Рішення № 80108805, 19.02.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/801/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/801/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»

вул. Промислова,20, м. Обухів, Київська обл., 08702

до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ»

вул. Поштова,5, смт. Короп, Чернігівська обл., 16200

до відповідача 2: ОСОБА_1

АДРЕСА_2

про стягнення 1 391 033,38 грн

за участю

представника позивача: Бонтлаба В.В. дов. № б/н від 27.09.2018,

представника відповідача 1: не з'явився,

представника відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 391 033,38 грн заборгованості, а саме: 334 235,31 грн пені, 539 158,68 грн штрафу, 334 235,44 грн 28% річних, 183 313,95 грн інфляційних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання згідно з договором поставки №94/16-ЧН від 20.04.2016 та договором поруки №П/94/16-ЧН від 20.04.2016.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.12.2018 у режимі відеоконференції та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2018, ухвали - повідомлення від 17.12.2018, від 17.01.2019, від 24.01.2019 належним чином направлялись відповідачу 1 за адресою, визначеною позивачем у позовній заяві та визначеною як місце реєстрації згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2018 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу 2 за адресою, визначеною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1.

Відповідач 2 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі за зазначеною адресою, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400041945712.

Згідно з інформацією, наданою Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби № 6.2-13184/6-18 від 03.12.2018, за даними УДМС України в Чернігівській області, місце проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 22.06.2018 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.11.2018 та ухвали - повідомлення від 17.12.2018, від 17.01.2019, від 24.01.2019 направлялись ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, але були повернуті відділенням зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».

За приписами ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Крім того, 27.11.2018 на сайті Господарського суду Чернігівської області (cn.arbitr.gov.ua), було опубліковано оголошення про виклик ОСОБА_1 у підготовче засідання 17.12.2018.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористалися, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

У підготовчому засіданні 17.12.2018 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.01.2019.

У підготовче засідання 17.01.2019 представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явились.

17.01.2019 суд протокольно виніс ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 24.01.2019 о 12 год.30 хв.

22.01.2019 від позивача на адресу суду надійшли пояснення у справі, відповідно до яких останній зазначив, що залишок коштів у сумі 2 647 331,42 грн від здійсненого платежу 12.04.2017 позивач зарахував на часткове погашення основного боргу. Кошти в сумі 149 529,16 грн від здійсненого платежу 24.04.2017 позивач зарахував на погашення залишку основного боргу згідно з договором поставки № 94/16-ЧН від 26.04.2016.

Крім того, позивач зазначив, що під час проведення нарахування 28% річних за існуючий та обґрунтований матеріалами справи період прострочення з 02.11.2016 по 24.04.2017 до визначення дати початку строку перебігу періоду прострочення вкралась технічна помилка: замість вірної дати початку перебігу прострочення грошового зобов'язання як « 02.11.2016» невірно зазначено дату « 01.01.2017». Поряд із цим, позивач просить врахувати те, що кількість днів простроченого виконання грошового зобов'язання як « 161» день вказано вірно та відповідає дійсному періоду прострочення: з 02.11.2016 по 24.04.2017. Загальна сума здійснених нарахувань 28 % річних при цьому є незмінною.

Суд прийняв пояснення позивача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

24.01.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судове засідання 24.01.2019 з'явився уповноважений представник позивача (в режимі відеоконференції).

Представники відповідачів у судове засідання по розгляду справи по суті не з'явились.

У судовому засіданні 24.01.2019 судом оголошено перерву до 19.02.2019.

У судове засідання 19.02.2019 по розгляду справи по суті з'явився уповноважений представник позивача (в режимі відеоконференції).

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились.

На підставі ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті проводилось за відсутності відповідачів.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачами не подано відзивів у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи.

20.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Шабалинівське» (далі - Покупець) укладено договір поставки №94/16-ЧН (далі - Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки у строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, інші умови визначені у Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною (п. 1.2 Договору поставки).

Пунктом 2.1. Договору поставки сторони визначили, що ціна Договору становить загальну вартість Товару, визначену із врахуванням вимог п.п.2.2.-2.3. Договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору поставки за користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем.

Згідно з п. 2.10 Договору поставки у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право провести зарахування коштів, зокрема, у наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) Товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару.

У п. 2.11 Договору поставки сторони визначили, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником відповідно до п. 2.6 Договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, Постачальник складає акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу покупця, що вказана у тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дня отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару і зараховується Постачальником відповідно до вимог п. 2.10.

Відповідно до п. 7.2 Договору поставки у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;

в) сплачує на користь Постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України). Сума відсотків річних підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків річних та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

20.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - Кредитор), ОСОБА_1 (далі - Поручитель) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Шабалинівське» (далі - Боржник) укладено договір поруки №П/94/16-ЧН (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником усіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього Договору (далі - Основний договір).

У випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки).

Згідно з п. 2.1 Договору поруки під Основним договором у цьому Договорі розуміється Договір поставки № 94/16-ЧН від 20.04.2016, укладений між Кредитором (в Основному договорі іменується "Постачальник") та Боржником (в Основному договорі іменується "Покупець").

Передбачений цим Договором обов'язок Поручителя перед Кредитором обмежується сумою зобов'язання Боржника за Основним Договором (п. 3.1 Договору поруки).

Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор зобов'язаний повідомляти Поручителя про зміну обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором шляхом направлення письмової вимоги Поручителю виключно у випадку, передбаченому п. 4.1 даного Договору.

Поручитель несе відповідальність за сплату Боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) (п. 3.3. Договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора у строк 3-х банківських днів шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, вказаний у даному Договорі.

У пункті 6.1 Договору поруки сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного Договору.

Сторонами Договору поставки підписано Додатки до цього договору, у яких зазначено найменування, кількість, ціна Товару, строки поставки, графік оплати Товару Покупцем, а саме:

- №1/СА000007415 від 20.04.2016, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 948 443,58 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - до 01.11.2016;

- №1/СА000007417 від 20.04.2016, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 1 618 883,82 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - до 01.11.2016

- №1/СА000007418 від 20.04.2016, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 128 466,00 грн. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - до 01.11.2016.

Відповідно до Договору поставки та Додатків до нього позивачем поставлено, відповідачем-1 отримано Товар на загальну суму 2 695 793,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 8294 від 26.04.2016 на суму 356 158,68 грн, № 9154 від 04.05.2016 на суму 592 284,90 грн, № 9161 від 04.05.2016 на суму 1 618 883,82 грн, № 10879 від 19.05.2016 на суму 128 466,00 грн та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 22 від 26.04.2016, № 26 від 04.05.2016, № 36 від 18.05.2016.

Позивачем складено акти надання послуг № 18293 від 05.09.2016 на суму 10 577,15 грн, № 20445 від 04.10.2016 на суму 2 658,86 грн, №21857 від 04.11.2016 на суму 2 747,50 грн, № 22597 від 05.12.2016 на суму 2 658,86 грн. Зазначені акти були підписані позивачем і відповідачем 1 та скріплені печатками підприємств.

Акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 83 від 12.01.2017 на суму 76 929,82 грн, № 547 від 22.02.2017 на суму 5 494,99 грн підписані тільки позивачем.

На виконання п.2.11. Договору поставки 14.01.2017 та 22.02.2017 відповідно позивач направив зазначені акти на адресу відповідача 1 цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальними чеками (а.с.46,47).

Відповідач 1 зазначені акти позивачу не повернув, а тому, за умовами Договору поставки, а саме п. 2.11., вони вважаються схваленими і підписаними Покупцем.

Усього розмір нарахованих відсотків за користування товарним кредитом становить 101 067,18 грн.

Відповідач-1 сплатив позивачу кошти у розмірі 3 807 577,84 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями № 1532 від 12.04.2017 на суму 3 658 048,68 грн та № 1565 від 24.04.2017 на суму 149 529,16 грн.

Відповідно до п. 2.10 Договору із суми коштів у розмірі 3 658 048,68 грн, сплачених платіжним дорученням № 1532 від 12.04.2017, 101 067,18 грн були зараховані у рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом, частину коштів у сумі 1 008 194,45 грн зараховано на погашення основного боргу згідно з договором поставки № 50/16-ЧН від 23.06.2016 (беручи до уваги призначення платежу), залишок коштів, як неодноразово зазначав представник позивача у судових засіданнях та у письмових поясненнях (а.с.119-120) у сумі 2 647 331,42 грн зараховано позивачем на часткове погашення основного боргу по спірному договору поставки.

Кошти у сумі 149 529,16 грн від здійсненого платежу платіжним дорученням № 1565 від 24.04.2017 позивач зарахував на погашення залишку основного боргу згідно з договором поставки № 94/16-ЧН від 20.14.2016.

Таким чином, заборгованість щодо погашення вартості отриманого товару СТОВ «Шабалинівське» перед ТОВ «Спектр-Агро» згідно з Договором поставки № 94/16-ЧН від 20.04.2016 була погашена у повному обсязі 24.04.2016.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем відповідачу-2, який є поручителями відповідача-1 за Договором поставки, направлена вимога про сплату боргу від 26.12.2016 №91/П (а.с. 52-54).

За порушення умов Договору позивачем нараховано:

334 235,31 грн пені за період прострочення з 02.11.2016 по 24.04.2017;

334 325,44 грн 28% річних за період прострочення з 02.11.2016 по 24.04.2017;

183 313,95 грн інфляційних за період з листопада 2016 року по березень 2017 року;

539 158,68 грн - 20 % штрафу.

З врахуванням вищезазначеного, заборгованість відповідача 1 та відповідача 2 станом на день звернення позивача до суду становила 1 391 033,38 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачами.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки поставив відповідачу 1 Товар на загальну суму 2 695 793,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які свідчили б про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки Товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару тощо, суд доходить висновку, що відповідач-1 отримав Товар згідно із вказаними вище видатковими накладними, у зв'язку з чим у відповідача-1 виник обов'язок щодо оплати цього Товару у строк, вказаний у Додатках до Договору поставки, а саме до 01.11.2016.

Відповідач-1 прострочив сплату вартості отриманого Товару та лише 12.04.2017 і 24.04.2017 здійснив оплату у сумі 2 695 793,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1532 від 12.04.2017, № 1565 від 24.04.2017.

За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до наведених правових норм та положень п. 2.6 Договору поставки позивачем нараховано відповідачу-1 відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 101 067,18 грн, які були ним сплачені платіжним дорученням № 1532 від 12.04.2017.

Оскільки відповідач-1 прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем нараховано 334 235,31 грн пені (за період з 02.11.2016 по 24.04.2017), 334 325,44 грн - 28% (за період з 02.11.2016 по 24.04.2017), 183 313,95 грн інфляційних втрат (за листопад 2016 року по березень 2017 року) та 539 158,68 грн штрафу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-24гс12.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11.

Пунктом 7.2 Договору поставки встановлено, що Покупець (відповідач-1) у випадку порушення умов цього Договору сплачує 28% річних від простроченої суми.

Як зазначено у пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Стосовно нарахованої суми пені та 28% річних, суд зазначає наступне: за перерахунком суду сума пені за заявлений позивачем період становить 335 094,85 грн, сума 28% річних - 335 124,06 грн.

При цьому судом взято до уваги посилання позивача як у позовній заяві, так і в письмових та усних поясненнях представника позивача, що залишок коштів зі сплаченої суми 3 658 048,68 грн платіжним дорученням № 1532 від 12.04.2017 становить 2 647 331,42 грн. Таким чином, залишок несплаченої заборгованості станом на 13.04.2017 становив 48 461,98 грн, а не 149 529,16 грн, як зазначає позивач у своєму розрахунку, доданому до позовної заяви (а.с.55).

Але, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 334 325,44 грн пені та 334 325,44 грн 28% річних, вимоги про стягнення з відповідача пені та 28% річних задовольняється судом в повному обсязі в межах заявленого позивачем розміру.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, заявленого позивачем, судом встановлено, що сума 539 158,68 грн штрафу позивачем нарахована правомірно, у відповідності до умов договору та вимог законодавства, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Стосовно нарахованої суми інфляційних, суд, здійснивши перевірку нарахування даної суми за період з листопада 2016 року по березень 2017 року, судом встановлено, що сума інфляційних за зазначений період складає 182 571,55 грн.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 182 571,55 грн за період з листопада 2016 року по березень 2017 року. В решті вимог по стягненню інфляційних в позові має бути відмовлено.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки від 20.04.2016, за якими відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання. Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, тобто відповідач-2, без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки відповідач-2 в укладеному договорі поруки надав свою згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності, а строк дії договору поруки, укладеного на 5 років, не закінчився, порука не є припиненою.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідачем-1 зобов'язання за Договором поставки виконані не були, позивачем відповідачу-2 як поручителю відповідача-1 направлена вимога про сплату заборгованості від 26.12.2016.

Вказана вимога залишена відповідачем 2 без відповіді та без задоволення.

З огляду на встановлене судом порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем-1, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники за вимогами по 334 235,31 грн пені, 334 325,44 грн - 28% річних, 182 571,55 грн інфляційних втрат та 539 158,68 грн штрафу.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, за наведених у їх сукупності обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО», код ЄДРПОУ 36348550 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ» код ЄДРПОУ 39446338, ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, про стягнення 1 391 033,38 грн заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ», вул. Поштова,5, смт. Короп, Чернігівська обл., 16200, код ЄДРПОУ 39446338 солідарно з ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО», вул. Промислова,20, м. Обухів, Київська обл.,08702, код ЄДРПОУ 36348550, 334 235,31 грн пені, 334 325,44 грн 28% річних, 182 571,55 грн інфляційних, 539 158,68 грн штрафу.

3. В решті позову в частині стягнення 742,40 грн інфляційних відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ», вул. Поштова,5, смт. Короп, Чернігівська обл., 16200, код ЄДРПОУ 39446338 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»,вул. Промислова,20, м. Обухів, Київська обл.,08702, код ЄДРПОУ 36348550, 10 427,18 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»,вул. Промислова,20, м. Обухів, Київська обл.,08702, код ЄДРПОУ 36348550, 10 427,18 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 26.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен