Рішення № 80119092, 28.01.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/658/16-а

н/п 2-а/174/1/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2019 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борцової А.А.,

за участю секретаря - Заіки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певну дію та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду, третя особа - Верхньодніпровське (Кам'янське) об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певну дію та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду, вказуючи, що він працював газоелектрозварником у спеціалізованій пересувній механізованій колоні № 556 тресту «Криворіжсільбуд», звідки звільнився 06.06.1991 року. З 16.10.1992 року по 03.07.1996 року працював електрогазозварювальником по 5 розряду у Кам'яногірському цукрокомбінаті Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується записами в його трудовій книжці, а також архівними документами, що підтверджують цей факт (наказами по підприємству, відомостями про нарахування заробітної плати, додатком до протоколу атестаційної комісії). В серпні 2016 року він звернувся до відповідача з підстав перерахунку пенсії, що йому призначалась, звідки він отримав повідомлення від 17.10.2016 року згідно якого, позивачеві було зараховано до стажу роботи в шкідливих умовах за списком №2 час роботи у спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту «Криворіжсільбуд» та у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 24.11.1986 року по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991 року, що складає 8 років 6 місяців 26 днів, в зв'язку з чим, він матиме право на призначення пенсії у віці 57 років. При цьому з невідомих причин, без зазначення посилань на норму закону або на будь-який інший нормативний акт, до стажу роботи в шкідливих умовах за списком № 2 йому не було зараховано увесь період роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 16.10.1992 р. по 03.07.1996 р. включно.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результат розгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 11.08.2016 року, відповідно до якого йому було зараховано до стажу роботи в шкідливих умовах за Списком №2 час роботи у спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту «Криворіжсільбуд» та у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 24.11.1986 р. по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991 року, що складає 8 років 6 місяців 26 днів, до стажу роботи в шкідливих умовах за Списком №2 позивачу не було зараховано увесь період його роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно. В обґрунтування рішення відповідачем було визначено, що оскільки наказ про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад Кам'яногірського цукрокомбінату на розгляд комісії не надано, тому комісією прийнято рішення про підтвердження періодів роботи з 24.11.1986 р. по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Вважає рішення відповідача незаконним та протиправним, оскільки наданими позивачем документами підтверджується право позивача на призначення йому пільгової пенсії з підстав виконання ним роботи у шкідливих умовах, передбачених списком № 2.

Крім того своїми незаконними, протиправними діями, що полягають в протиправному обмеженні відповідачем права на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі, на який він має право за законом, позивачеві також було завдано моральної шкоди, оскільки діями відповідача було грубо порушені гарантовані позивачеві Конституцією України та чинним законодавством України його права як пенсіонера на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі; з вини відповідача позивач втратив значну для нього частину свого пенсійного забезпечення, необхідного мого йому для забезпечення свого існування, що порушило звичний його перебіг життя, з урахуванням його віку та стану здоров'я; незаконні дії відповідача значно ускладнили існування позивача; внаслідок значного обмеження фінансового забезпечення позивача з вини відповідача, в нього значно скоротилась можливість для підтримки рівня свого життя на необхідному йому рівні; за захистом своїх прав та інтересів, позивач змушений звертатися до адвокатів та до суду, що є не звичним для нього проведенням часу; з вини відповідача, позивач змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем, що також додає йому значних, тривалих страждань та переживань. Все перелічене значно погіршило звичний життєвий ритм позивача, погіршило його загальне самопочуття та знизило життєвий тонус, що завдало та продовжує завдавати позивачеві додаткових моральних страждань, порушення відповідачем пенсійних прав позивача є очевидним, оскільки відповідач безпідставно та незаконно, тобто без достатніх для цього правових підстав, позбавив позивача права на отримання ним свого пенсійного забезпечення у повному обсязі, завдану відповідачем моральну шкоду позивач оцінює на загальну суму 5000,00 грн.

Позивач з урахуванням уточненої позовної заяви, просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах за списком №2 увесь час роботи позивача у Кам'яногірському цукрокомбінаті за період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно та здійснити перерахунок пенсії позивача за віком з урахуванням стажу його роботи в шкідливих умовах за списком №2 увесь час роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті в зазначений період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно, що в перерахунку складає три роки три місяці та два дні; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому відповідачем моральну шкоду в сумі 5 000 грн.. (а.с. 2-4,185-189 т.1)

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.06.2017 року, яка залишена без змін, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.06.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 року скасовано, вказану справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Вільногірського міського суду у Дніпропетровській області від 09.08.2018 року вказану справу прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні. (а.с. 7-8 т.2)

05.11.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1, на обліку як отримувач пенсії не перебував до червня 2018 року. Після настання 55 років ОСОБА_1, 07.09.2016 року звернувся з заявою претендував на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Розділу XIV-1 ЗУ від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами (далі - ЗУ № 105 8-ІV) (колишній абзац 1 п «б» ст. 13 Закону України № 1788-XII), у зв'язку із чим надав до управління документи щодо стажу роботи.

Основою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є:

- наявність професії і виробництва у Списках №1 і №2;

- зайнятість робітника на роботах, передбачених Списками № 1 або № 2, не менше 80% робочого часу, встановленого для цього виробництва;

- підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації.

Відсутність хоч би однієї з цих умов не надає права робітникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Підставою для зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах є насамперед наявність посади (професії) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника після 21.08.1992 року результатами атестації робочих місць за умовами праці (не менш ніж 80%) установленого для такого виробництва.

На час роботи ОСОБА_1 діяли Списки, затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 11.03.1994 № 162.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та п. п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації.

У липні 2016 року відділом з питань призначення та перерахунку пенсій управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровській області документи ОСОБА_1 було направлено на розгляд комісії щодо зарахування стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 2 за періоди роботи з 24.11.1986 по 06.06.1991 та з 16.10.1992 по 03.07.1996. Комісія встановила, що в довідці архівного відділу від 27.02.2016 № 135 зазначено, що накази з особового складу та особові картки форми П-2 працівників ПМК-556 тресту на зберігання до архівного відділу не передавались. В розрахункових відомостях по заробітній платі за 1986-1991 роки ОСОБА_1 значиться з листопада 1986 року по червень 1991 року окрім травня, червня 1990 року. У відомостях вказана кількість відпрацьованих днів, посада «газозварник» дільниця № 2. В наказах директора Кам'яногірського цукрокомбінату ОСОБА_1 значиться: з 16.10.1992 (наказ від 16.10.1992 № 445) - електрогазозварником 5р. Накази з кадрових питань за 1982 рік до архівного управління на зберігання не надходили. З 03.07.1996 (наказ від 03.07.1996 № 328) - звільнений з посади електрозварника. Протягом 1994 - 1996 років надавались відпустки без збереження заробітної плати. У відомостях нарахувань значиться електрогазозварником, газоелектрозварником, газозварником. Наказ про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад Кам'яногірського цукрового комбінату ОСОБА_1 на розгляд Комісії не надано.

Згідно Акту зустрічної перевірки достовірності стажу роботи для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 30.03.2016 року, яка проводилась головним спеціалістом контрольно-перевірочній роботі управління ПФУ в Іллінецькому районі Войтко О.Ю. в КП «Районний трудовий архів» про факт роботи ОСОБА_1, який працював на Кам'яногірському цукровому комбінаті на посаді електрогазозварника, газозварника, газоелектрозварника, електрозварника у період роботи з 16.10.1992 по 03.07.1996, перевіркою встановлено, що атестація на Кам'яногірському цукровому комбінаті вперше проведена в 1994 році - наказ № 49 від 27.05.1994, де вказані посади газоелектрозварник АТЦ, газорізник, газозварник. Тож, Комісією прийнято рішення від 11.08.2016 № 09 підтвердити ОСОБА_1 періоди роботи з 24.11.1986 по 30.04.1990, з 01.07.1990 по 06.06.1991, для зарахування пільгового стажу за Списком № 2. Комісією не зараховано періоди роботи у Кам'яногірському цукровому комбінаті з 16 жовтня 1992 року по 03 липня 1996 року, у зв'язку із відсутністю наказу про результати проведення атестації робочих місць та переліку атестованих посад Кам'яногірського цукрового комбінату.

07.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії і документами до управління за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. За документами, наданими для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вище зазначеним рішенням, загальний стаж позивачу зараховано по 31.05.2016 рік і складає 25 років 3 місяці 14 днів, в тому числі робота на пільгових умовах за Списком № 2 - 8 років 6 місяців 26 днів.

Зважаючи на вище викладене, 17.10.2016 № 4184/12/14 управлінням повідомлено ОСОБА_1, що у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України року № 1058-ІV відмовлено, через відсутність пільгового стажу 12 років 6 місяців. Право на призначення пенсії ОСОБА_1 наступає у віці 57 років.

27.06.2018 року ОСОБА_1, звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії до управління за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Розділу XIV-1 Закону України № 1058-ІV. За матеріалами пенсійної справи загальний стаж позивачу зараховано по 31.05.2018 рік і складає 27 років 2 місяці 20 днів, в тому числі робота на пільгових умовах: за Списком № 2 - 8 років 6 місяців 26 днів. Відповідно до Рішення від 27.06.2018 року № 047050001703 ОСОБА_1 призначена пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Розділу XIV-1 Закону України № 1058-ІV з 09.06.2018 року.

Крім того, для того щоб з'явилась підстава відшкодувати моральну шкоду необхідна наявність чотирьох юридичних ознак: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Позивач в своєму позові не надав будь-яких доказів спричинення моральної шкоди; - які саме моральні страждання він переніс; не доводить наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням. У позовній заяві не міститься жодного доказу завдання моральної шкоди позивачу, саме діями (чи бездіяльністю) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. (а.с. 33-36 т.1, а.с. 33-37 т.2)

Представник позивача ОСОБА_5 надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Гаврилець Д.А. в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а.с.116-117 т.2)

Третя особа - Верхньодніпровське (Кам'янське) об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 30.03.2017 року припинене шляхом реорганізації та приєднання до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, який є правонаступником прав та обов'язків наступного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України». Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області припинене на підставі постанови Кабінету міністрів України від 08.11.2017 року № 821 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», у зв'язку з приєднанням до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є правонаступником. ( а.с. 33 т.1)

Дослідивши письмові докази по справі, відзив відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Так, 07.09.2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, після досягнення ним віку 55 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на наявність необхідного трудового стажу на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 (а.с. 42-43 т.2).

Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 11 серпня 2016 року № 09, йому підтверджено періоди роботи з 24.11.1986 р. по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991, для зарахування до пільгового стажу за списком №2. В рішенні зазначено, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявник працював на роботах передбачених списками повний робочий день. До того ж в наказах директора Кам'яногірського цукрокомбінату ОСОБА_1 значиться з 16.10.1992 року електрогазозварником 5 р., з 03.07.1996 звільнений з посади електрозварника. У відомостях нарахувань значиться електрогазозварником, газоелектрозварником, газозварником. Також на розгляд комісії не надано наказу про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад Кам'яногірського цукрового комбінату. (а.с. 8 т.1)

Листом відповідача від 17.10.2016 року ОСОБА_7 повідомлено про те, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 11.08.2016 року № 9 йому зараховано до стажу роботи в шкідливих умовах за списком №2 час роботи у спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту «Криворіжсільбуд», в Кам'яногірському цукрокомбінаті з 24.11.1986 по 30.04.1990 року та з 01.07.1990 по 06.06.1991 року, що складає 8 років 6 місяців 26 днів, в зв'язку з чим, він матиме право на призначення пенсії у віці 57 років. (а.с. 9 т.1)

20.12.2018 року комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії, з урахуванням документів, що були надані суду (копії відомостей про нарахування заробітної плати, протокол атестаційної комісії) та рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, визначено, що для підтвердження періоду роботи з 16.10.1992 по 03.07.1996 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав оскільки в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено що заявник працював на роботах передбачених Списками повний робочий день; в наказі про прийняття ОСОБА_1 значиться електрогазозварником; в наказі про звільнення значиться електрозварником; у відомостях нарахувань заробітної плати за 1992-1996 роки посада вказана «електрогазозварник», «газоелектрозварник», «газозварник», «електрогазозварювальник»; не зазначено в якому структурному підрозділі заводу працював заявник; не надано наказу про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад на Кам'яногірському цукрокомбінаті. (а.с. 114-115т. 2)

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення позивачем віку 55 років, з огляду на його трудову діяльність, відомості про яку відображені в трудовій книжці позивача та наданих уточнюючих документах та не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи позивача з 16.10.1992 по 03.07.1996 року на Кам'яногірському цукрокомбінаті.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час звернення із заявою про призначення пенсії), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, вказаною нормою матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, і однією з таких умов є наявність 12 років 6 місяців стажу роботи на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 16.10.1992 року по 03.07.1996 року працював електрогазозварником по 5 розряду на заводі Кам'яногірського цукрокомбінату Іллінецького району Вінницької області. (а.с. 18-23)

Факт прийняття ОСОБА_1 з 16.10.1992 року електрогазозварником по 5 розр. З оплатою почасово-преміальною, підтверджено копією наказу № 4455 директора Кам'яногірського цукрокомбінату. (а.с. 11 т.1)

Згідно копії наказу директора Кам'яногірського цукрокомбінату від 03.07.1996 року № 328, ОСОБА_7 електрогазозварювальника, звільнено з роботи з 03.07.1996 року за власним бажанням. (а.с. 12 т.2)

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно акту зустрічної перевірки достовірності стажу роботи для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 30.03.2016 року, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був прийнятий в Кам'яногірський цукрокомбінат на посаду електрогазозварника 5 розряду 16.10.1992 року (згідно відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_1 значиться: з жовтня по листопад 1992 р. - електрогазозварювальником, з грудня 1992р. по вересень 1993р. - газоелектрозварником, в жовтні 1993р. - газозварником, з листопада 1993р. по грудень 1993р. - газоелектрозварник, з січня по серпень 1994р. - електрозварювальник, з вересня по грудень 1994 - електрогазозварювальник, з січня по липень 1996р. - електрозварник. Атестація проведена вперше в 1994 році - наказ № 49 від 27.05.1994р. де вказані посади газоелектрозварник АТЦ, газорізник, газозварник. ОСОБА_1 працював електрозварником, електрогазозварювальником - восьмигодинний робочий день за вищевказані періоди роботи. (а.с. 59 т.2)

Згідно наказу Кам'яногірського цукрокомбінату від 27.05.1994 року, слідує, що на підставі протоколу атестаційної комісії № 1 від 26.05.1994 року по узгодженню з профспілковим комітетом прокол № 49 від 27.05.1994 року, право на пільгову пенсію по списку № 2 підтверджується на таких місцях: посада - газоелектрозварник АТЦ, газорізники, газозварники (а.с. 14 т.1)

Кількість відпрацьованих ОСОБА_1 годин в Кам'яногірському цукрокомбінаті Вінницької області за період з 16.10.1992 року 03.07.1996 року та розмір його заробітної плати за цей період, підтверджено архівною довідкою від 15.03.2016 року (а.с. 15 т.1) та відомостями нарахування заробітної плати сезонним робітникам за 1991-1992, відомостями нарахування заробітної плати штатним робітникам за 1992-1993, 1994, 1995, 1996, наданими КП «Районний трудовий архів», згідно яких позивачем в 1992 році відпрацьовано в жовтні 120 год., в листопаді 143 год., в грудні 176 год.; в 1993 році відпрацьовано в січні 126 год., в лютому 168 год., в березні 120 год., в квітні 128 год., в травні 175 год., в червні 184 год., в липні 128 год., в серпні 176 год., в вересні 224 год., в жовтні 168 год., в листопаді 184 год., в грудні 183 год.; в 1994 році відпрацьовано в лютому 160 год., в березні 96 год., в квітні 32 год., в травні 80 год., в червні 120 год. (+10 днів лікарняних), в липні 128 год., в серпні 39 год., в вересні 208 год., в жовтні 168 год., в листопаді 168 год., в грудні 140 год.; в 1995 році відпрацьовано в лютому 104 год. (+6 днів лікарняних), в березні 144 год., в квітні 152 год. (+8 днів лікарняний), в травні 159 год., в червні 168 год., в липні 168 год., в серпні 56 год., в вересні 184 год. (+ 15 днів лікарняний), в жовтні 176 год., в листопаді 136 год., в грудні 58 та 184 год.; в 1996 році відпрацьовано в січні 144 год., в лютому 168 год., в березні 183 год., в квітні 160 год., в травні 136 год., в червні 136 год., в липні 16 год. (а.с. 107-157 т.1)

Як вбачається з листа відповідача від 17.10.2016 року до пільгового стажу за списком №2 зараховано періоди роботи ОСОБА_1 у спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту «Криворіжсільбуд», в Кам'яногірському цукрокомбінаті з 24.11.1986 по 30.04.1990 року та з 01.07.1990 по 06.06.1991 року, що становить 8 років 6 місяців 26 днів.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача у Кам'яногірському цукрокомбінаті за період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2, суд виходить з наступного.

Пунктом 10 Порядку «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992, встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п. 4 Порядку, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з ч.6 ст.114 Закону №1058-IV та ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, при цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Окрім того, відповідно до розділу ХХХІІІ Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету міністрів України від 11.03.1994 № 162 право на пільгову пенсію мають: газозварювальник, електрозварювальник, електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, електрозварники ручного зварювання, електрогазозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, газорізальники, газозварники.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у період з 16.10.1992 року по 03.07.1996 року працював на Кам'яногірському цукрокомбінаті на посаді електрогазозварника, газозварника, електрозварника, газоелекторозваника, тобто на роботі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зайнятість позивача на роботі на вказаних посадах повний робочий день підтверджується наказом Кам'яногірського цукрокомбінату від 27.05.1994 року, архівною довідкою від 15.03.2016 року, згідно з якими позивач на вказаних посадах працював повний робочий день, що з урахуванням вимог п. 4.3 Порядку №383, дає позивачу право на зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Відмінність у написанні посади позивача - «електрогазозварник», «газоелектрозварник», «газозварник», «електрозварник» на думку суду, суттєвого значення не має, оскільки це різні найменування однієї професії.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період його роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті за період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., суд дійшов висновку, що у цій частині заявлених вимог слід відмовити по наступним підставам.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області що полягають в протиправному обмеженні відповідачем його права на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі та втратою значної (сума не вказана) для нього частини свого пенсійного забезпечення йому була завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, у порушенні звичного його перебігу життя, та ускладненні існування.

Обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини першої статті 73 і статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає вина Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у завданні йому вказаної шкоди, розмір цієї шкоди та наявність причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням позивачу моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо), а сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Згідно з частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого ним судового збору при подачі позову в розмірі 551,20 грн. (а.с. 1 т.1), при подачі апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. (а.с. 215 т.1), при подачі касаційної скарги в розмірі 1322,88 грн. (а.с. 251а, 259 т.1), всього на суму 2480,40 грн. слід покласти на обидві сторони, у відповідності до ч.3 ст. 139 КАС України, та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1226,42 грн.

На підставі ст.ст. 19, 56 Конституції України, ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 23, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певну дію та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду, третя особа - Верхньодніпровське (Кам'янське) об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в шкідливих умовах за списком № 2 час роботи позивача у Кам'яногірському цукрокомбінаті за період з 16 жовтня 1992 року по 03 липня 1996 року включно та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням вказаного стажу.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1240,20 грн.

Відповідно до ст. 255 КАС України , рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2019 року.

Головуючий суддя: підпис А.А. Борцова