Рішення № 80112511, 26.02.2019, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа №647/313/19

Провадження № 2/647/215/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.,

за участю секретаря Кикоть К.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що 26 липня 1993 року помер його батько ОСОБА_4. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №32 по пров. Слов’янському в м. Берислав Херсонської області. Зазначена спадщина позивачем була прийнята і він подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого батька. Крім нього іншим спадкоємцем за законом була дружина померлого ОСОБА_5, яка померла 05.06.2008 року. У зв’язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_4, в оформленні спадщини позивачу було відмовлено. У зв’язку з цим, позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №32 по провулку Слов’янському в місті Берислав Херсонської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 11.02.2019 року було відкрито провадження за вказаним позовом.

Від представника позивача адвоката ОСОБА_2 в судове засідання надійшла заява про розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради у судове засідання не з’явився, згідно наданої заяви позов визнав, просив справу розглянути у їх відсутність.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд. державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ст.ст.25, ЗО, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Матеріалами справи встановлено, що 26 липня 1993 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія ІІ-КГ №309277 від 30.07.1993 року (а.с. 11).

05 червня 2008 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КГ №072922 від 07.06.2008 року (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про народження серія І-ЯК №504260 від 21.10.1969 року ОСОБА_1 народився 19 вересня 1969 року, його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_4 залишився житловий будинок №32 по пров. Слов’янському в м. Берислав Херсонської області.

Згідно довідки комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради у ОСОБА_3 районі №1275 від 13.12.2018 року право власності на нерухомість, розташовану по пров. Слов’янському (Крупської), 32 в м. Берислав Херсонської області належить ОСОБА_4 згідно договору №1031 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності (а.с. 18).

Згідно листа від 25.01.2019 року №132/02-14 ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою 14 листопада 2018 року заведена спадкова справа № 247/2018 до майна померлого 26 липня 1993 року ОСОБА_4, який на день смерті мешкав в м. Берислав, Херсонської області, пров. Слов'янський (колишній Крупської), буд. 32. Спадкова справа заведена за заявою від сина померлого - ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Заяви від інших спадкоємців не надходили, але крім нього іншою спадкоємицею за законом була дружина померлого - ОСОБА_5, яка померла 05 червня 2008 року. ОСОБА_5 спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, на підтвердження цього факту була надана довідка ОСОБА_3 міської ради від 16.10.2018 року за № 7140, згідно якої ОСОБА_5 на день смерті була зареєстрована з чоловіком за однією адресою. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 248/2018 за заявою від сина померлої – ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Заяви від інших спадкоємців не надходили. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Згідно цього ж листа оформити спадщину нотаріус позбавлений можливості у зв’язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у пункті 23 своєї постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги Закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстав для відмови у задоволенні позову у суду не має.

Керуючись ст.ст.1262,1268 ЦК України, ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд–

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №32 по провулку Слов’янському в місті Берислав Херсонської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 26 липня 1993 року та ОСОБА_5, яка померла 05 червня 2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. .

Суддя М.О.Кириленко