Рішення № 80111809, 11.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Справа № 911/2269/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до: 1. відділу освіти Миронівської районної державної адміністрації

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування»

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

за участю представників учасників справи:

прокурор: Тітова О.В. – посвідчення № 051063, видане 02.10.2018;

позивач: не з’явився;

відповідач 1: ОСОБА_1 – начальник, посвід. № 24 від 28.10.2011;

відповідач 2: ОСОБА_2 – предст. за дов. № 34 від 14.11.2018.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області (далі – прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до відділу освіти Миронівської районної державної адміністрації (далі – відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» (далі – відповідач 2) про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01.03.2018 до договору № 73 від 14.02.2018 про публічну закупівлю послуг, укладеного між відділом освіти Миронівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування».

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що внаслідок укладення між відповідачами додаткової угоди № 2 від 01.03.2018, якою внесено зміни до договору № 73 від 14.02.2018 про публічну закупівлю послуг, фактично збільшено визначену договором № 73 ціну на 175 862,10 грн., що, на думку прокурора, не відповідає принципам здійснення закупівель, а саме: відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, а також створює ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.11.2018.

16.11.2018 через канцелярію суду відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Узагальнені заперечення відповідачів ґрунтуються на тому, що оспорюваною додатковою угодою не були внесені зміни до п. 3.1. договору № 73 від 14.02.2018, який визначає ціну договору, що безпосередньо випливає зі змісту додаткової угоди.

Відповідачі стверджують, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 01.03.2018 дотримано приписи ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме узгоджено зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків та дотримано умови, за яких зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Також твердження прокурора щодо збільшення ціни договору, на думку відповідачів, спростовуються повідомленнями Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області «Щодо реєстрації зобов’язань» № 01-04-01/683 від 24.10.2018 та №01-04-01/743 від 14.11.2018, в яких зазначено, що бюджетні зобов'язання за договором №73 на суму 4654107,00 грн. від 14.02.2018 взято на облік 01.03.2018 по КЕКВ 2230, КПК 611020 на всю суму договору. Станом на 24.10.2018 та 14.11.2018 зміни до бюджетних зобов’язань за зазначеним договором розпорядником бюджетних коштів Відділом освіти Миронівської РДА в Управлінні Казначейства не реєструвались.

Ухвалою господарського суду Київської області підготовче засідання відкладено на 10.12.2018.

26.11.2018 прокурор подав до суду відповіді на відзиви, у яких, зокрема, зазначає, що інформація управління казначейської служби жодним чином не спростовує того факту, що загальна ціна договору № 73, після внесення додатковою угодою № 2 до нього змін, збільшилась. Оскільки згідно положень п. 5.1. договору № 73 від 14.02.2018 термін надання послуг з моменту підписання договору закінчується 31.12.2018, прокурор вважає, що говорити про повну оплату послуг на даний час передчасно, оскільки договір № 73 перебуває на виконанні та повністю не виконаний.

В підготовчому засіданні 10.12.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.01.2019.

08.01.2019 відповідач 2 подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмета спору. Обгрунтовуючи клопотання, відповідач 2 зазначає про те, що на даний час строк дії договору сплив та сума касових видатків за договором складає 4 428 157,00 грн., що є значно менше ніж передбачений договором № 73 розмір – 4 654 107,00 грн.

За клопотанням прокурора розгляд справи по суті відкладено на 04.02.2019 з метою надання останньому часу для підготовки позиції щодо можливості закриття провадження у справі.

04.02.2019 прокурор подав до суду письмові пояснення, у яких зазначає, що закінчення строку дії договору не може розцінюватись як підстава для закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору. З урахуванням наведеного, прокурор просить суд продовжувати розгляд даної справи.

У судовому засіданні 04.02.2018 представники відповідача наполягали на задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі, відмовив у його задоволенні з тих підстав, що оскільки предметом спору у справі є недійсність додаткової угоди до договору і така угода визнається недійсною з моменту вчинення, закінчення строку дії договору, до якого внесено зміни оспорюванню угодою не може розцінюватись як підстава для закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вирішив перейти до розгляду справи по суті.

11.02.2019 на адресу суду від Північного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. При цьому, Північний офіс Держаудитслужби позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники учасників справи виступили з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

11.02.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

14.02.2018 між відділом освіти Миронівської районної державної адміністрації (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» (постачальник) укладено договір № 73 про публічну закупівлю послуг (далі – договір № 73), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався надати замовникові послуги з організації харчування школярів відповідно до ДК 021:2015: 55510000-8 – послуги їдалень, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1. договору № 73 ціна цього договору становить 4 654 107,00 грн. з ПДВ (у відповідності до ст. 197 Податкового кодексу України).

Термін надання послуг з моменту підписання договору по 31.12.2018 (п. 5.1. договору № 73).

Пунктом 10.1. договору № 73 встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання і поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з моменту підписання договору до 31.12.2018 з урахуванням п. 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов’язань.

Істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у випадках (згідно з п. 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»): зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пп. пп. 1, 2 п. 11.2. договору № 73).

27.02.2018 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 73, за якою п. 1.1. договору № 73 викладено в наступній редакції: «Постачальник зобов’язується надати замовникові послуги з організації харчування школярів 244953 людино-години, відповідно до ДК 021:2015:55510000-8 – послуги їдалень, а замовник прийняти і оплатити такі товари. Інші пункти договору залишаються незмінними (п. 4 додаткової угоди № 1 до договору № 73).

Додатковою угодою № 2 від 01.03.2018 до договору № 73 (далі – додаткова угода № 2) сторони, керуючись ст. 36 частиною 4 пунктом 3 Закону України «Про публічні закупівлі» домовилися внести зміни до пункту 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Постачальник зобов’язується надати замовникові послуги з організації харчування школярів 231099 людино-години, відповідно до ДК 021:2015:55510000-8 – послуги їдалень, ціну за одиницю товару встановити 20 грн. 90 коп., а замовник прийняти і оплатити такі товари.».

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2 інші пункти договору залишаються незмінними.

Прокурор стверджує, що укладення додаткової угоди № 2 договору № 73 призвело до збільшення ціни договору № 73, чим, на думку прокурора, порушено інтереси держави в бюджетній сфері.

З розрахунку прокурора, з урахуванням загальної ціни договору № 73 – 4 654,107,00 грн., та загальної кількості діто-днів – 244953, ціна за одиницю товару складає 19 гривень, що узгоджується з тендерною документацією, де ціна харчування на одного учня в день становить 19 гривень. Після укладення оспорюваної додаткової угоди, беручи до уваги загальну кількість діто-днів, яка після внесення змін складає 231099 та встановлену ціну за одиницю товару 20,90 грн., загальна ціна договору, після внесення додатковою угодою № 2 змін до договору № 73, на переконання прокурора складає 4 829 969,10 грн.

Вважаючи, що укладення відповідачами додаткової угоди № 2 суперечить вимогам п. п. 3, 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, у якому просить визнати недійсною, укладену між відділом освіти Миронівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування», додаткову угоду № 2.

Звернення з позовом прокурора в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби обґрунтовується тим, що укладення оспорюваної додаткової угоди всупереч норм законодавства є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принцип відкритості та прозорості проведення публічних закупівель, тоді як Держаудитслубою, як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень.

Господарський суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999 Конституційний суд України зазначив, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абзацу першого ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль у сфері публічних закупівель здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 Закону).

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Таким чином, Північний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Київської області.

Водночас, як зазначає прокурор, Північним офісом Держаудитслужби не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень.

Господарський суд зазначає, що ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З підстав викладеного та враховуючи, що закупівля за договором № 73 відбулась за бюджетні кошти, господарський суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано підстави представництва інтересів держави в суді в особі визначеного ним органу – Північного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено п. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки стороною оспорюваної додаткової угоди є відділ освіти Миронівської районної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів, закупівля продукції здійснюється за кошти бюджету та повинна здійснюватись відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлюються Законом України «Про публічні закупівлі».

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю – договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Стаття 3 Закону України «Про публічні закупівлі» до принципів закупівлі відносить: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Як було вказано вище, ціна договору № 73 від 14.02.2018 становить 4 654 107,00 грн. з ПДВ.

В подальшому між замовником та постачальником укладено дві додаткові угоди до договору № 73 з посиланням на п. 3 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», яким передбачено зміну істотних умов договору про закупівлю у разі покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Додатковою угодою № 2 встановлено ціну за одиницю товару в розмірі 20,90 грн., без зміни ціни договору.

Відповідачами не заперечується, що сторонами узгоджено зміну ціни товару з 19,00 грн. до 20,90 грн.

Судом взято до уваги пояснення відповідача 2 про те, що зміна ціни товару стала можливою за рахунок того, що постачальник надає послуги із харчування та отримує кошти від замовника за фактично надані послуги із харчування школярів відповідно до їх наявної кількості, яка зазвичай менша розрахункової, що обумовлено пропусками школярами школи з поважних та неповажних причин. Відповідачі стверджують, що зміна ціни товару жодним чином не призвела до збільшення ціни договору, а також не призвела до зниження якісних та кількісних характеристик наданих послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини п’ятої цієї статті.

За висновком суду, підстави, з якими прокурор пов’язує недійсність спірної додаткової угоди, відсутні, оскільки як і Законом України «Про публічні закупівлі» (п. 3 ч. 4 ст. 36 Закону) так і самим договором № 73 (пп. 2 п. 11.2. договору № 73) було передбачено право сторін договору про закупівлю на зміну істотних умов договору у разі покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. В даному випадку збільшення ціни договору не відбулось, що безпосередньо випливає зі змісту оспорюваної додаткової угоди. Прокурором належними та допустимими доказами протилежного не доведено.

Разом з тим, судом враховано, що сторони узгодили зміну ціни товару з 19,00 грн. до 20,90 грн., що становить не більше 10 відсотків та не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі № 73.

В матеріалах справи також наявні повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області «Щодо реєстрації зобов’язань» № 01-04-01/683 від 24.10.2018 та №01-04-01/743 від 14.11.2018, в яких зазначено, що бюджетні зобов'язання за договором № 73 на суму 4654107,00 грн. від 14.02.2018 взято на облік 01.03.2018 по КЕКВ 2230, КПК 611020 на всю суму договору. Станом на 24.10.2018 та 14.11.2018 зміни до бюджетних зобов’язань за зазначеним договором розпорядником бюджетних коштів Відділом освіти Миронівської РДА в Управлінні Казначейства не реєструвались.

Станом на момент вирішення спору по суті у даній справі строк дії договору № 73 сплинув.

Згідно з інформацією, наданою Управлінням Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області у листі від 04.01.2019 № 01-06/12, бюджетні зобов'язання за договором № 73 на суму 4 654 107,00 грн. від 14.02.2018 взято на облік 01.03.2018 по КЕКВ 2230, КПК 611020 на всю суму договору, 28.12.2018 управлінням Казначейства взято на облік бюджетні зобов’язання Відділу освіти Миронівської РДА щодо зменшення суми договору на 225 950,00 грн. Відповідно до цього сума зареєстрованих зобов’язань за договором № 73 від 14.02.2018 станом на 29.12.2018 становить 4 228 157,00 грн. та сума касових видатків за даним договором складає 4 428 157,00 грн. Таким чином, за даними бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджетів управління Казначейства, сума невикористаних коштів згідно з кошторисом Відділу освіти Миронівської РДА та передбачених договором № 73 від 14.02.2018 становить 225 950,00 грн. Копія зазначеного листа долучена до матеріалів справи.

В даній справі заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області позов подано в інтересах держави та зазначено, що дії замовника і постачальника порушують інтереси держави в бюджетній сфері.

Однак матеріалами справи не підтверджується зазначений висновок прокуратури. В даному випадку зміни загальної ціни договору № 73 від 14.02.2018 не відбулось.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та господарським судом не встановлено факту перевищення ліміту використаних відповідачем 1 бюджетних коштів, не встановлено порушення матеріальних інтересів держави а також нераціональність та неефективність використання відповідачем 1 бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом ст. 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи фактичні обставини справи, недоведення прокурором порушення інтересів держави при укладенні відповідачами додаткової угоди № 2 від 01.03.2018 до договору № 73 від 14.02.2018 про публічну закупівлю послуг, суд відмовляє у задоволенні позову за його безпідставністю та необґрунтованістю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.02.2019.

Суддя О.В. Щоткін