Рішення № 80111801, 25.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019Справа № 910/783/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справу

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги,35)

до Військової частини А 0799 (03049, м. Київ, вул. Фучика, 5-а)

про стягнення 20 328,81 грн.

Представники:

Від позивача: Фенканкіна Я.О.

Від відповідача: Лаврук В.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0799 про стягнення 20 328,381 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 08-УНД-10 від 30.12.2010, а саме в частині не сплаченого відшкодування вартості корисного користування тунелю та тунельних споруд за період з червня 2018 року по грудень 2018 року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 20 328,81 грн., з яких: 18 718,42 грн. - основний борг, 1 445, 55 грн. - пеня, 164, 84 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/783/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.02.2019 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує.

18.02.2019 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволенні позову в судовому засіданні заперечував.

В судовому засіданні 20.02.2019 оголошувалась перерва до 25.02.2019.

В судовому засіданні 25.02.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

30.12.2010 військова частина А 0799 (сторона-1) та комунальне підприємство "Київський метрополітен" (сторона-2) уклали договір № 08-УНД-10 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, сторона-1 зобов'язується відшкодувати стороні-2 вартості корисного використання тунелю метрополітену загальною довжиною 1 900 метрів відповідно до проектно-конструкторської документації, надалі "ПКД" та договору па право

прокладання кабельних мереж.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, сторона-1 зобов'язується сплачувати стороні-2 відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) погонних метрів, в розмірі 1,40 гри. у т.ч. ПДВ (20%) -0,23 грн. за 1 (один) погонний метр прокладеного кабелю, що складає 2 660 гри. 00 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят гри. 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20% - 443 гри. 33 коп. у місяць згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1) до даного Договору, у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на поточний рахунок сторони-2. Розмір відшкодування вартості корисного використання тунелю за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Розмір відшкодування вартості корисного використання тунелю за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього Договору не заявить письмово про бажання припинити дію Договору, то Договір вважається автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Оскільки жодна із сторін даного договору письмово за один місяць не заявляла про бажання припинити дію договору №08-УНд-10 від 30.12.2010, строк його дії щорічно автоматично продовжувався.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що виконав свої зобов'язання за договором № 08-УНД-10 від 30.12.2010 з надання у користування відповідачу тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 погонних метрів. Натомість, відповідач в порушення умов договору, зобов'язання щодо відшкодування вартості корисного використання тунелю за період з червня 2018 року по грудень 2018 року не виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 18 718,42 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1 ст. 403 ЦК України).

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу у користування тунель та тунельні споруди для прокладення кабелю зв'язку. Факт користуванням тунелем та тунельними спорудами для прокладення кабелю зв'язку у спірний період відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд за період з червня 2018 року по грудень 2018 року.

Таким чином, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 718,42 грн.

Виходячи з вищевикладеного, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності реєстрації договору у Державній казначейській службі України, яка унеможливлює виконання відповідачем свого зобов'язання з відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, оскільки вказані обставини не впливають на договірні зобов'язання відповідача, зокрема в частині своєчасної оплати.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 164,84 грн., що нараховані за загальний період з 11.06.2018 по 26.12.2018 та пеня у розмірі 1 445,55 грн., що нарахована за період з 11.07.2018 по 26.12.2018.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 164.84 грн., суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату відшкодувань за договором передбачена п. 5.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1445,55 грн. судом встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1445,55 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали та врахувавши принцип диспозитивності та змагальності у судовому процесі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0799 (03049, м. Київ, вул. Ю. Фучика, буд. 5 А, ідентифікаційний код 08228777) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) суму основного боргу у розмірі 18 718 грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі 164 грн. 84 коп., 1 445 грн. 55 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 26.02.2019.

Суддя Трофименко Т.Ю.