Рішення № 80119073, 18.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 201/4398/17

(2/199/233/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі відповідача ОСОБА_1,її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Банк Фамільний” до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих злочином,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив стягнути з неї на свою користь у рахунок погашення відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суму у розмірі 30000,00 грн.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в 2005 році, маючи умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, який видається підприємством і надає права або звільняє від обов’язків, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що відомості в довідці про заробітну плату на ім’я відповідача вих..№ 18К від 25.02.2005 року, видану ТОВ «Російсько-Українська промислово інвестиційна компанія з іноземними інвестиціями», в якій було вказано, що ОСОБА_3 працює на посаді генерального директора та за період часу з 01 листопада 2004 року по 01 квітня 2005 року отримала заробітну плату в загальній сумі 13200,00 грн., що не відповідало об’єктивної дійсності, оскільки згідно даних з Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська за даними системи персоніфікованого обліку відповідач отримувала заробітну плату з 01 листопада 2004 року по 01 квітня 2005 року в загальній сумі 1550,00 грн.

Відповідач 25.09.2005 року, 14.10.2005 року та 39.06.2005 року, маючи умисел на незаконне отримання кредитів та отримання кредитних коштів у розмірі 40000,00 грн., прибула у приміщення Дніпропетровського відділення Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 49, де надала співробітнику банку необхідні документи для отримання кредитів, серед яких знаходились данні довідки № 18К від 25.02.2005 року.

На підставі наданих відповідачем документів із завідомо неправдивою інформацією між сторонами було укладено в письмовій формі кредитний договір № 87 від 25.06.2005 року на надання кредиту в сумі 10000,00 грн., кредитний договір № 1055 від 14.10.2005 року на надання останній кредиту в розмірі 20000,00 грн., кредитний договір № 620 від 29.06.2006 року на надання кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Умисні дії відповідача, що виразилися у використанні завідомо підроблених документів, органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 358 КК України.

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року розглянуто кримінальне провадження № 12013040640008614 з обвинувальним актом у відношенні відповідача по справі, яку визнано винною в скоєнні визначеного злочину та винесена ухвала про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Просив справу розглядати без його присутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, про що надав суду відповідну заяву.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнавали, заперечували проти задоволення позовних вимог. В своїх запереченнях зазначили, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду у цивільному порядку із позовними вимогами про відшкодування збитків саме від злочину, тому вважає, за необхідне враховувати ті обставини, що встановленні ухвалою суду від 22.01.2014 року, а саме, що відповідач визнана винною у наданні завідомо підробленого документу тільки для укладення кредитного договору № 87 від 25.05.2005 року. Згідно заяви відповідача від 25.06.2005 року, що міститься у кредитній справі, яку було вилучено у позивача під час досудового розслідування та долучено до матеріалів кримінального провадження, стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відбувалось кожного місяця із заробітної плати боржника, таким чином умови договору виконувались в повному обсязі. Крім того, рішенням суду не встановлено спричинення збитків позивачу, а останній в суді не довів їх розмір. Крім того, посилаються на пропуск позивачем строку позовної давності.

Вислухавши пояснення відповідача, його представника, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач 25.06.2005 року, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою отримання кредиту від ПАТ «Банк Фамільний», надала довідку про заробітну плату №18к від 25.05.2005 року, яка містила інформацію, не відповідну об’єктивній дійсності, тобто мала завідомо неправдиві відомості про її заробітну плату, згідно якої 25.06.2005 року між сторонами по справі було укладено договір щодо надання споживчого кредиту, таким чином відповідач вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України.

Вказані обставини встановлені ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року, згідно якої відповідача звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6).

Проте позивач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів спричинення йому шкоди, завданої злочином а також його розмір, оскільки рішенням суду, яким встановлена вина відповідача у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, не встановлено спричинення шкоди позивачу та її розмір. Будь-яких інших доказів завдання майнової шкоди злочином позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача в обґрунтування заявлених ним позовних вимог не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не довів обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за доцільне з урахуванням результату розгляду справи судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,144,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У позові Приватного акціонерного товариства “Банк Фамільний”(м. Київ, проспект Голосіївський,26а, код ЄДРПОУ 20042839) до ОСОБА_1 (м. Дніпро,вулиця Березанівська,27, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення матеріальних збитків, завданих злочином,- відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя