Рішення № 80111846, 13.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2345/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б);

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 38А)

про стягнення 493543,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.10.2018р. позивач – Акціонерне товариство „Одесаобленерго” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2531/18) до відповідача - Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки", в якій просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО №2-5873/18, пеню, нараховану за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, у розмірі 294 931,69 грн., 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої енергії, у розмірі 65 241,05 грн. та інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, у розмірі 133 371,25 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 19 326,48 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №4073 від 03.09.2007р., в частині своєчасної сплати вартості спожитої активної електричної енергії у період з серпня по вересень 2018 року, що стало підставою для нарахування пені, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Більш того, позивач зазначає, що відповідачем також несвоєчасно було сплачено вартість спожитої електричної енергії за період з серпня 2016 року по липень 2018 року, в зв’язку з чим позивачем нараховано окремо щодо допущення відповідачем прострочення грошового зобов’язання нараховано пені, інфляційні та 3% річних.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2345/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 19.11.2018 року.

У судовому засіданні від 19.11.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 19.12.2018 року.

03.12.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №25027/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач вважає зазначений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що відповідач є підприємством, засновником якого є Одеська міська рада, тому закупівля послуг може проводитись виключно на підставі Закону України „Про публічні закупівлі”, в зв’язку з чим між сторонами були укладені договори №1 від 14.01.2016р., №22 від 31.03.2017р. та №6 від 31.03.2018р. відповідно на 2016-2018рр. Отже, відповідач стверджує, що з 2016 року відповідачем не здійснювалась закупівля електричної енергії та розрахунків за неї по договору №4073 від 03.09.2007р., а сам договір фактично не діє, а тому вважає вимоги позивача безпідставними.

19.12.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №26265/18, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідач не звертався щодо припинення договору №4073 від 03.09.2007р. та вказаний договір є щорічно продовженим за умовами п. 9.4 даного договору, тоді як договори №1 від 14.01.2016р., №22 від 31.03.2017р. та №6 від 31.03.2018р. містять посилання, що особливості взаємовідносин сторін у відповідності до ПКЕЕ регулюються договором про постачання електричної енергії, а саме договором №4073 від 03.09.2007 року, в зв’язку з чим вважає посилання відповідача на інші договори необґрунтованими.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Крім того, протокольною ухвалою суду від 19.12.2018р., в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 08.01.2019 року.

02.01.2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення вх. ГСОО №111/19, в порядку ст.167 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких він не погоджується із доводами позивача та зазначає що твердження позивача, що договори №1 від 14.01.2016р., №22 від 31.03.2017р. та №6 від 31.03.2018р. містять посилання на договір №4073 від 03.09.2007р. не відповідає дійсності, тоді як вказаний договір припинив свою дію відповідно до ч. 1 ст. 607 ЦК України, у зв’язку з обставиною за яку жодна із сторін не відповідає - предмет закупівлі перевищує 200 тис. грн. та з прийняттям Закону України „Про публічні закупівлі” стало обставиною, яка зробила неможливим виконання зобов’язань за договором №4073 від 03.09.2007р. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що збіг шифру рахунку - №4073/1 за всіма договорами є одним та саме рахунки з таким шифром виставлялись до сплати відповідачу за всіма договорами. Таким чином, відповідач наполягає, що з 2016 року позивач не надавав рахунки для сплати та не поставляв товар за договором №4073, а товар закуповувався та сплачувався на підставі інших договорів. Разом з тим, відповідач зазначає, що між сторонами у справі не підписувались додаткові угоди щодо припинення договору №4073 від 03.09.2007р.

Ухвалою суду від 08.01.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2019 року.

У судовому засіданні від 21.01.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 13.02.2019 року.

У судовому засіданні 13.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні від 13.02.2019 року проти позову заперечує з підстав викладених у відповідних заявах по суті спору та просив суд у задоволені даного позову відмовити.

В судовому засіданні 13.02.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 25.02.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2, ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Як встановлено матеріалами справи, 03.09.2007р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, яке в подальшому змінило своє найменування на АТ „Одесаобленерго” в особі його структурної одиниці – Південний РЕМ (надалі – постачальник) та КП "ЖКС "Черьомушки" (надалі – споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №4073 (надалі – договір), згідно якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 ,,Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

При цьому, сторонами до договору №4073 від 03.09.2007р., зокрема, було підписано додатки:, №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, №5 “Порядок розрахунків”.

Згідно із п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р.

Як зазначає, позивач, дія договору №4073 щорічно продовжувалась, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди від 05.09.2018р. (а.с. 33) на термін до 01.12.2018р.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ).

Положеннями п. 2.3 договору встановлено обов’язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п. 2.3.1 договору); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п.п. 2.3.3 договору).

Умовами п. 4.2 договору передбачено відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.п. 4.2.1 договору).

Згідно п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до умов „Порядку розрахунків”, що є додатком № 5 до договору №4073 від 03.09.2007 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Платіжні доручення або/чи інші платіжні (розрахункові)документи повинні обов’язково містити, зокрема, номер і дату договору за яким здійснюються платежі. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважати прирівняними.

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виписаним рахунком. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначаються на підставі поданого споживачем „Акту про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.

Положеннями п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. (надалі – Правила) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно п. 4.21 Правил, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 Правил, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов’язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії (том І а.с. 34), з урахуванням даних актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період по кожній окремій ділянці, які скріплені печаткою відповідача, КП "ЖКС "Черьомушки" у період з серпня по вересень 2018р. (том ІІІ а.с. 55-84) було спожито 738447 кВт.год електричної енергії на суму 1064496,61 грн.

Так, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць (а.с.117-118) щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 1064496,61 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з березня по вересень 2018р., розрахувався не в повному обсязі сплативши у вересні 2018 року грошові кошти у розмірі 269629,68 грн., що підтверджується банківськими виписками за відповідний період та листуванням щодо зарахування коштів на відповідні рахунки.

Отже, станом на момент звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з серпня по вересень 2018р. електричну енергію за договором №4073 від 03.09.2007р., перед АТ „Одесаобленерго” у розмірі 794866,93 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості КП "ЖКС "Черьомушки" за спожиту електричну енергію в розмірі 794866,93 грн., за договором №4073 від 03.09.2007р., яка була сплачена відповідачем під час розгляду справи, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача щодо припинення між сторонами правовідносин за договором №4073 від 03.09.2007р., в зв’язку з укладеннями інших правочинів щодо закупівлі електричної енергії, оскільки в матеріалах справи наявна додаткова угода від 05.09.2018 року до договору №4073 від 03.09.2007р. із зазначенням строку дії договору: „Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01 грудня 2018р.” (том І а.с. 33). Отже, із аналізу зазначених умов відповідної додаткової угоди вбачається, що за взаємною згодою сторін було визначено, що строком дії договору №4073 від 03.09.2007р. є час з 03.09.2017 року до 01.12.2018 року, що ніяким чином не було спростовано відповідачем. Разом з тим, відповідач погоджується, що у спірний період сторонами не укладались договори щодо припинення договору №4073 від 03.09.2007р. Однак, як встановлено судом, дія договору №4073 від 03.09.2007р. поширюється на спірні правовідносини, більш того покази спожитої електричної енергії безпосередніх абонентів за відповідними відділеннями, майстром відділу підприємства позивача були зафіксовані саме за договором №4073. Водночас, суд зазначає, що наявність укладених між сторонами у справі договорів з закупівлі електричної енергії за бюджетні кошти не є підставою для автоматичного припинення дії договору №4073 та не виключає поставку у спірний період електричної енергії за зазначеним договором, оскільки припинення правовідносин щодо поставки електричної енергії, як різновиду специфічного товару, за даним правочином має відбуватись з дотриманням відповідної процедури, тоді як відповідачем не надано, зокрема, доказів звернення до позивача з приводу припинення правовідносин з поставки електричної енергії за договором №4073. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості спожитої електричної у сумі 794866,93 грн.

Разом з тим, із розрахунків позивача (том І а.с. 35-42) та відповідних виписок щодо проведення платежів, також вбачається несвоєчасна сплата відповідачем вартості спожитої електроенергії у відповідні місяці починаючи з 2015 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 294 931,69 грн. нарахованої по 31.08.2018р., з урахуванням здійснених відповідачем проплат, за порушення термінів сплати вартості активної електричної енергії у відповідний період (том І а.с. 35 з оборотом) та 3% річних у розмірі 65241,05 грн. нарахованих по 31.08.2018р. (том І а.с. 38-42), а також інфляційних у розмірі 133371,25 грн. нарахованих по квітень 2018 року (том І а.с. 36-37) вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ "Одесаобленерго" та стягнення з відповідача пені нараховану за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 294931,69 грн., 3% річних у розмірі 65241,05 грн. та інфляційних втрати у розмірі 133371,25 грн.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 19326,16 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства ,,Житлово-комунальний сервіс ,,Черьомушки” (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 38А; код ЄДРПОУ 35303273) на користь Акціонерного товариства ,,Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код 00131713) 294931/двісті дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот тридцять одна/грн. 69 коп. пені, 65241/шістдесят п’ять тисяч двісті сорок одна/грн. 05 коп. 3% річних, 133371/сто тридцять три тисячі триста сімдесят одна/грн. 25 коп. інфляційних втрат та 19326/дев’ятнадцять тисяч триста двадцять шість/грн. 48 коп. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська