Рішення № 80109408, 20.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15219/18

Провадження №2/521/760/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКАР» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Дрімкар» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті грошові кошти за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року в сумі 23670 гривень 07 копійок. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що 23.06.2018 року між нею, ОСОБА_1 та ТОВ «Дрімкар» був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0083, за яким сторони зобов'язались до 03.07.2018 року укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіль марки Нуundai, модель і 10, рік випуску 2016, на умовах попереднього договору за умови повного виконання ним пункту 2.1 договору, а саме: на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 23670 грн. 07 коп., а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів. Так, на виконання умов пункту 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, позивачка здійснила оплату авансу відповідачу в сумі 23670 грн. 07 коп.. Однак, станом на 03.07.2018 року, основний договір між позивачем та відповідачем укладений не був, у зв’язку з чим позивачка звернулась до суду з наведеним позовом.

Представник позивачки в судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги, підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрімкар» був укладений попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 0083, за яким сторони зобов'язалися у встановлений строк укласти договір купівлі продажу транспортного засобу марки Нуundai, модель і 10, рік випуску 2016, на умовах попереднього договору.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, сторони обумовили, що сторони зобов’язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі.

Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, визначено, що основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Згідно пункту 1.5 попереднього договору сторони зобов'язалися укласти основний договір до 03.07.2018 р. за умови повного виконання позивачем пункту 2.1 попереднього договору. Якщо станом на дату укладення основного договору (03.07.2018 р.) транспортний засіб не буде придбаний відповідачем, то сторони визначають, що основний договір буде укладений на п'ятий день після придбання транспортного засобу відповідачем, про що останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

Відповідно п. 1.8. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, цей попередній договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення основного договору. Якщо укладення основного договору у визначений термін не відбулося, то попередній договір та передбачені ним зобов’язання втрачають чинність в день коли мав бути укладений основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно до пунктів 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 23670 грн. 07 коп., а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів. Зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за основним договором, а при оформленні основного договору вартість майна, що підлягає сплаті покупцем буде зменшена на суму, сплачену за цим попереднім договором.

На виконання умов пункту 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, позивачка здійснила оплату авансу відповідачу в сумі 23670 грн. 07 коп., що підтверджується квитанцією ПриватБанку від 23.06.2018 р. на суму 23670 грн. 07 коп.

Станом на 03.07.2018 року, основний договір між позивачем та відповідачем укладений не був.

Згідно абз. 1, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що укладанням попереднього договору сторони при відсутності фактичної можливості укласти договір на той час зафіксували свої наміри, надавши їм статус взаємного зобов'язання, у певний термін укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором.

Таким чином, попередній договір не створив для сторін будь-яких матеріальних прав і обов'язків, крім одного зобов'язання - укласти протягом узгодженого терміну основний договір на заздалегідь визначених умовах.

За таких обставин, вчинений позивачем платіж жодним чином не пов'язаний з зобов'язанням та з виконанням зобов'язань саме по попередньому договору.

При цьому обов'язок у покупця сплатити грошову суму (частками або повністю), а у продавця - право вимагати сплати цієї суми виникає лише після укладення договору купівлі-продажу. Тобто, такий платіж, як аванс міг бути сплачений лише по основному договору, який так і не був ще укладений, оскільки не є авансом сума, передана покупцем продавцеві за попереднім договором.

Отже, аванс є лише доказом, який посвідчує факт наявності грошового зобов'язання та зараховується в рахунок майбутніх платежів за таким грошовим зобов'язанням, тому його використання для забезпечення не грошового зобов'язання, яким є попередній договір, є неможливим, так як не відповідає чинному законодавству щодо правових підстав передачі авансу.

Тобто за попереднім договором кошти були отримані без достатніх правових підстав, оскільки попередній договір не відноситься до грошового зобов'язання, він тільки передбачає зобов'язання його сторін укласти в майбутньому основний договір.

Відтак, як встановлено п. 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року, позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти у сумі 23670 грн. 07 коп., що є безпідставно набутими останнім.

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. Означена цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб.

При цьому, термін «майно», що вживається в частині першій статті, як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних.

Таким чином, грошові кошти були передані позивачем відповідачу, як аванс, що був встановлений, як ціна майна за основний договором, що її позивач мав сплатити відповідачу при укладанні основного договору, який на момент передачі грошових коштів ще не був укладений та до цього часу не уклався, то відповідні кошті фактично були отримані відповідачем без правових підстав, та відповідно підлягають поверненню позивачу.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що зобов'язання між позивачем і відповідачем за попереднім договором припинились на підставі частини третьої статті 635 ЦК України, грошові кошти в сумі 23670 грн. 07 коп., сплачені позивачем на користь відповідача за попереднім договором, з огляду на положення статті 1212 ЦК України, є такими, що набуті без достатньої правової підстави (є безпідставно набутим майном), а отже підлягають поверненню позивачу, оскільки основний договір в обумовлений строк укладено не було, повідомлень про не придбання в цю дату майна відповідачем на адресу позивача не направлялося.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, однак позивач при подачі позову до суду частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає необхідність позовні вимоги задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату слухання відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов на доказів на його обґрунтування суду не надав, тому суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 635, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 89, 141, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКАР» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів– задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМКАР» (м. Харків, вул. Руставелі, буд. 4/20, Код ЄДРПОУ 42150380) на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0083 від 23.06.2018 року у розмірі 23670 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят) гривень 07 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімкар» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири ) гривні 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: