Рішення № 80107864, 13.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2269/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-А)

про стягнення 3 665 562,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

17.10.2018р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області, в якій просить суд стягнути з останнього основний борг у сумі 3 395 472,93 грн., пеню у сумі 187 422,22 грн., 3% річних у сумі 34 284,55 грн., інфляційні втрати у сумі 48 383,22 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №8015/1718-БО-23 від 20.10.2017р. в частині повного та своєчасного розрахунку за переданий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2269/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "21" листопада 2018 р. о 11:30.

20.11.2018р. до суду від КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.50-56), згідно якого відповідач повідомив суду про помилкове визначення позивачем суми основного боргу у розмірі 3 395 472,93, тоді як дійсна заборгованість за поставлений природний газ складає 227 080,27 грн., що свідчить про необґрунтованість позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, у своєму відзиві відповідач навів судову практику щодо зменшення штрафних санкцій, зазначивши при цьому, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань виникло з об’єктивних і незалежних від боржника причин та обставин, зокрема, через значну заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність.

При винесенні рішення відповідач просив суд врахувати специфіку діяльності підприємства відповідача, ступінь виконання боржником зобов’язань за договором, співмірність розміру неустойки наслідкам порушення та майновий інтерес обох сторін.

У судовому засіданні 21.11.2018р. судом було оголошено перерву до 12.12.2018р.

04.12.2018р. від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.77-80), згідно якої позивач зазначив, що зменшення судом пені спричинить додаткові витрати товариству та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

04.12.2018р. відповідачем подано до суду клопотання про розстрочення основного боргу рівними частинами строком на три роки.

Крім того, 05.12.2018р. відповідачем також було подано клопотання про зменшення розміру інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені на 99 %, оскільки позовна заява не містить обґрунтувань суми збитків, понесених позивачем, що у сукупності з наявністю поважних причин неможливості вчасно сплатити за договірні відносини призводить до необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

При цьому, відповідач просив суд при вирішенні питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, врахувати специфіку господарської діяльності відповідача, на якого покладено обов’язок безперебійного постачання теплової енергії споживачами протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, які отримують відстрочки на оплату послуг теплової енергії, що призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на сплату своїх договірної зобов’язань, погіршує якість проведення необхідних ремонтних робіт мереж, обладнання та теплових пунктів.

12.12.2018р. до суду від Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручень, що підтверджують сплату відповідачем боргу у розмірі 227 080,27 грн., та акту звірки взаємних розрахунків.

У судовому засіданні 12.12.2018р. судом оголошено протокольну перерву до 08.01.2019р.

28.12.2018р. та 14.01.2019р. Комунальним підприємством "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області були подані до суду додаткові пояснення стосовно зменшення суми штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 08.01.2019р. судом було відкладено підготовче засідання у справі №916/2269/18 на 21.01.2019р. о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні 21.01.2019р. по справі №916/2269/18 оголошено протокольну ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на раніше визначені дату та час, а саме - "22" січня 2019р. о 12год.45хв.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2019р., судом було оголошено перерву до 06.02.2019р. об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 06.02.219р., в якому позивач зазначив про погашення відповідачем всієї суми основної заборгованості, судом було оголошено перерву до 13.02.2019р. о 12 год. 45 хв.

У судове засідання, призначене на 13.02.2019р., представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені під підпис у попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, правовідносини між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (Споживач) виникли в силу договору на постачання природного газу №8015/17/8-БО-23 від 20.10.2017р. (а.с.12-21), згідно якого Постачальник зобов’язався поставити Споживачеві у 2017-2018роках природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2 340 тис. куб.метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 120,0; листопад 330,0; грудень 520,0; 970,0 (IV кв.2017р.); січень 550,0; лютий 440,0; березень 380,0; 1370,0 (I кв.2018р.).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7. договору).

Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (п.4.1. договору).

Згідно п.5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

Відповідно до п.5.2. договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4. договору).

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору Споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору №8015/17/8-БО-23 від 20.10.2017р. у період з жовтня 2017р. по березень 2018р. позивач передав у власність відповідача природний газ об’ємом 1451,909 тис куб.м. на загальну суму 13 776 641,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання – передачі природного газу (а.с.28-33).

Як вказує позивач в своїй позовній заяві, відповідач свої зобов’язання за договором в частині оплати природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв’язку з чим, станом на момент подачі позовної заяви, за КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області рахується заборгованість за переданий природний газ у сумі 3 395 472,93 грн.

Натомість відповідач зазначає, що станом на момент подачі позовної заяви за КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області дійсно рахувалась заборгованість, однак у сумі 227 080,27 грн.

Так у підтвердження своїх тверджень відповідачем було надано суду підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків (а.с.130), згідно якого станом на 30.09.2018р. за КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області в межах договору №8015/17/8-БО-23 від 20.10.2017р. існувала заборгованість у суму 417 990,83 грн.

Крім того, відповідачем надано суду також відомості щодо проведених комунальним підприємством оплат (а.с.60-63). Так, згідно відповідного розрахунку, станом на момент подачі позовної заяви, а саме 13.10.2018р., у КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області існувала заборгованості у розмірі 238 474,50 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем було надано суду платіжні доручення, що підтверджують сплату відповідачем заборгованості у сумі 417 990,83 грн., тобто наявної станом на 30.09.2018р. суми заборгованості, означеної сторонами у акті звіряння розрахунків.

При цьому, у судовому засіданні 13.02.2019р. представник відповідача підтвердив погашення відповідачем усієї суми боргу за договором №8015/17/8-БО-23 від 20.10.2017р. Натомість, на питання суду щодо дійсної суми заборгованості станом на момент подачі позовної заяви, відповіді надати не зміг.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши надані сторонами докази, виходячи із наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків від 30.09.2018р., наданого відповідачем розрахунку сум оплат за договором, наявних в матеріалах справи платіжних доручень, враховуючи, що надана позивачем довідка по операціям за договором№8015/17/8-БО-23 містить інформацію лише станом на 31.05.2018р., та жодним чином не відображає здійснених відповідачем оплат в подальшому, а також твердження сторін щодо погашення основної суми боргу за договором, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в сумі 3 156 998,43 грн., оскільки вказана сума була погашена відповідачем до моменту направлення позовної заяви до суду.

Крім того, суд також закриває провадження у справі про стягнення з відповідача 238 474,50 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки вказану суму було сплачено під час судового розгляду справи.

Оцінюючи вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 34 284,55 грн та інфляційних втрат у сумі 48 383,22 грн, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви (а.с.22-27), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо прохання відповідача стосовно зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3% річних суд відзначає, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування та сплата інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені у сумі 187 422,22 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1. договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16.4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, суд вважає його вірним та вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

При цьому суд вказує, що норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 99%, суд враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов’язання за договором постачання природного газу відповідачем хоча і з порушенням строків, однак виконано у повному обсязі. При цьому сума заборгованості, як встановлено судом, станом на момент подачі позовної заяви різко відрізнялась від заявленої позивачем.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

Не містять матеріали справи також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, що зумовлюють можливість беззаперечного зменшення пені на 99%.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, на якого покладено обов’язок безперебійного постачання теплової енергії споживачами протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до 50 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд вказує наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги відмову суд у задоволенні вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 156 998,43 грн., витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, без врахування зменшення штрафної санкції.

При цьому, керуючись положеннями ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи закриття провадження в частині 238 474,50 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, суд повертає позивачу суму судового збору у розмірі 3 577,11 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ч.2,ст.231, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-А), код ЄДРПОУ 31619819) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 34 284 /тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят чотири/ грн. 55 коп., інфляційні втрати у сумі 48 383 /сорок вісім тисяч триста вісімдесят три / грн. 22 коп., пеню у сумі 50 000 /п’ятдесят тисяч/ грн., а також судовий збір у сумі 4 051 /чотири тисячі п’ятдесят одна/ грн. 34 коп.

3. Провадження у справі в частині 238 474,50 грн. закрити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 3 577 /три тисячі п’ятсот сімдесят сім/ грн 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська