Рішення № 80109964, 12.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4080/19

Справа № 522/15067/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Промтоварний ринок» про поділ майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси 2014р. знаходиться цивільна справа за позовом Благодійного правозахисного фонду «Рутенія-Одеса» в інтересах ОСОБА_1 до Правління ТОВ «Промтоварний ринок», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов’язання виконати судове рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги були уточнені 06.11.2017 року (т.2, а.с.195-198) та в останній їх редакції позивачка просила:

1. у порядку спільного сумісного майна подружжя виділити їй, ОСОБА_1, у власність та визнати за нею право особистої приватної власності на:

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №275 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1 – вартістю 1 119 020, 00 грн.;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1 – вартістю 583 489, 00 грн.;

2. у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 у власність:

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 1369 на території СТРП №5 – вартістю 583 489, 00 грн.;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 957 на території СТРП №5 – вартістю 271 762, 00 грн.;

- території ТСК №3 СТРП №5 – вартістю 783 314, 00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбу, який було розірвано 21.12.2005 року. Спільно-нажитим майном подружжя є майно, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок», що підтверджується рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року та рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.07.20143 року, а саме:

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 1369 на території СТРП №5;

- 20-ти футовий контейнер-павільйон, розташований на торгівельному місці №1641 на території ТСК №3 СТРП №5;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 957 на території СТРП №5;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №275 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1.

Загальна вартість вищевказаного майна за звітом ТОВ «Імперія Бізнес-ЮГ», складеним 20.12.2012 року, становить 2 806 662, 00 грн.. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року було визнано за нею, ОСОБА_1, право приватної власності на 1/2 частину 20- ти футового контейнеру-павільйону, розташованого на торгівельному місці №1641 на території ТСК №3 СТРП №5.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03.07.2013 року було визнано недійсними договори купівлі-продажу вищевказаних збірно-розбірних павільйонів, витребувано майно із чужого незаконного володіння та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину наступного майна: - збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 1369 на території СТРП №5; - 20-ти футовий контейнер-павільйон, розташований на торгівельному місці №1641 на території ТСК №3 СТРП №5; - збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 957 на території СТРП №5; - збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №275 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1; - збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1.

Із посиланням на те, що відповідач витратив спірне майно на шкоду інтересам сім’ї, вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя та розділити майно у натурі у порядку, вказаному в прохальній частині позову.

Дана справа перебувала у провадженні судді Свяченої Ю. Б. із 23.12.2014 року.

На підставі Рішення Першої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя № 3723/3дп/15-17 від 22.11.2017 до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати у відношенні судді Свяченої Ю.Б., відповідно до наказу керівника апарату суду № 218/а від 08.12.2017р., та на підставі службової записки помічника судді – Шеян І.В., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, здійснено потворний авторозподіл справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.. Ухвалою суду від 05.02.2018 року була прийнята до провадження та з урахуванням положень п.9 ч.1 ПП ЦПК України від 15.12.2017 року була призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 19.02.2018 року.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року підготовче засідання по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду на 12.04.2018 року.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року суд прийняв відмову від позову Благодійного правозахисного фонду «Рутенія Одеса» та виключив його із коло учасників справи, при цьому позивачка свій позов підтримала. Розгляд справи був відкладений на 31.05.2018 року.

Матеріали цивільної справи з 22.05.2018 року по 19.06.2018 року знаходились у провадження апеляційного суду Одеської області у зв’язку з розглядом апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2018 року.

Після повернення матеріалів справи до суду 1-ї інстанції, розгляд справи був призначений 09.10.2018 року.

09.10.2018р.розгляд справи за клопотанням відповідача був відкладений на 26.11.2018р..

Ухвалою суду від 26.11.2018 року було розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без руху. Розгляд справи був відкладений на 10.12.2018 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді та провадження у справі було зупинено на два дні для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шкамерди К.С. від 13.12.2018 року у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. було відмовлено.

Розгляд справи був призначений на 12.02.2019 року.

У судовому засіданні 12.02.2019 року позивачка уточнені позовні вимоги від 06.11.2017 року підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Посилалась на те, що за відповідними рішеннями судів апеляційної інстанції було розподілено спільне сумісне майно подружжя, проте дані рішення суду до теперішнього часу не виконані та право власності за нею не оформлено. Також зазначила що в позові є технічна помилка а саме просить залишити відповідачу 20-ти футовий контейнер який знаходиться території ТСК №3 СТРП №5 – вартістю 783 314, 00 грн. також вона пояснила що досі рішення судів невиконані ТОВ «Промтоварний ринок».

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 (по довіреності) у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити. Посилався на те, що спірні контейнери не належать сторонам та ними вже володіють приблизно 10-15 інших осіб, а позивачкою обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Представник ТОВ «Промтоварний ринок» у судове засіданні не з’явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв по суті справи до суду не надав.

За згодою осіб, які були присутні у судовому засіданні, виходячи з положень ч.1 ст. 233 ЦПК України, суд ухвалив слухати справу за відсутності представника ТОВ «Промтоварний ринок», сповіщеного належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про укладення шлюбу від 24.10.1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 24.10.1989 року уклали шлюб. Прізвище подружжя після укладення шлюбу – Павлюк.

19.12.2005 року шлюб між сторонами по справі було розірвано. Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу від 21.12.2005 року та від 06.06.2006 року реєстрація розірвання шлюбу відбулась 21.12.2005 року, актовий запис №296..

Суд вбачає, що на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.03.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за нею право приватної власності на 1/2 частину двадцяти футового контейнеру (павільйону), встановленого на торговельному місці № 1641 (одна тисяча шістсот сорок один) на території ТСК № 3 СТРП № 5 товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» (вул. Базова, 20, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область).. В решті позову було відмовлено (т.2, а.с.200-206).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.07.2013 року (т.2, а.с.с207-209) заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року за нововиявленими обставинами було задоволено:

1. рішення апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року у частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності торгівельних павільйонів №№275, 342, 957, 1369 – скасовано.

2. у цій частині ухвалено нове рішення, яким:

Визнано недійсним договори купівлі-продажу збірно-розбірного павільйону на торгівельному місці №1369 на території СТРП № 5 від 13.12.05 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; - збірно-розбірного павільйону на торгівельному місці №957 на території СТРП № 5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_11; збірно-розбірного павільйону на торгівельному місці №275 на території контейнерного майданчика №1 від 07.03.06 р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9; - збірно-розбірного павільйону на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчику, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12.

Витребувано з чужого незаконного володіння наступне майно:

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 957 на території СТРП № 5;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 275 на території контейнерного майданчика № 1 ТСК № 1;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчику № 1 ТСК № 1;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №1369 на території СТРП №5.

Повернуто сторони у первісний стан.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №957 на території СТРП №5;

- 1/2 частину збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці № 275 на території контейнерного майданчика № 1 ТСК № 1;

- 1/2 частину збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчику № 1 ТСК № 1;

- 1/2 частину збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №1369 на території СТРП №5.

В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 11.01.2013 року залишено без змін.

Згідно звіту про незалежну оцінку, складеного ТОВ «Імперія Бізнес-ЮГ» 27.12.2012 року, вартість усього спірного майна становить 3 984 512, 00 грн. (т.1, а.с.78-90).

Вирішуючи спір щодо виділу в натурі частки майна суд виходить із наступного.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, власник може бути позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке становить єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст.ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності. При здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі, малі архітектурні форми - павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно-розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо).

Павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Об’єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст.4 Закону №1952-ІV), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст.28 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, об’єкт не може вважатися нерухомим майном, якщо він є тимчасовим.

Окрім того, за розглядом справи судом встановлено, на теперішній час спірне майно належить іншим особам. Зокрема, згідно листа ТОВ «Промтоварний ринок» від 25.07.2016 року вих.. №645:

- на торгівельному місці №275 на території КП №1 ТК №1 знаходиться не збірно-розбірний павільйон, а 5-футовий контейнер, що належить ФОП ОСОБА_13;

- збірно-розбірний павільйон №342 на території КП №1 ТК №1 належить ФОП ОСОБА_14;

- збірно-розбірний павільйон №957 на території ТК №4 належить ФОП ОСОБА_15;

- збірно-розбірний павільйон № 1369 на території ТК №4 належить ФОП ОСОБА_16;

- на торговельному місці №1641 на території СТРП №5 не встановлені 20-футові контейнери. Вказане торгівельне місце у зв’язку з із реконструкцією звільнене від торговельних об’єктів та не надано нікому в користування.

На підтвердження викладених обставин надано копії відповідних договорів про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності (т.2, а.с.89-93).

Аналогічні обставини викладені у листі ТОВ «Промтоварний ринок» від 08.08.2016 року (т.2, а.с.97). При цьому зазначено новим власником збірно-розбірного павільйону, встановленого на торговельному місці №275 на території СТРП №3 ТК №1 (до 2004 року контейнерний майданчик №1 ТК №1) є ФОП ОСОБА_9; а торговельне місце №1641 на території СТРП №5 ТК №3 ліквідовано у ході реконструкції згідно наказу №113 від 16.06.2015 року.

У відповідності до ч.2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у першої інстанції» судам роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Звертаючись до суду із відповідним позовом ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі спірне майно, визнавши за нею право особистої приватної власності на:

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №275 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1 – вартістю 1 119 020, 00 грн.;

- збірно-розбірний павільйон на торгівельному місці №342 на території контейнерного майданчика №1 ТСК №1 – вартістю 583 489, 00 грн.;

Між тим, як вже було зазначено, за розглядом справи встановлено, що власниками спірних споруд є інші особи (станом на 08.08.2016р.- це ФОП ОСОБА_13; ФОП ОСОБА_14; ФОП ОСОБА_15 ОСОБА_16; ФОП ОСОБА_9В.). При цьому, позивачка уточнень до позову не подавала та жодних інших осіб залучати до розгляду справи не просила.

При цьому, позивачка також не ставила перед судом вимог щодо одержання від відповідача грошової або іншої матеріальної компенсації вартості її частки.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч 1-3,5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

При цьому на думку суду позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду в загальному порядку з позовом та вимагати від іншого співвласника, який володіє і користується спільним майном, що підтверджено рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.07.2013 року, відповідної матеріальної компенсації у порядку ст. 364 ЦК України.

Керуючись ст.15, 16, 319, 321, 325, 328, 334, 361, 364 Цивільного кодексу України, ст. 60-63, 69, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 223 ч.1, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ТОВ «Промтоварний ринок» (код ЄДРПОУ 20942626, місцезнаходження Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20) про поділ майна та визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 25.02.2019 року.

Суддя Л.В. Домусчі