Рішення № 80113506, 26.02.2019, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді – Горгулько Н.А.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Новоселицьке» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_3, третя особа - Полонська міська рада Хмельницької області про визнання права власності на нежитлове приміщення,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до ВСАТ «Новоселицьке» в особі ліквідатора про визнання права власності на нежитлове приміщення.

На обґрунтування заявлених вимог вказала, що 26 квітня 2012 року між нею та ліквідатором ВСАТ «Новоселицьке», визнаного банкрутом, було укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення контори площею 54,5 кв.м, розташованого в с. Дубовий Гай Полонського району Хмельницької області.

За умовами договору, вона, згідно узгодженої ціни, сплатила 7600грн., а згідно акта від 26 квітня 2012 року їй було передано вищезгадане нежитлове приміщення.

Оскільки з відповідачем було узгоджено щодо усіх істотних умов договору купівлі –продажу спірної будівлі та фактично виконані всі його умови договору, але через відсутність правовстановлюючи документів на дане нерухоме майно, здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію позбавлена можливості.

Посилаючись на ці обставини позивач вважає, що вони є правовими підставами для визнання права власності на нерухомий об’єкт, тому просить задоволити її вимоги.

В судове засідання позивач не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її та її представника відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та представник третьої особи до суду не з’явилися, кожен окремо надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позов визнають.

Дослідивши обставини справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, на підставі яких суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавцем за таким договором може бути особа, яка відчужує майно, що знаходиться у його власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом установлено, що 26 квітня 2012 року між ліквідатором, призначеного постановою господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 року у зв’язку з визнанням ВСАТ «Новоселицьке» банкрутом, та позивачем було укладено в простій письмовій формі договір купівлі - продажу нежитлового приміщення контори п, площею 54,5 кв.м. в с.Дубовий Гай Полонського району Хмельницької області (а.с.7-9).

За умовами договору відповідач передав, а позивач прийняв спірне нерухоме майно та сплатив за нього 7600 грн.

Факт визнання ВСАТ «Новоселицьке» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на здійснення якої ліквідатором було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, а також укладення письмового договору купівлі –продажу вищезазначеної нерухомої будівлі та його часткового виконання не оспорювались сторонами та підтверджується постановою господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 року (а.с.12-14), письмовим договором купівлі - продажу та актом приймання - передачі від 26.12.2012 року (а.с.10).

Відповідно до ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За правилами зазначеної статті визнання дійсним договору можливо лише за відсутності передбачених законом обмежень для його укладання та в разі наявності письмових доказів про узгодження сторонами усіх істотних умов договору, при цьому повинні мати місце ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення договору.

Крім того, ч.3 ст. 640 ЦК України передбачено, що за змістом указаних норм момент вчинення правочину, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, пов’язуються з державною реєстрацією. В зв’язку з цим до зазначеного моменту вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін, тому такі правочини не можна визнати дійсним з підстав передбачених ч.2 ст.220 ЦК України.

У п.13 постанови Пленуму Верховного суду від 06 листопада 2009 року №9 «Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,роз’яснено,що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Із встановлених у справі обставин вбачається, що позивачем порушено позов про визнання дійсним договору купівлі – продажу спірної нежитлової будівлі, на яку на час досягнення домовленості відповідач не мав права власності, тому сторони були позбавлені здійснити його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Фактично ці обставини, випливають із заявленого позивачем позову,в якому вона обґрунтувала свої вимоги про причину непосвідчення в нотаріальному порядку укладеного договору, а також які не оспорювались відповідачем, а також свідчать, що в даному випадку мало місце не ухилення відповідачем від його нотаріального посвідчення, як це передбачено вимогами ч.2 ст.220 ЦК України, а з інших непередбачених Законом підстав.

Крім того ч.3 ст.640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Аналіз наведених правових норм та фактичні обставини дають суду підстави визнати про безпідставність заявленого позову, тому він задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220,640,655,657 ЦК України, ст.ст.2, 81, 200, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

В позові ОСОБА_2 до відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Новоселицьке» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлове приміщення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання до Полонського районного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його складення.

Позивач – Процун Галина Іванівна, 18 грудня 1952 року народження, РНОКПП – 1934503148, проживає по вул. Українська, 67-а, кв.54 в м.Шепетівка Хмельницької області, поштовий індекс 30400.

Відповідач – ВСАТ «Новоселицьке» в особі ліквідатора Матущака Віктора Івановича, вул. Сковороди, 14, кв.151 в м.Хмельницьки й, поштовий індекс 29000; Третя особа - Полонська міська рада, код ЄДРПОУ – 04060743, вул. Л.Українки, 113 в м.Полонне Хмельницької області, поштовий індекс 30500.

Головуюча ОСОБА_4