Рішення № 80114440, 18.02.2019, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2457/18

Провадження № 2/740/72/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі : головуючої судді - Пантелієнко В.Г.

з участю секретаря Філоненко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_5, про виселення з житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила виселити ОСОБА_3 з належного їй та ОСОБА_5, житлового будинку по вул. Корольова,2 в м. Ніжині, оскільки вона проживаючи в будинку вчиняє сварки, погрожує фізичною розправою, порушуючи право на спокійне життя та старість, що негативно впливає на здоров’я власників житла, які є особами похилого віку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, представник позивача пояснила, що відповідач вселилася в будинок № 2 по вул. Корольова в м. Ніжині як дружина сина власників житла ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, який помер в грудні 2015 року. Після смерті сина власників житла, відповідач, як колишня невістка, робить життя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нестерпним. Відповідач вчиняє сварки, виражається нецензурно, таким чином порушує правила співжиття. На даний час вона не є членом сім’ї власників житла, що є особами похилого віку і мають право на спокійну старість у власному домі. Відповідач категорично відмовляється виїхати з будинку, хоча має змогу переїхати до своєї матері. На даний час проживання ОСОБА_3 в спірному житлі порушує права позивача та третьої особи, як власників будинку, на вільне розпорядження своєю власністю, останні категорично проти проживання відповідачки в їх домі, та вимагають судового захисту порушених прав шляхом виселення ОСОБА_3 з належного їм житла.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 вимоги позову заперечили пояснивши, що відповідач вселилась в спірний будинок зі згоди власників житла ОСОБА_1 та ОСОБА_5, як дружина їх сина ОСОБА_7 04.12.2015 року ОСОБА_7 помер. З цього часу власники житла конфліктують з відповідачем, вимагаючи її виселення. Свої вимоги вони мотивують тим, що ОСОБА_3 зі смертю чоловіка втратила право на проживання в належному їм будинку. Вважають, що будь-які законні та правові підстави для виселення відповідача з вказаного житла, відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що разом з позивачем є власником спірного будинку. Відповідач є їх колишньою невісткою. Він підтримує заявлені вимоги про виселення ОСОБА_3 з будинку з огляду на те, що остання своїм проживанням робить його та позивача, життя нестерпним, провокує сварки, порушує їх право на спокійну старість у власному домі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є соціальним працівником і постійно відвідує ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Під час таких відвідувань вона бачить, що відповідачка веде себе неприпустимо по відношенню до власників житла, що є особами похилого віку. Вона грубить, агресивно себе поводить, робить їх життя нестерпним. Задля забезпечення спокійної старості осіб похилого віку та уникнення трагічного розв’язку конфлікту між сторонами, ОСОБА_3 слід виселити з належного їм житла.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сторін по справі, їй відомо, що колишня невістка робить нестерпним життя власників будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що є особами похилого віку та постійно потерпають від сварок та агресивної поведінки з боку відповідача. Із-за проживання ОСОБА_3 разом з власниками будинку, останні позбавлені права на спокійну старість, так як в будинку постійні сварки.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_3 скандалить, порушує права власників житла вимагаючи вимкнути світло коли їй заманеться. Відповідачка агресивна й погано відноситься до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Вона вважає, що власники житла мають право на спокійну старість в своєму домі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що колишня невістка ОСОБА_3 робить нестерпним спільне проживання в будинку особам похилого віку ОСОБА_1 та ОСОБА_5, він це знає як їх сусід. Інесса провокує сварки, виражається в їх бік нецензурною лайкою, не допускає на кухню приготувати їжу, забороняє ходити по хаті. З приводу сварок до них часто приїздить поліція.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що відповідач неправомірно проживає в будинку належному ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 нічого не робить по дому, господарству, на городі. Відповідач провокує сварки, ображає власників будинку, які є особами похилого віку й таке відношення до них негативно відображається на їх здоров’ї.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що є сином відповідачки та онуком ОСОБА_1 та ОСОБА_5, він разом з сторонами по справі проживає в спірному будинку. ОСОБА_1 придумує конфлікти, які нібито провокує ОСОБА_3, а потім викликає працівників поліції й жалується їм на ОСОБА_3 і він і ОСОБА_3 працюють та допомагають бабусі, сплачують вартість комунальних послуг на утримання будинку. Бабуся й дідусь є літніми людьми й хочуть щоб все було по їхньому, а не інакше, з приводу цього й нервують та чіпляються до нього та матері.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.10.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є власниками житлового будинку № 2 по вул. Корольова в м. Ніжині (а.с. 7, 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є жилий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Згідно ст. 383 ЦК України власник будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно ч.1 ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до висновків Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 19.05.2016 року, 11.07.2016 року, 20.04.2017 року (а.с. 16, 17, 18) інспектором поліції з ОСОБА_3 проводилися бесіди профілактичного характеру, щодо недопущення протиправної поведінки відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5

