Рішення № 80119373, 15.02.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 156/1037/17

провадження №2/165/26/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-ПіжукО.Р.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук М.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги обгрунтовує тим, що 11 серпня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження. Вироком суду винним в даній ДТП визнано ОСОБА_4 Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» було задоволено повністю та стягнено майнову шкоду в розмірі 50120,38 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судові витрати. Позовні вимоги до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задоволено частково та стягнуто моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 09.08.2016 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в користь ОСОБА_1 1750 грн. 95 коп. майнової шкоди за лікування, та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 19148 грн. 04 коп. майнової шкоди, понесеної за лікування. Після постановлення судових рішень ОСОБА_1 продовжує лікуватися та несе витрати. Так, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні в період з 20.09.2016 по 05.10.2016, також перебував на стаціонарному лікуванні в ТЗОВ Шведська-Українська клініка «Єнгельхольм» в період з 04.05.2017 по 09.05.2017, та на стаціонарному лікуванні в Національному військовому медичному клінічному центрі МО України «ГВКГ» в період з 15.05.2017 по 26.05.2017. Між стаціонарним лікуванням проходив амбулаторне лікування в Іваничівській ЦРЛ та оглядався лікарями національного військового медичного центру. Крім того придбавав медикаменти. Загальна сума витрат на лікування потерпілого в період з червня 2016 року по жовтень 2017 року, становить 119473,69 грн. Висновком МСЕК від 01.07.2014 року ОСОБА_1 А,М. було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок ДТП. 18.06.2015 року йому встановлено першу групу інвалідності, з даного періоду він є повністю непрацездатним, потребує стороннього догляду. 22.06.2017 року позивачу встановлено першу групу інвалідності довічно. Оскільки позивач до встановлення інвалідності не працював, розрахунок відшкодування шкоди понесеної ним у зв?язку із стійкою втратою працездатності та каліцтвом необхідно розраховувати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати. Тобто розмір щомісячних платежів розраховується таким чином: з 01.07.2014 по 17.06.2015 : 1218х65%=791,70 грн.х11.6= 9184 грн. Сума щомісячного платежу починаючи з 18.06.2015 по 31.08.2015 – 2984 грн., із розрахунку 1218 грн. х 2,45; з 01.09.2015 по 30.04.2016 11024 грн., із розрахунку 1378 х8; з 01.05.2016 по 30.11.2016 – 10150 грн., із розрахунку 1450 грн. х 7; з 01.12.2016 по 31.12.2016 – 1550 грн.; з 01.01.2017 по 28.02.2017 6400 грн. Разом за період з 01.07.2014 по 28.02.2017 розраховано щомісячних платежів за втрату працездатності в розмірі 41292 грн. Зазначені кошти стягнуто із страхової компанії «Уніка», що встановлено рішенням Апеляційного суду Волинської області від 09.08.2016, у зв’язку з цим питання про стягнення вказаної шкоди за період з 01.07.2014 по 28.02.2017 позивач не ставить. Щомісячні платежі за втрату працездатності понад суму, стягнуту із страхової компанії з 01.03.2017 по 31.09.2017 3200 грн. х 7 = 22400 грн. Наголошує, що з 01.03.2017 щомісячні платежі за втрату працездатності не стягувались, а тому просить стягнути з відповідача на його користь суму щомісячних платежів за втрату працездатності за період з 01.03.2017 по 30.09.2017 в розмірі 22400 грн., починаючи з 01 жовтня 2017 року просить стягувати щомісячно суму платежу за втрату працездатності в розмірі 3200 грн., та стягнути майнову шкоду, понесену на лікування в розмірі 119473,69 грн.

15.01.2019 року позивач подав до суду уточнюючу позовну заяву (а.с.174,175), просить стягнути ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 138142 грн. 01 коп. майнової шкоди, пов'язаної з лікуванням, 49839 грн. 40 коп. щомісячних платежів за втрату загальної працездатності за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року та в подальшому стягувати щомісячно відшкодування шкоди в розмірі 2712,45 грн. починаючи з 01.01.2019. Мотивує тим, що висновком судово-медичної експертизи №36 від 08.08.2018, встановлено, що внаслідок ушкодження здоров’я рід час ДТП, що мало місце 11.08.2013, позивачу спричинено невідворотні зміни у здоров’ї та стійку втрату загальної працездатності в загальному розмірі 65 відсотків. З урахуванням встановленого розміру втрати загальної працездатності до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають щомісячні платежі в розмірі 65 % мінімальної заробітної плати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги в редакції заяви від 15.01.2019 підтримали, просили їх задоволити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Вину відповідача у ДТП яка мала місце 11.08.2013, не оспорює. Наголошує, що ОСОБА_1 відшкодовано збитки СК «Уніка» до 22.06.2017 включно. Вважає, що стороною позивача не доведено, що подальше лікування пов?язане з ДТП і шкода заподіяна йому шкода знаходиться в причинно-наслідковому зв?язку з цією подією. Зазначила, що висновок експерта №36 від 08.08.2018, не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки експерт під час проведення експертизи за матеріалами, зобов’язаний використовувати оригінали медичних документів, а не їх копіях, які не посвідчені належним чином. Також зазначила, що позивачем не надано суду для дослідження оригінали медичних документів. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані стороною позивача на підтвердження вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 11 серпня 2013 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, на автодорозі сполученням смт. Іваничі - м. Нововолинськ в районі села Біличі Іваничівського району, відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Фольксваген Пассат», д.р.н. АС 2071 ВВ, порушив вимоги пунктів 1.10, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-21043, д.р.н. АС3811 ВН, під керуванням позивача ОСОБА_1

В результаті вказаного ДТП , позивач ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою розлад здоров?я, пов?язаний із стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину у виді консолідованого перелому кісток лівої гомілки з міграцією фіксатора, остеопорозу, комбінованої контрактури лівого колінного суглобу, що в сукупності дало потерпілому 65 відсотків втрати працездатності.

Зазначені обставини та вина відповідача встановлені вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2014 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яким останній засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання (а.с.8-11).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні з 01.07.2014 року по 01.07.2015 року позивачу була встановлена друга група інвалідності. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи загальна втрата працездатності становила 65%. 18.06.2015 року позивачу встановлена перша група інвалідності, що підтверджується висновком МСЕК від 22 липня 2015 року. /(а.с. 16,17)

Рішенням Іваничівського районного суду від 29 квітня 2015 року (а.с. 19, 20) із ПАТ «Страхова компанії «Уніка» стягнуто в користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 50120,38 грн., яка складається із витрат на лікування в сумі 15465,38 грн., шкоди, пов’язаної із тимчасовою втратою працездатності, відповідно до ст. 25 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» за період з 11.08.2013 року по 01 липня 2014 року в сумі 12731 грн., а також із шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 18 мінімальних заробітних плат в сумі 21924 грн. відповідно до ст. 26 Закону, та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати в розмірі 1531, 16 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та судові витрати в розмірі 196, 48 грн.

Як вбачається з довідки МСЕК від 22.06.2017 ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності довічно (а.с.15,16)

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 09.08.2016 року (а.с.21-24) рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в користь ОСОБА_1 1750,95 грн. майнової шкоди за лікування.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Внаслідок ДТП позивачу заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікування у Волинській обласній клінічній лікарні в період з 20.09.2016 по 05.10.2016, також перебував на стаціонарному лікуванні в ТЗОВ Шведська-Українська клініка «Єнгельхольм» в період з 04.05.2017 по 09.05.2017, також перебував на стаціонарному лікуванні в Національному військовому медичному клінічному центрі МО України «ГВКГ» в період з 15.05.2017 по 26.05.2017. В період між стаціонарними лікуваннями проходив амбулаторне лікування в Іваничівській ЦРЛ та огляд лікарями національного військового медичного центру (а.с.25-30).

Висновком експерта №36 від 08.08.2018 (а.с.153-160) встановлено, що ускладнення травми, отриманої під час ДТП 11.08.2013 року викликали незворотні зміни у кістках лівої нижньої кінцівки, що дає ОСОБА_1 65 % втрати працездатності. Крім цього, судово-медична комісія вбачає причинно-наслідковий зв?язок між ушкодженнями отриманими ОСОБА_1М, внаслідок ДТП 11 серпня 2013 року та послідуючим його лікуванням з моменту ДТП по даний час.

Загальна сума витрат на лікування потерпілого становить 138142,01 грн., що підтверджується відповідною медичною документацією (а.с.31-79), а тому відшкодування витрат, понесених позивачем у зв’язку із лікуванням, підлягає до задоволення в розмірі 138142,01 грн. Розмір понесених витрат представником відповідача не заперечувався.

Як встановлено в судовому засіданні, відшкодування шкоди, пов?язане із втратою працездатності шляхом стягнення щомісячних платежів було проведено СК «Уніка» до 22.06.2017 року (дата чергового переогляду). Тому вимога позивача про стягнення щомісячних платежів підлягає до задоволення частково, а саме починаючи з 22.06.2017 року.

Отже, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності позивачем, за період з 22.06.2017 по даний час повинно здійснюватися за правилами відшкодування шкоди у зв'язку із стійкою втратою працездатності, що передбачено ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З урахуванням встановленого висновком експерта №36 розміру втрати загальної працездатності ОСОБА_1 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача щомісячні платежі в розмірі 65 % мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що на день настання страхового випадку ОСОБА_1 не працював , то за період з 11 серпня 2013 року по 01 липня 2014 року підлягає відшкодуванню шкода в розмірі не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, а саме : щомісячний платіж у 2017 році становить 2080 грн., із розрахунку 3200 х 65 % =2080 грн., у 2018 році 2419,95 грн., із розрахунку 3723х65%=2419,65. Всього за період з 22 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року включно сума щомісячних платежів за втрату загальної працездатності становить 42074,10 грн., яку суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача. Також, враховуючи, що у 2019 році мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 4173 грн., тому з 01 січня 2019 року слід стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 щомісячний платіж за втрату загальної працездатності в розмірі 2712,45 грн., із розрахунку 4173х65%=2712,45 грн.

При цьому, у відповідності до ст.78 ЦПК України, бере до уваги, як допустимий доказ, висновок експерта № 36 від 08.08.2018 року, який отриманий на підставі ухвали суду від 21.06.2018 та виконаний комісією медиків експертів на основі світлокопій медичної документації, що наявна в матеріалах цивільної справи. Експерти зазначили, що під час експертизи, вони використовують оригінали медичних документів, але в даному випадку не надіслали суду клопотання про надання оригіналів, як і висновку про відмову у проведенні експертизи.

Тому висновок вказаної експертизи, який містить відповіді на поставлені в ухвалі суду питання, суд бере до уваги і вважає його таким, що підтверджує вимоги ОСОБА_1, оскільки не суперечить іншим доказам, наданим стороною позивача на підтвердження вимог.

З огляду на ці обставини, суд при постановленні рішення у справі, не враховує твердження представника відповідача стосовно недопустимості доказу та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_4 на користь держави 2442,16 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, ст. 13, ст. 141, ч. 6 ст. 259, ст. 263, ст.ст. 264, 430 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1166, 1187, 1195, 1202 ЦК України, - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 138142 (сто тридцять вісім тисяч сто сорок дві) грн. 01 коп. майнової шкоди, пов'язаної з лікуванням, 42074 (сорок дві тисячі сімдесят чотири) грн. 10 коп. щомісячних платежів за втрату загальної працездатності за період з 22 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Стягувати з ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму щомісячного платежу за втрату загальної працездатності в розмірі 2712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 45 коп. щомісячно, починаючи з 01 січня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 16 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення щомісячного платежу за втрату загальної працездатності за один місяць підлягає до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Нововолинський міський суд Волинської області до Волинського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2019 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук