Рішення № 80107981, 18.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2822/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А);

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19);

про стягнення 11 438,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 14.12.2018р. позивач – Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача – Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця”, в якій просив суд стягнути з відповідача 11 438,76 грн. вартості нестачі вугілля та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов’язань щодо належного перевезення вантажу та направлено на стягнення суми у розмірі 11 438,76 грн., яка складається з вартості нестачі вугілля.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2822/18 в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті.

15.01.2019р. до суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої було повідомлено суд, що 27.11.2018р. проведено державну реєстрацію „Статуту акціонерного товариства „Українська залізниця” у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України „Деякі питання діяльності акціонерного товариства „Українська залізниця” від 30.10.2018р. №938, у наслідок чого назва Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” змінено на Акціонерне товариство „Українська залізниця”.

15.01.2019р. до суду від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просив суд поновити встановлений ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2018р. процесуальний строк для подання відзиву на позов у даній справі.

15.01.2019р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні зазначаючи суду, що відповідно до залізничних накладних завантаження вагону №63161152 (накладна №50171123 від 10.06.2018р.) та вагону №53560611 (накладна №51400042 від 24.08.2018р.) проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Як зазначає відповідач, вагон №63161152 з вантажем прибув на станцію у технічному відношенні справним, люки закриті, течі вантажу немає, що підтверджується Комерційний актом №409009/21 від 25.06.2018р. Відповідно до Комерційного акту №450003/181 від 27.08.2018р., вагон №535/60611 у технічному відношенні справний, течі вантажу немає.

За посиланням відповідача, ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Також ґрунтуючи свої заперечення, відповідач посилався на п. „а” ст. 111 Статуту Залізниць України, де визначено, що якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати вантажу, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

У судовому зсіданні від 16.01.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 18.02.2019р.

13.02.2019р. до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому заявник просив суд визнати причину неподання доказів у встановлений законом строк поважною та встановити додатковий строк для їх подання та просив суд приєднати до матеріалів справи копію акта загальної форми №30044 від 27.08.2018р. та копію акта про технічний стан вагона №119 від 27.08.2018р.

15.02.2018 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення в порядку ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав того, відповідальність за втрату вантажу має нести відправник.

Представник позивача у судові засідання не з’явився, про поважність причини такого нез’явлення суд не повідомив, між тим враховуючи, що за ознаками чинного Господарського процесуального кодексу України дана справа віднесена до малозначних справ, суд вважає за можливе в порядку ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, здійснити розгляд справи за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні від 18.02.2019 року проти позову заперечував та просив суд у задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні 18.02.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повне рішення буде складено 25.02.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено матеріалами справи, 28 грудня 2017 року між ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” (Замовник) та ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” (Виконавець) було укладено Договір №607-ПУ-ПТП, відповідно до якого Замовник зобов’язаний передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов’язані зі збагачення вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов’язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором.

ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам’яне марки ДГ 0-100, Г (Г1) 0-100: у вагон №63161152 в кількості 61 700 кг по накладній №50171123 від 10.06.2018р. та у вагон №53560611 в кількості 68 100 кг по накладній №51400042 від 24.08.2018р. та передало вказаний вантаж для перевезення відповідачу. Згідно з накладними поверхня вантажу вкатана катком та маркована поперечними смугами трикутної форми.

Позивач посилався на п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів, та зазначав, що накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

За матеріалами справи вбачається, що згідно з накладними №50171123 (досил. №50160621), 51400042 (досил. №46418885) залізниця прийняла у ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” на станції Родинська Донецької залізниці для перевезення вказане вугілля і зобов’язалась доставити його на станцію Ладижин Одеської залізниці на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ „ДТЕК Західенерго” Відокремлений підрозділ „Ладижинська ТЕС” є структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго”.

Як встановлено судом, на станції Ладижин Одеської залізниці 25.06.2018р. був складений комерційний акт №409009/21 та 27.08.2018р. комерційний акт №450003/181.

Відповідно до комерційного акту №409009/21 згідно комерційного акту с. Покровськ від 13.06.2018р. №482004/264, 16 червня 2018р. проводилося комісійне зважування вагону №63161152 та при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто 83 200 кг, тара – 23 500 кг, нетто – 59 700 кг, що менше вантажного документу на 2 000 кг. Навантаження вагону вище бортів на 50 мм, вантаж марковано поперечними бороздами. Над 1 люком скос до торця вагону 1 500мм*2 800мм, глибиною 1 700мм, 6-7 люк з правої сторони за рухом поїзда поглиблення 3 000мм*2 000мм, глибиною до полу вагону. В технічному відношення вагон справний, люка закриті, течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акту №450003/181 на підставі актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №7445 від 25.08.2018р., №30044 від 27 серпня 2018р. проводилося комісійне зважування вагону №53560611 та при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 87 850 кг, тара – 23 000 кг, нетто – 64 850 кг, що менше вантажного документу на 3 250 кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, маркування із застосуванням катку. Ліворуч за рухом поїзду над 2-3 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною – 0,5м, шириною – 0,5м, глибиною – 0,4м. В місці поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Мається зазор ліворуч за рухом поїзду між кришкою 2 люка та поперечною балкою вагону довжиною – 500мм, шириною 50мм.

Згідно довідками відправника ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля” вартість 1 тонни відвантаженого вугілля у вагоні №63161152 по накладній №50171123 становить 2 739,73 грн. з урахування ПДВ, у вагоні №53560611 по накладній становить 2 977,70 грн. з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, позивачем було здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу, а саме вартість недостачі вантажу, виявленої у вагоні №63161152 з урахуванням норми природної втрати складає 3 789,05 грн. із розрахунку: 1, 383 т. (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2 739,73 грн. (вартість 1т вугілля з ПДВ) та вартість недостачі, виявленої у вагоні №53560611 з урахуванням норми природної втрати складає 7 649,71 грн. із розрахунку: 2,569 т. (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2 977,70 грн. (вартість 1т вугілля з ПДВ).

