Рішення № 80114343, 14.02.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/29/19

Єдиний унікальний № 742/2867/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Циганко М.О., за участю секретарів судового засідання Харченко Л.О., Чміль С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 внутрішніх справ України, прокуратури Полтавської області та Пирятинського районного суду Полтавської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 внутрішніх справ України, прокуратури Полтавської області та Пирятинського районного суду Полтавської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в 2012 році обіймав посаду заступника начальника Прилуцької нафтогазорозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія». В листопаді 2012 року СУ УМВС України в Полтавській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012180070000017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України по факту вимагання у ОСОБА_3 посадовими особами Прилуцької НГРЕ ДП «Чернігівнафтогазгеологія», в тому числі і ОСОБА_1, хабара в розмірі 18250 грн. за продаж списаної автотехніки підприємства. 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області Кашуба О.В. Крім того, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави 22 квітня 2013 року на підставі клопотання слідчого Кашуби О.В. винесено ухвалу про застосування до ОСОБА_1 як підозрюваного в даному кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 68 820 грн., які необхідно було внести протягом п»яти днів з дня обрання запобіжного заходу, та які були перераховані матір»ю позивача ОСОБА_4. 23 квітня 2013 року старшим прокурором прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012180070000017 стосовно в тому числі і ОСОБА_1, направлено для судового розгляду до Пирятинського районного суду Полтавської області. Пирятинським районним судом Полтавської області ухвалою від 12 червня 2013 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження та 30 грудня 2013 року постановлено вирок, згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалами апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2014 року та від 14 листопада 2017 року, вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв»язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України і вичерпанням можливості їх отримання. При цьому, постановою Верховного суду від 17 травня 2018 року, ухвала апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1 залишена без змін.

Оскільки, протягом досить тривало часу, а саме більш ніж п»яти років, позивач перебував під слідством та судом, а саме у відношенні позивача здійснювались слідчі дії, в тому числі негласні слідчі розшукові дії; його родина змушена була витрачати значні кошти як на перерахування коштів на заставу так і на оплату правової допомоги адвоката, а внесення відповідних відомостей про судимість, позбавило можливості працевлаштуватися за набутою професією; публікації та відеотрансляції щодо розгляду його справи в суді в місцевих засобах масової інформації, остаточно зганьбили його честь і гідність, завдали неправомірної шкоди як престижу так і діловій репутації як спеціаліста так і заступника керівника підприємства, тому позивачем і подано до суду позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду, а саме стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн., відшкодування сплачених сум у зв»язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі 103 260 грн. та судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у даній справі.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_7 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_2 внутрішніх справ України в судове засідання не з»явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Щодо письмового відзиву на позовну заяву, заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники прокуратури Полтавської області прокурори Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судових засіданнях заявлені позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник Пирятинського районного суду Полтавської області в судове засідання не з»явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Щодо письмового відзиву на позовну заяву, заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з»ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст.55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19 квітня 2013 року старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Кашуба О.В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012180070000017 повідомлено про підозру ОСОБА_1, заступника начальника Прилуцької нафтогазорозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.с.16-17, т.1).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави у справі №554/5028/13-к (провадження №1-кс/554/1408/2013), задоволено клопотання слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Кашуби О.В. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави в розмірі 60 розмірів мінімальної заробітної плати, що дорівнює 68 820 грн., зобов»язано ОСОБА_1 протягом п»яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести грошові кошти на спеціальний рахунок та покладено наступні обов»язки: прибувати до слідчого СУ УМВС України в Полтавській області за першою вимогою, не відлучатися з місця мешкання без дозволу слідчого (а.с.18-20, т.1).

ОСОБА_10 копії листа старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, прокуратурою Полтавської області направлено до Пирятинського районного суду в порядку ст.291 КПК України, обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012180070000017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у відношенні ОСОБА_1 (а.с.24-27, т.1).

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 червня 2013 року у справі №544/673/13-к (пров. №1-кп/544/45/2013), призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12012180070000017 (а.с.29-31, т.1).

