Рішення № 80120077, 25.02.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4/19

Провадження № 2/0182/36/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.02.2019 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Філії Публічне акціонерне товариство «Укрексімбанк» у м.Дніпрі, третя особа – Головний банк Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» у м.Києві, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Філії Публічне акціонерне товариство «Укрексімбанк» у м.Дніпрі, третя особа – Головний банк Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» у м.Києві, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що з 19.05.2016 року вона була прийнята в Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України) - філія І (м.Дніпропетровськ) на посаду головного економіста відділення в м.Нікополі, згідно наказу № 48-к від 19.05.2016 року (табельний номер 6265). Відповідно до рішення Правління банку від 22.04.2017 року протокол № 19, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» філія в м.Дніпропетровськ переіменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» філія в м.Дніпрі. 22.12.2018 року за наказом відповідача № 59-к від 19.12.2018 року вона була звільнена з роботи за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України (хоча треба було зробити запис: п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до КЗпП України), підстава: її заява від 04.12.2018 року (зареєстрована відповідачем тільки 19.12.2018 року), з виплатою їй грошової компенсації за 14 календарних днів невикористаної відпустки (ст.83 КЗпП України). Копія цього наказу надана до Управління обліку і звітності Головного банку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Київі (вул.Антоновича, м. Київ, 03150, телефон: НОМЕР_1). У своїй заяві на звільнення вона писала: прошу надати одноразову вихідну допомогу у зв’язку зі звільненням з роботи за угодою сторін (на ім’я керуючого філією ОСОБА_2Ю.). Цьому передували наступні обставини. Згідно витягу із протоколу засідання Правління АТ «Укрексімбанк» № 44 від 19.10.2018 року, п.3. Щодо змін в організації виробництва і праці в АТ «Укрексімбанк» шляхом оптимізації регіональної мережі відділень, правління постановляє:

3.1 Визнати за доцільне здійснити до 31.01.2019 зміни в організації і праці в АТ «Укрексімбанк» в частині ліквідації (закриття) окремих відокремлених підрозділів банку, провести скорочення штату та численості працівників окремих філій АТ «Укрексімбанк», а саме:

3.1.1 Ліквідувати (закрити) такі відділення банку: - Відділення у м.Нікополі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Дніпрі;

3.1.2 Скоротити усі посади, що входять до структури відділень, що ліквідуються (закриваються), згідно з п.3.1 цього рішення.

Відповідно до п.3.3, з метою виконання цього рішення, керуючим філіям АТ «Укрексімбанк»:

3.3.1 у м.Дніпрі (ОСОБА_2Ю.) забезпечити виконання заходів щодо ліквідації (закриття) відділень, що визначені у п.3.1 цього рішення;

3.3.2 у м.Дніпрі (ОСОБА_2Ю.) забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства та нормативних документів АТ «Укрексімбанк» виконання заходів, які пов’язані з вивільненням (звільненням)/переведенням/переміщенням працівників філії (відділень), посади яких скорочуються.

3.4 3 метою пом’якшення несприятливих наслідків майбутніх звільнень:

3.4.1 вважати за можливе здійснення виплати одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору у розмірі, збільшенному, порівняно з мінімальним розміром вихідної допомоги, передбаченим чинним законодавством, працівникам банку, які підлягають звільненню з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та яким не запропонована інша робота або запропонована нижча посада, однак вони виявили бажання звільнитися з АТ «Укрексімбанк», згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) протягом 21 календарного дня із дня попередження про звільнення, за їх заявою, з урахуванням стажу їх роботи в АТ «Укрексімбанк» у таких розмірах:

- працівникам зі стажем роботи до 5 років - 5 середніх заробітних плат.

При цьому, середня заробітна плата для виплати одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору враховує всі виплати із фонду оплати праці за попередні перед звільненням 12 місяців.

3.6 У випадку дострокового звільнення, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України та/або переведення/переміщення усіх працівників відділень філій, що ліквідуються (закриваються), відповідно до п.3.1 цього рішення, дозволити здійснити ліквідацію (закриття) цих відділень достроково.

На виконання рішення Правління АТ «Укрексімбанк» від 19.10.2018 року №44 був видан наказ відповідача № 225 від 08.11.2018 року «Про створення ліквідаційної комісії для ліквідації відділення в м.Нікополі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Дніпрі». Тобто, вона пішла назустріч відповідачу, написавши заяву про своє звільнення, згідно п.3.4.1 цього витягу з Протоколу, але відповідач в наказі про її звільнення не обмовився про виплату їй одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), з урахуванням стажу її роботи в АТ «Укрексімбанк» у розмірі 5 середніх заробітних плат. Тому вона змушена звернутися до суду. Її середня заробітна плата для виплати одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору повина враховувати всі виплати із фонду оплати праці за попередні перед звільненням 12 місяців, тобто вона складає 12 200,00 гривень на місяць (за її розрахунком, бо відповідач довідки не надає), і її виплата одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору складає 61 000,00 гривень. Згідно з Конституцією України, кожний має право на заробітну плату, не нижче від установленої законом (ст.43 КУ). Права й свободи людини й громадянина, закріплені цієї Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права й свободи гарантуються й не можуть бути скасовані (ст.22 КУ). Права й свободи людини й громадянина захищаються судом (ст.55 КУ). Заробітна плата (виплата одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору) повинна була нараховуватися відповідачем, відповідно до документів банку, Законів, діючих на період її звільнення, - це одноразова вихідна допомога, яку відповідач виплачує працівнику з метою пом’якшення несприятливих наслідків звільнення, яке для неї було стрессом. Вона, навіть, була на лікарняному з 05.12.2018 року по 19.12.2018 року (на денному стаціонарі), і 20.12.2018 року лікарняний був зданий філії, але до цього часу виплати зарплати по лікарняному немає і вона вимушена додатково звертатися в порядку ст.116, 117 КЗпП України. Оплата праці працівників відповідача здійснюється на підставі законів і інших нормативно-правових актів України, генеральних, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, наказів, ігнорування яких неможливо через наступне. Відповідно до ст.7 ЗУ «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції і може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії. Відповідно до ст.5 ЗУ «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обовязковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Встановлено, що забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами. Відповідно до ст.9 ЗУ «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств, незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обовязковими як для роботодавця, так і для працівників підприємств. Положення галузевої, територіальної угод діють безпосередньо і є обовязковими для всіх субєктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Керівник відповідача не допускає, що невиплата їй одноразової вихідної допомоги (та лікарняних) при припиненні трудового договору може вплинути за порушення Закону, відповідно до ст.18, 20 ЗУ «Про колективні договори і угоди», що обумовлено протоколом засідання Правління АТ «Укрексімбанк» № 44 від 19.10.2018 року та наказом відповідача № 225 від 08.11.2018 року. Вважає, що всі ці питання та умови вишеназваних документів були схвалені профспілковим комітетом відповідача та Головного банку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Києві, відповідно до ст.2 Конвенції МОП № 154 1981 года «Про сприяння колективним переговорам», ратифікованої Україною. За таких обставин звернулась до суду і просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» філії в м.Дніпрі, МФО 322313 (49000 м.Дніпро Дніпропетровської області, вул.Воскресенська, 26), на її користь, суму заробітної плати – одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), що дорівнює 61 000,00 грн., і суму моральної шкоди, що дорівнює 3 000,00 гривень, допустивши негайне виконання рішення суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього, було роз’яснено, що позивач у п’ятиденний строк з дня вручення відзиву має право на подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (а.с.102-103, 105-107).

Відповідач своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст.2 ЦПК України)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 19.05.2016 року позивачка по справі ОСОБА_1 була прийнята в Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України) - філія І (м.Дніпропетровськ) на посаду головного економіста відділення в м.Нікополі, згідно наказу № 48-к від 19.05.2016 року (табельний номер 6265) (а.с.7-8). Відповідно до рішення Правління банку від 22.04.2017 року (протокол № 19), Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» філія в м.Дніпропетровськ переіменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» філія в м.Дніпрі. 22.12.2018 року за наказом відповідача № 59-к від 19.12.2018 року позивачка була звільнена з роботи за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.16), підстава: заява ОСОБА_1 від 19.12.2018 року (а.с.16), з виплатою їй грошової компенсації за 14 календарних днів невикористаної відпустки (ст.83 КЗпП України). Хоча на заяві позивачки по справі стоїть дата «04.12.2018 року» (а.с.15) та зазначено, що вона просить надати їй одноразову вихідну допомогу у зв’язку зі звільненням з роботи за угодою сторін (а.с.15). На виконання рішення Правління АТ «Укрексімбанк» від 19.10.2018 року № 44 (а.с.9-10) був виданий наказ № 225 від 08.11.2018 року «Про створення ліквідаційної комісії для ліквідації відділення в м.Нікополі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Дніпрі» (а.с.11-13). Позивачка по справі написала заяву про своє звільнення, згідно п.3.4.1 цього витягу з Протоколу, але відповідач в наказі про звільнення ОСОБА_1 не вказав про виплату їй одноразової вихідної допомоги при припиненні трудового договору, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), з урахуванням стажу її роботи в АТ «Укрексімбанк» у розмірі 5 середніх заробітних плат.

25.02.2019 року позивачкою була здана до канцелярії суду заява про залишення без розгляду позовних вимог в частині виплати їй банком 61 000, 00 грн., в зв’язку з добровільною виплатою даної суми 22.02.2019 року (тобто, під час перебування цивільної справи в провадженні суду). Однак, на задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 грн. позивачка наполягала.

Відповідно до cт.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24 жовтня 2008 року, відповідно до ст.3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами ст.38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому, строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.

Тобто, для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, оскільки поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника значення не мають.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст.23 ЦК України, розмір стягнення моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних і моральних страждань, інших негативних наслідків.

Оскільки при звільненні за угодою сторін позивачці не було виплачено вихідну допомогу, що позначилось на її подальшому житті, бо ОСОБА_1 прийшлось докладати додаткових зусиль для відновлення свого права на вихідну допомогу через звернення до суду тощо. Зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань, які виразились в порушенні звичного життєвого укладу позивачки по справі, в неможливості нормального відпочинку, подавленого стану через несправедливість, що відбулась відносно неї, та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000грн. 00 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Керуючись ст.13, 60, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Філії Публічне акціонерне товариство «Укрексімбанк» у м.Дніпрі, третя особа – Головний банк Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» у м.Києві, про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Філії Публічне акціонерне товариство «Укрексімбанк» у м.Дніпрі на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. та 768 грн. 40 коп. судового збору, сплачені позивачкою при поданні позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів після отримання рішення суду.

Суддя: ОСОБА_3