Отже, як зазначає позивач, відповідачем завдано збитки на загальну суму 11 438,76 грн.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства. Відповідно до пере уступного напису, зробленого на накладних №50171123 (досил. №50160621), 51400042 (досил. №46418885) за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ „ДТЕК Західенерго”, право на пред’явлення позову передано ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ”.

Крім того, під час розгляду справи за матеріалами судом встановлено, що відповідно до Акту №19 про технічний стан вагону, складеного 27.08.2018р. форми ГУ 106 щодо вагону №53560611 вбачається, що вагон технічно справний та у Акті загальної форми №30044 форми ГУ-23 зазначено, що виявлено комерційну несправність.

Крім того у Акті №19 про технічний стан вагону, складеного 27.08.2018р. форми ГУ 106 щодо вагону №53560611 вказано, що вантажовідправник до навантаження зазор бачити міг, але заходів щодо його ущільнення не прийняв.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт” підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України „Про залізничний транспорт” визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Статуту Залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. (ст. 113 Статуту Залізниць України).

Приписами ст. 129 Статуту Залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: для мінерального палива.

Згідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам’яне марки ДГ 0-100, Г (Г1) 0-100: у вагон №63161152 в кількості 61 700 кг по накладній №50171123 від 10.06.2018р.

Відповідно до комерційного акту №409009/21 згідно комерційного акту с. Покровськ від 13.06.2018р. №482004/264, 16 червня 2018р. проводилося комісійне зважування вагону №63161152 та при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось, зокрема, брутто 83 200 кг, тара – 23 500 кг, нетто – 59 700 кг, що менше вантажного документу на 2 000 кг.

Судом не приймаються твердження відповідача щодо вагону №63161152 накладній №50171123 від 10.06.2018р. про звільнення його від відповідальності за недостачу вантажу на підставі пункту “а” статті 111 Статуту залізниць України, оскільки, згідно із вказаною нормою залізниця звільняється від відповідальності при прибутті вантажу у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, лише за відсутності ознак втрати під час перевезення. Проте, з урахуванням обставин викладених у комерційних №409009/21 від 13.06.2018р., №482004/264 від 16.06.2018р. (форма ГУ-22), суд дійшов висновку про наявність, у даному випадку, ознак втрати саме під час перевезення. Іншими належними та допустимими доказами відповідач не підтвердив свої заперечення та доводи.

Як вбачається з довідки відправника - ПрАТ „ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагоні №63161152 накладній №50171123 від 10.06.2018р. становить 2 739,73 грн., з урахуванням ПДВ. Позивачем було здійснено нарахування вартості нестачі вантажу, виявленої у вагоні №63161152, з урахуванням норми природної втрати у розмірі 1%.

Так, за таким розрахунком за відповідачем рахується борг вартості нестачі вугілля у вагоні №63161152 накладній №50171123 від 10.06.2018р. у розмірі 3 789,05 грн. (1,383 т. (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2 739ґ73 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” в частині стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у вагоні №63161152 накладній №50171123 від 10.06.2018р. у розмірі 3 789,05 грн.

Також, за результатами розгляду справи судом встановлено, що ПАТ „ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам’яне марки ДГ 0-100, Г (Г1) 0-100: у вагон №53560611 в кількості 68 100 кг по накладній №51400042 від 24.08.2018р.

Відповідно до комерційного акту №450003/181 на підставі актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №7445 від 25.08.2018р., №30044 від 27 серпня 2018р. проводилося комісійне зважування вагону №53560611 та при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось, зокрема, брутто – 87 850 кг, тара – 23 000 кг, нетто – 64 850 кг, що менше вантажного документу на 3 250 кг.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Так, згідно п.п. 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із “шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до вимог ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно з п. “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Абзацом 2 п. 3.9 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. N 04-5/601 (з наступними змінами і доповненнями) визначено наступне. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

В матеріалах справи містяться Акт загальної форми №30044 форми ГУ-23 та Акт №119 пор технічний стан вагона форми ГУ-106, відповідно до яких зазначеного, що вагон №53560611 технічно справний, однак містить комерційну несправність.

Отже, обставиною, що спричинила складення актів загальної форми, зважування вагону №53560611 , та подальше складання комерційних актів була комерційна несправність вагону.

В Акті №19 про технічний стан вагону, складеного 27.08.2018р. форми ГУ 106 щодо вагону №53560611 вказано, що вантажовідправник до навантаження зазор бачити міг, але заходів щодо його ущільнення не прийняв.

Відповідно до ч.4 ст.31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що встановлені обставини свідчать про те, що вантажовідправником не було вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

Згідно зі ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до абз.3 п.3.9. Роз’яснення Президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Приймаючи до уваги, що несправність вагону не була прихованою, завантаження здійснювалось силами відправника, суд зазначає, що відправник повинен був врахувати дану комерційну несправність та усунути виявлені недоліки, однак відправником недоліки не були усунені, що власне і стало причиною втрати вантажу у даному вагоні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вантажовідправник повинен був відмовитися від використання комерційно несправного вагону, оскільки перевезення у комерційно несправному вагоні могло привести до втрати вантажу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” в частині стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у вагоні №53560611 по накладній №51400042 від 24.08.2018р. у розмірі 7 649,71 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” та стягнення з відповідача вартості нестачі вугілля у розмірі 3 789,05 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; код 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; код 00176549) 3 789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев’ять) грн.05 коп. вартості нестачі вугілля.

3.В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; код 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрьська ЦЗФ” (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; код 00176549) витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 583 (п’ятсот вісімдесят три) грн. 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська