Рішення № 80108665, 26.02.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2019 р. Справа № 924/1115/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 204 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ-БУКОВИНА", Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Ломачинці

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка

про стягнення 1 000 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер серія ХМ № 021754;

від відповідача : не з'явився.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ-БУКОВИНА", Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Ломачинці до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка про стягнення 1 000 000,00 грн., в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.01.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1115/18 на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 1000000,00 грн. боргу, перерахованого згідно платіжного доручення № 359 від 28.12.2016 року зі призначенням платежу: надання ЗФД, згідно договору № 2712-СБ3 від 27.12.2016 року. Проте, зазначає, що такий договір не укладався, з чого просить суд стягнути такі кошти як безпідставно перераховані.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача безпідставно перераховані кошти.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали суду по даній справі від 05.12.2018р., від 13.12.2018р., від 14.01.2019р., 11.02.2019 р. надіслані на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу від 14.01.2019 року, та повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Крім того, ухвали були надіслані на адресу засновника відповідача.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28 грудня 2016 року ТОВ "Сварог Буковина" на підставі платіжного доручення № 359 здійснив перерахування 1000000,00 грн. ТОВ "Зелений Простір Поділля". Призначення платежу: надання ЗФД, згідно договору №2712-СБЗ від 27.12.2016 року.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою № 378 від 20.11.2018 року, у якій просить протягом 7 діб з дня отримання вимоги повернути 1000000,00 грн., перераховані згідно платіжного доручення від 28.12.2016 року. Вказана вимога надіслана відповідачу 22.11.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2016 року позивач перерахував відповідачу на підставі платіжного доручення № 359 від 28.12.2016р. 1000000,00 грн., із призначенням платежу: надання ЗФД, згідно договору № 2712-СБЗ від 27.12.2016 року. Проте, доказів укладення такого договору матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, як це передбачено ст.ст. 76-79 ГПК України. Про існування інших підстав перерахування таких коштів учасниками судового розгляду не зазначено та судом не здобуто.

За таких обставин суд прийшов до висновку про набуття ТОВ "Зелений Простір Поділля" 1000000,00 грн., перерахованих згідно платіжного доручення № 359 від 28.12.2018 року, безпідставно.

Статтею 1212 ЦК України встановлено наслідки набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У суду станом на час розгляду справи докази повернення перерахованої суми коштів зі сторони відповідача відсутні, з чого суд приходить до висновку про необхідність повернення такої суми в судовому порядку та, відповідно, задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв'язку з задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

Стосовно витрат на допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини, вказав що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Суд повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу по судовій справі № 924/1115/18 позивачем надано ордер на надання правової допомоги ТОВ "Сварог-Буковина" адвокатом ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 року у господарському суді Хмельницької області, ордер на надання правової допомоги ТОВ "Сварог-Буковина" адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.2019 року у господарському суді Хмельницької області, посвідчення про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, договір про надання правничої допомоги від 11.01.2019р. адвокатським бюро "Руслана Бойка" товариству з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина". Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено орієнтовні витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про необґрунтованість суми у 20000,00 грн., понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів сплати вказаної суми адвокату (жодному з тих, які представляли інтереси позивача під час розгляду судової справи), зокрема, попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які поніс позивач та які планується понести в процесі розгляду судової справи, а також не доведено понесення вказаних витрат саме в межах справи № 924/1115/18.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ-БУКОВИНА" Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Ломачинці до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка про стягнення 1000000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Простір Поділля" (30405, Хмельницька область, місто Шепетівка, проспект Миру, будинок 28А, офіс 5, код 40164763) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (60235, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, код 35125900) 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2019 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим. : 1 - до справи; 2, 3 - позивачу, (60235, Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Ломачинці; представнику позивача ОСОБА_2 30400, м. Шепетівка, вул. Пліщинська, 49); 4, 5 - відповідачу (30405, Хмельницька обл., м. Шепетівка, Проспект Миру, буд. 28-А, оф.5; ОСОБА_4, АДРЕСА_1). Всім рекомендованим з повідомленням.