджується копією квитанції № 6432.470.1 від 16.08.2014року, наявною в матеріалах справи;

- 1527,94 грн. за 2015 рік, що підтверджується копією квитанції № 0.0.419038479.1 від 08.08.2015 року, наявною в матеріалах справи.

Також, за твердженнями позивача, у зв'язку з закінченням 13.10.2015 року дії договору оренди земельної ділянки, він надіслав до Чутівської селищної ради листа від 11.09.2015 року з пропозицією продовжити строк дії договору на таких самих умовах.

Згодом у 2016 році він отримав від Чутівської селищної ради проект додаткової угоди до договору, за яким позивачу запропоновано продовжити дію договору, але на інших умовах, а саме: змінено розмір орендної плати, що складає 11164,01 грн. Однак, з такими умовами додаткової угоди до договору позивач не погодився, тому не підписав її.

На підтвердження цих тверджень позивач додатково надав суду такі письмові докази, а саме копії: листа ОСОБА_3 до Чутівської селищної ради від 11.09.2015 року, листа Чутівської селищної ради № 93 від 05.02.2016 року, рішення виконавчого комітету Чутівської селищної ради № 4.10 від 21.01.2016 року, протокол № 1, додаткової угоди від 21.01.2016 року до договору оренди земельної ділянки № 041057200718 від 13.10.2010 року та додаткових угод до нього, укладеного з ОСОБА_3, листів ОСОБА_3 до Чутівської селищної ради від 06.07.2016 року, від 11.07.2016 року разом з планом поділу та кадастровим планом земельної ділянки, листа Чутівської селищної ради від 01.08.2016 року № 797, рішень виконавчого комітету Чутівської селищної ради від 20.07.2016 року № 4.2 та № 4.3, протокол № 7.

Відтак, в матеріалах справи міститься копія рішення Чутівської селищної ради № 4.2 від 20.07.2016 року, протокол № 7, «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3.» про внесення змін до рішення виконавчого комітету № 4.10 від 21.01.2016 року, відповідно до якого, виконавчий комітет Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області вирішив внести зміни до рішення виконавчого комітету № 4.10 від 21.01.2016 року, а саме: зареєструвати в державного реєстратора право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0346 га, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 за Чутівською селищною радою.

Також рішенням виконавчого комітету Чутівської селищної ради № 4.3 від 20.07.2016 року, протокол № 7, виконавчий комітет селищної ради розглянув заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0346 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вирішив відмовити ОСОБА_3 у наданні такого дозволу, у зв'язку з тим, що він не підписав додаткові угоди до діючого договору оренди на вказану земельну ділянку.

За твердженнями позивача, доказом повернення земельної ділянки від нього до орендодавця (Чутівської селищної ради) після закінчення строку договору від 10.08.2010року є зазначене вище рішення Чутівської селищної ради № 4.2 від 20.07.2016 року щодо реєстрації права власності за Чутівською селищною радою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, акт прийому-передачі земельної ділянки в 2015 - 2016 роках він не складав та не направляв до Чутівської селищної ради, бо на думку ОСОБА_3, це не передбачено умовами договору та Законом України «Про оренду землі», а жодних додаткових угод до договору 2010 року, він не підписував.

На підтвердження факту не підписання додаткової угоди позивач додатково зазначив, що 13.02.2019 року листами за вих. № 1 та № 2 він надав відповіді селищній раді на листи від 29.01.2019 року № 45, від 20.02.2017 року № 99, в яких зазначив, що у зв'язку із закінченням 13.10.2015 року дії договору оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року, не буде підписувати додаткові угоди від 21.01.2016 року на продовження терміну дії договору № 041057200718 від 13.10.2010 року на земельну ділянку площею 0,0346 га, за адресою: АДРЕСА_1, а також, добровільно відмовляється від права користування зазначеною земельною ділянкою. В матеріалах справи наявні копії зазначених листів переписки позивача з Чутівською селищною радою разом з копіями додаткової угоди від селищної ради, що не була підписана позивачем, та копією складеного ОСОБА_3 акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року, зареєстрованої у Державному реєстрі земель 13.10.2010 року за № 041057200718 від 13.02.2019 року.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що він не досяг згоди з Чутівською селищною радою щодо зміни умов зазначеного вище договору оренди земельної ділянки, а тому, відсутній факт для виникнення у нього податкового зобов'язання за орендну плату з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 11833,85 грн.

Також позивач не погодився з розрахованою відповідачем орендною платою у розмірі 11833,85 грн., бо за його розрахунком така становить 1527,94 грн. На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копію рішення Чутівської селищної ради від 11.01.2012 року ХІ сесії VI скликання «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт. Чутове» та витяги з сайту Держгеокадастру із відомостями про значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель. Крім того, на думку ОСОБА_3, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди в частині визначення розміру орендної плати.

У свою чергу, відповідач зазначив, що на підставі даних ІТС «Податковий блок» та «Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради станом на 01.01.2018 року», наданого виконавчим комітетом Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_3 була визначена сума орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, загальною площею 0,0346 га у розмірі 11833,85 грн.

Крім того, відповідач надав розрахунок нарахування орендної плати з фізичних осіб по ОСОБА_3 у розмірі 11833,85 грн. за 2018 рік, в якому відобразив, зокрема, ціну за 1 кв. м станом на 01.01.2017 року - 645,3185, коефіцієнт індексації - 1,06, ціна з урахуванням коефіцієнта індексації - 684,0376, нормативна грошова оцінка - 236677,02, розмір земельного податку - 5 %. Також, ГУ ДФС у Полтавській області додатково пояснило суду, що рішенням Чутівської селищної ради від 11.01.2012 року було змінено грошову оцінку земельної ділянки (з 11,50 грн. на 360,55 грн.), та розрахувавши нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 236677,02 грн., відповідач зазначив, що орендна плата вноситься в розмірі 5 % та складає 11833,85 грн. При цьому, такі відомості були надані контролюючому органу на виконання п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України у Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради 10.05.2018 року вх. № 1074/10/16-29, в якому ОСОБА_3 значиться за № 28 з сумою річної сплати податку у розмірі 11833,85 грн.

З урахуванням цього, на підставі положень пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.286.5 ст.286, ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ГУ ДФС у Полтавській області нарахувало позивачу орендну плату з фізичних осіб за користування земельною ділянкою комунальної власності за 2018 рік у сумі 11833,85 грн. та винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення від05.07.2018 року № 516813-1306-1612.

Не погодившись зі вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач 11.08.2018 року оскаржував його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Проте, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 09.10.2018 року № 15634/П/99-99-11-02-01-14, позивачу було відмовлено у задоволенні скарги та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612 - залишено без змін. Тому позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612. При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п. 14.1 ст.14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Тобто, Податковий кодекс України визначає обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Крім того, позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності за 2010 - 2015 роки, відповідно до умов договору оренди землі від 10.08.2010 року.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1ст.288 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, (крім державної та комунальної форми власності).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 ПК України).

Водночас, згідно з п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІ ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому, з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок, припинення цього права не впливає на права та обов'язки платників у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», пункту 21 вказаного вище договору оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Крім того, згідно з п. 20 договору оренди землі від 10.08.2010 року, передача земельної ділянки здійснюється за актом її приймання-передачі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про оренду землі» та ст. 654 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору та відповідні відомості повинні вноситись до державного реєстру земель.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) від позивача до орендодавця (Чутівської селищної ради) після закінчення строку договору від 10.08.2010 року, на який його було укладено. Водночас суд не бере до уваги посилання позивача та надані ним докази щодо його відмови від права користування земельною ділянкою, з приводу чого, між позивачем та селищною радою був укладений зазначений договір оренди.

Разом з тим, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму обумовленій ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, тому договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому, суд бере до уваги те, що Чутівська селищна рада не надсилала позивачу своїх заперечень щодо використання земельної ділянки, а позивач, у свою чергу, направив орендодавцю пропозицію про продовження дії договору.

Також суд враховує пояснення податкового органу про те, що позивачу на праві спільної часткової власності у розмірі його частки 12/25 з 21.05.2007 року належить нерухоме майно - магазин «Господарчі товари», що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, копія витягу з якої міститься в матеріалах справи.

Тобто позивач, маючи на праві спільної часткової власності частку нерухомого майна, а саме: магазину, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, фактично продовжував користуватись цією земельною ділянкою та не повернув її орендодавцеві (Чутівській селищній раді).

У свою чергу, безпідставними є твердження ОСОБА_3 про те, що доказом повернення земельної ділянки від нього до орендодавця (Чутівської селищної ради) після закінчення строку договору від 10.08.2010 року є рішення селищної ради № 4.2 від 20.07.2016 року, бо, як вже зазначалось, цим рішенням виконавчий комітет вирішив зареєструвати у державного реєстратора право власності за Чутівською селищною радою на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0346 га, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. А позивач користується зазначеною земельною ділянкою за договором оренди, укладеним з Чутівською селищною радою та продовженим додатковою угодою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про оренду землі», одностороннє розірвання договору оренди землі не допускається, якщо це не передбачено умовами договору.

Відповідно до умов договору оренди від 10.08.2010 року, визначених у п. 39, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є:

- несплата орендної плати орендарем;

- використання орендарем землі не за цільовим призначенням;

- грубе порушення орендарем земельного законодавства.

Отже, за умовами договору його розірвання в односторонньому порядку можливе орендодавцем у разі порушення умов договору орендарем. А, враховуючи розташування на земельній ділянці комунальної власності магазину, частка у спільній власності на який належить позивачу, договір оренди землі від 10.08.2010 року на час подання позову не вважається розірваним в односторонньому порядку та його дія вважається продовженою. Тому позивач продовжує обліковуватися як платник орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності на підставі договору оренди від 10.08.2010 року, продовженого додатковою угодою до договору від 21.01.2016 року.

З приводу тверджень позивача про його не згоду з умовами вказаної вище додаткової угоди та не бажання її підписувати суд зазначає, що такі не беруться до уваги, бо свідчать про наявність цивільно-правового спору між ОСОБА_3 та Чутівською селищною радою щодо, по-перше, умов такої додаткової угоди до договору оренди, а по-друге, права користування земельною ділянкою комунальної власності.

При цьому, адміністративний суд не надає правової оцінки цивільно-правовим договорам у рішенні суду, бо такий спір вирішується в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, за умовами вказаного договору оренди його розірвання в односторонньому порядку є неможливим. Натомість, виражаючи свою не згоду з умовами додаткової угоди до договору оренди від 10.08.2010 року та відмовляючись від права користування земельною ділянкою, позивач не підтвердив цього належними доказами, а саме: не надав суду доказів звернення до загального місцевого суду щодо оскарження додаткової угоди до договору оренди або судового рішення з цього приводу, яке вже набрало законної сили, та витягу з державного реєстру земель.

Також суд враховує те, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач продовжував користуватись земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0346 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та на якій знаходиться об'єкт нерухомості, належний йому на праві спільної часткової власності.

При цьому, розрахунок ставок орендної плати ОСОБА_3 був зроблений відповідачем на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної від Держгеокадастру та Чутівської селищної ради. Це підтверджується додатковими доказами, наданими Чутівською селищною радою на вимогу ухвали суду від 28.01.2019 року, а саме копіями: договору оренди земельної ділянки від 10.08.2010 року, рішення Чутівської селищної ради від 10.08.2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_3, листа ОСОБА_3 від 11.09.2015 року, листа Чутівської селищної ради від 05.02.2016 року № 93, рішення виконавчого комітету від 21.01.2016 року № 4.10, протокол № 1, «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3.», рішення виконавчого комітету Чутівської селищної ради від 20.07.2016 року № 4.2, протокол № 7, «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3.», рішення виконавчого комітету Чутівської селищної ради від 20.07.2016 року № 4.3, протокол № 7, «Про розгляд заяви ОСОБА_3.», акту прийомки-передачі земельної ділянки, переданої на умовах оренди громадянину ОСОБА_3 від 10.08.2010 року, копія додаткової угоди від 21.01.2016 року до договору оренди земельної ділянки № 041057200718 від 13.10.2010 року та додаткових угод до нього, укладених з ОСОБА_3, рішення виконавчого комітету Чутівської селищної ради від 11.01.2012 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт. Чутове».

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.06.2018 року, справа № 813/3819/17, про те, що податковий орган, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин, прийнявши податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати. Адже, у зазначеному рішенні Верховного Суду йдеться про зміни індексації нормативної грошової оцінки, що є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. А у спірних правовідносинах зміни до договору оренди від 10.08.2010 року щодо розміру орендної плати були внесені додатковою угодою до вказаного договору, про що зазначалось вище. Тобто, вказане судове рішення Верховного Суду визначає правову позицію з приводу інших спірних правовідносин, ніж тих, що склались між сторонами у цій адміністративній справі.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відтак, з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612, яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за користування земельної ділянки комунальної власності за 2018 рік у розмірі 11833,85 грн., було винесено відповідачем правомірно та воно є таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні цього адміністративного позову слід відмовити повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також, положень ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 року № 516813-1306-1612 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 27.02.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька

Часті запитання

Який тип судового документу № 80121484 ?

Документ № 80121484 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 80121484 ?

Дата ухвалення - 20.02.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 80121484 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 80121484 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 80121484, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 80121484, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 20.02.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 80121484 відноситься до справи № 160/8553/18

Це рішення відноситься до справи № 160/8553/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 80121474
Наступний документ : 80121527