В матеріалах справи наявний акт отримання усної заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення від 21.05.2018 року (копія на а.с. 11) з якого вбачається, що ОСОБА_1 заявила про вчинення домашнього насильства відносно неї та ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_14. Заявлено про фізичне насильство - побиття (синці навколо правого ока) та психологічне – погрози, образи, залякування.

Актом від 23.05.2018 року (копія на а.с. 12) зафіксовано з’ясування обставин вчинення насильства в сім’ї. Вказаним актом встановлено, що між сторонами по справі відбулася сварка.

Крім того в матеріалах справи маються висновки Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області по зверненню позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з проханням прийняти міри реагування до ОСОБА_3 та ОСОБА_14, які постійно провокують сварки та погрожують фізичною розправою. В ході перевірки проводились бесіди профілактичного характеру щодо недопущення протиправної поведінки (копії на а.с. 16, 17, 18), що розцінюється судом як заходи впливу, які застосовувалися до відповідачки.

Копією свідоцтва про смерть на а.с. 57 підтверджується, що ОСОБА_14 померла 06.08.2018 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 18.02.2019 року провадження по справі відносно вимог про виселення з будинку по вул. Корольова,2 в м. Ніжині Легур ОСОБА_15, закрито в зв’язку зі смертю останньої.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз вказаних норм цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

У свою чергу відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

В статті 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 1 ст.383, ст.391 ЦК України, порушене право позивача на користування житловим будинком підлягає захисту, а позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення проживаючої в ньому відповідачки без належних правових підстав, без надання їй іншого житла - задоволенню.

Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами ЖК України» при вирішенні справ про виселення на підставіст.116 ЖК, осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач систематично вчиняє насильство в сім'ї, вчиняє сварки, чим робить неможливим проживання з нею в даному житловому будинку, його власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_5, вказане підтверджується наявними в справі доказами, а також свідченнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що відповідачка скандалить, веде себе агресивно по відношенню до власників житла, що є особами похилого віку й за проживання ОСОБА_3, не мають спокою у власному домі. До свідчень свідка ОСОБА_13 суд ставиться критично зважаючи на те, що відповідач по справі є його матір’ю, яку він захищає.

Як встановлено судом відповідач є особою працездатного віку, а отже має змогу працювати та забезпечити себе житлом уклавши договір оренди, придбавши житло тощо. Її проживання в спірному будинку суперечить інтересам осіб похилого віку, що є власниками вказаного житла, ОСОБА_3 не є членом сім’ї власників житла, власники житла категорично заперечують її проживання в їх домі, зважаючи на її неприпустиму поведінку по відношенню до них.

Суд вважає, що слід забезпечити право осіб похилого віку на спокійну старість у власному домі.

Наведені обставини дають підстави вбачати в діях відповідача систематичне порушенням правил співжиття, що робить неможливим для позивача проживання з нею в одному будинку, а заходи запобігання такій поведінці виявились безрезультатними.

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (п.1 ст.8) гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення відповідача з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 704 гривні сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку № 2 по вул. Корольова в м. Ніжині без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду ОСОБА_16

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2019 року