30 грудня 2013 року Пирятинським районним судом Полтавської області у справі №544/673/13-к (пров. №1-кп/544/45/2013) ухвалено вирок, згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (у редакції закону, що діяв до 07 квітня 2013 року), призначивши покарання шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки з конфіскацією всього належного йому майна (а.с.36-42, т.1).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2014 року, вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1, скасовано. Кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.с.43-49, т.1).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 01 липня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с.51-53, т.1).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року, вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1, скасовано. Кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв»язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати (а.с.54-58, т.1).

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що зібрані у справі та досліджені в суді докази не можуть бути визнані достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_1 Оцінивши надані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачений не є матеріально відповідальною особою та не наділений правом безпосередньо видавати покупцеві продане майно, договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався, доказів про те, що ОСОБА_1 завдяки своєму службовому становищу вживав заходів до вчинення іншими службовими особами дій із метою отримання хабара, суду не надано. Також суд дійшов висновку, що в цьому випадку мало місце підбурювання з боку поліції до вчинення злочину, а висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2018 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що «…апеляційний суд обґрунтовано послався і на те, що особа, яка брала участь у проведенні зазначеної НСРД ОСОБА_3, на час його звернення до правоохоронних органів із заявою про вимагання грошей була засуджена вироком від 18 квітня 2012 року за ч.3 ст.358, ч.3 ст.190 КК України, що може свідчити про певну залежність зазначеної особи від правоохоронних органів. Також апеляційний суд вмотивовано визнав недопустимими доказами дані протоколів за результатами проведення НСРД у виді негласного зняття інформації з каналів зв»язку та аудіо, відео контролю особи. ..процесуальних документів щодо наявності правових підстав для проведення НСРД суд першої інстанції взагалі не досліджував, проте поклав в основу вироку… Апеляційний суд в ухвалі обґрунтовано зазначив, що долучення стороною обвинувачення до матеріалів провадження під час розгляду в суді апеляційної інстанції листа голови Апеляційного суду Полтавської області з переліком судових рішень про надання органу досудового розслідування дозволу на проведення певних НСРД не може слугувати достатньою підставою для визнання протоколів за результатами проведення зазначених дій допустимими доказами. …Суд обґрунтовано зазначив, що надання стороною обвинувачення у суді матеріалів до яких не було надано доступу стороні захисту, і доручення їх як доказів на стадії судового розгляду може порушувати право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування..».

У відповідності до ч.1,2 ст.1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України).

Зокрема, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження..та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року за №266/94-ВР (далі за текстом Закон).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події

кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу

кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів

для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей

їх отримати (п.2 ч.1 ст.2 Закону).

Крім того, п.4,5 ст.3 цього Закону передбачено, що громадянинові відшкодовуються в тому числі суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому

юридичної допомоги та моральна шкода.

При цьому, відшкодування шкоди у випадках, передбачених

пунктами 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок

коштів державного бюджету (ст.4 Закону).

Частиною 5,6 ст.4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним

своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOM v.BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року та від 03 травня 2018 року.

За таких обставин, суд оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, встановив, що в результаті вчинення органами досудового розслідування, прокуратури та суду незаконних дій ОСОБА_1 був незаконно засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв»язків, та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленню репутації протягом більш ніж п»яти років, враховуючи характер правопорушення та глибину моральних страждань, які позивач зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди потрібно визначити в розмірі 250 000 грн.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягають частковому задоволенню саме в розмірі 250 000 грн.

Крім того, щодо позовної вимоги про відшкодування сплачених сум у зв»язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі, суд враховує, що у відповідності до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судом встановлено, що 29 січня 2013 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 був укладений Договір про надання правової допомоги №11-к щодо надання правової допомоги в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12012180070000017 на досудовому слідстві та в суді. За домовленістю сторін правова допомога адвокатом за даною угодою буде надаватися на досудовому слідстві в СУ МВС України в Полтавській області та інших місцях фактичного проведення слідчих дій, суду, прокуратурі, а також в суді першої інстанції (Октябрський районний суд м.Полтава) та за необхідності в суді апеляційної інстанції, а також в інших органах державної і судової влади. Договір діє до повного виконання адвокатом своїх зобов»язань (а.с.12-13,т.1).

ОСОБА_10 від 24 квітня 2013 року про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги №11-к від 29 січня 2013 року, загальна сума гонорару адвокату складає 10800 грн., що в тому числі підтверджується і копією квитанції до прибуткового касового ордеру за №11 (а.с.14-15, т.1).

Крім того, 23 квітня 2013 року між сторонами укладено Договір про надання правової допомоги №32/1-ц-к, згідно умов якого адвокат ОСОБА_6 зобов»язався здійснювати захист ОСОБА_1 в будь-якому суді України в якості захисника обвинуваченого з приводу розгляду обвинувального акта за ч.3 ст.368 КК України (а.с.28, т.1).

ОСОБА_10 від 19 червня 2013 року, від 26 червня 2013 року, від 18 липня 2013 року, від 20 серпня 2013 року, від 09 жовтня 2013 року, від 11 листопада 2013 року, від 14 грудня 2013 року, від 30 грудня 2013 року, від 26 березня 2014 року, від 09 квітня 2014 року, від 02 липня 2014 року, від 04 листопада 2015 року, від 13 січня 2016 року, від 02 лютого 2016 року, від 05 лютого 2016 року, від 18 лютого 2016 року, від 27 лютого 2016 року, від 20 липня 2016 року, від 03 серпня 2016 року, від 06 вересня 2016 року, від 14 жовтня 2016 року, від 02 грудня 2016 року, від 09 лютого 2017 року, від 30 березня 2017 року, від 21 липня 2017 року, 14 листопада 2017 року про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги №32/1-ц-к від 23 квітня 2013 року, адвокату сплачено в якості гонорару кошти в розмірі: 2250 грн., 2250 грн., 4950 грн., 4500 грн., 2700 грн., 1125 грн., 10 575 грн., 9900 грн., 3220 грн., 3220 грн., 4600 грн., 3220 грн., 3500 грн., 500 грн., 750 грн., 3750 грн., 3500 грн., 500 грн., 500 грн., 500 грн., 750 грн., 500 грн., 1200 грн., 1200 грн., 8400 грн., 8400 грн., що в тому числі підтверджується і копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.77-78,80-81, 92-93, 100-101,105-106, 108-109, 119-120, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 138-139, 141-142, 144-145, 147-148, 150-151, 153-154, 157-158, 160-161, 165-166, 168-169, 171-172, 174-175, 178-179, 182-183, 185-186, т.1).

16 травня 2018 року між сторонами було укладено Договір про надання правової допомоги №245-к, згідно умов якого адвокат ОСОБА_6 зобов»язався здійснити представництво та захист ОСОБА_1 в касаційному кримінальному суді Верховного суду в кримінальному провадженні №12012180070000017 за ч.3 ст.368 КК України (а.с.187, т.1).

ОСОБА_10 від 18 травня 2018 року про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги №245-к від 16 травня 2018 року, адвокату сплачено в якості гонорару кошти в розмірі: 6000 грн., що в тому числі підтверджується і копією квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.189-190, т.1).

Крім того, з досліджених судом доказів, а саме копій ухвал, запитів, відповідей, постанов, журналів судових засідань, вбачається, що в ході як досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12012180070000017, так і вході розгляду справи в судових інстанціях, переглядах рішень судів, адвокат ОСОБА_6 надавав позивачу юридичну допомогу.

У відповідності до п.3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2019 року за №23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час

здійснення своїх повноважень зобов'язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги. Право на правову допомогу - це гарантована державою

можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах,

визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з

іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз’яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що в ході досудового розслідування та судового розгляду в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012180070000017 щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, правову допомогу надавав адвокат ОСОБА_6, що вбачається з досліджених судом договорів про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 103 260 грн. в рахунок відшкодування сплачених сум у зв»язку з наданням юридичної допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_10 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Оскільки, позивачем на підтвердження позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правової допомоги №259-ц від 17 серпня 2018 року, ОСОБА_10 від 18 жовтня 2018 року про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги №259-Ц від 17 серпня 2018 року та оригінал прибуткового касового ордера, згідно яких гонорар адвоката становить 14400 грн., враховуючи співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, а саме впливом вирішення справи на репутацію позивача, суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає 14400 грн. в рахунок відшкодування судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у даній справі.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 внутрішніх справ України, прокуратури Полтавської області та Пирятинського районного суду Полтавської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди 250 000 (двісті п»ятдесят тисяч) грн.; на відшкодування сплачених сум у зв»язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі 103 260 (сто три тисячі двісті шістдесят) грн.; та судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у даній справі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О.Циганко