Рішення № 80107630, 25.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2807/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.. Соборна, буд. 67) в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248-У)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Синько» (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Калініна, буд. 37, код 39109840)

про стягнення 12 111,06 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області з позовом від 12.12.2018 №108вих-18 до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Синько», смт. Макарів (далі – ТОВ «Синько»), в якому просить суд стягнути з відповідача 12 111,06 грн. (372,0 євро по курсу НБУ станом на день проведення розрахунку 28.03.2018) плати за проїзд дорогами великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Підставою представництва інтересів держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області та звернення з позовною заявою до суду Києво-Святошинською місцевою прокуратурою є тривале зволікання, тобто бездіяльність вказаного органу із зверненням з позовною заявою до суду з метою захисту порушених прав. Прокурор твердить що Управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області тривалий час не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості по сплаті за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, оскільки вказана заборгованість виникла ще в березні 2018 року, однак Управлінням Укртрансбезпеки досі позов не заявлено, чим завдано шкоди державному бюджету. Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом є порушення інтересів держави у сфері забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, збереження автомобільних доріг від руйнування, наповнення дохідної частини бюджету.

В обґрунтування позовних вимог, прокуратура зазначає, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Чернівецькій області 28.03.2018 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF FT CF (державний номерний знак НОМЕР_1) разом з причепом ZREMB NC (державний номерний знак НОМЕР_2), які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 448099 та серії СХХ №010285 належать на праві власності ТОВ «Синько». За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №0006675 від 28.03.2018 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00019585 від 28.03.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень на осьові навантаження транспортного засобу на 6,44 тони.

На підставі складеного акту та довідки проведено розрахунок №6675/1 від 28.03.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 372,00 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, становить 12 111,05 грн. Однак, відповідачем ТОВ «Синько» нараховану плату за проїзд в сумі 372,00 євро у добровільному порядку не сплачено, зважаючи на це, прокуратура просить стягнути вказану суму з ТОВ «Синько» до державного бюджету в судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.12.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2807/18; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

11.01.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю «Синько» до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору, згідно п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу. Відзив відповідачем подано у встановлений судом строк. Відповідь на відзив від прокурора не надійшла.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 25.02.2019 відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу 28.12.2018 ухвали про відкриття провадження від 20.12.2018 у справі №911/2807/18, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію:

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

(правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є зокрема порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор звернення з позовною заявою у даній справі в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Чернівецькій області обґрунтовує наступним чином.

Відповідно абз. 4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Так, п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно пп.15, 27 п.5 зазначеного Положення Утрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Підставою представництва інтересів держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області та звернення з позовною заявою до суду Києво-Святошинською місцевою прокуратурою являється тривале зволікання, тобто бездіяльність, вказаного органу із зверненням з позовною заявою до суду з метою захисту порушених прав та те, що Управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області тривалий час не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості по сплаті за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, оскільки вказана заборгованість виникла ще в березні 2018 року, однак Управлінням Укртрансбезпеки до цих пір позов не заявлено, чим завдано значної шкоди державному бюджету.

Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Чернівецькій області 28.03.2018 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF FT CF 85 (д.н.з АІ 7861 НА) разом з причепом – ZREMB NC 38 (д.н.з. НОМЕР_2), які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 448099 та серії СХХ №010285 (копії яких залучені до справи) належать на праві власності ТОВ «Синько».

Вказана перевірка здійснювалась згідно направлення на перевірку №008453 від 28.03.2018 про проведення рейдової перевірки, копія якого залучена до матеріалів справи.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №0006675 від 28.03.2018 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00019585 від 28.03.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (копії яких залучено до матеріалів справи), яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень на основі навантаження транспортного засобу на 6,44 тони.

На підставі складеного акту та довідки проведено розрахунок №6675/1 від 28.03.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування в розмірі 372,00 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку, становить 12 111,05 грн.

Питання законності проведеної перевірки перебувало на розгляді в Київському адміністративному окружному суді у справі №810/2215/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Синько» до Управління Уктрансбезпеки у Чернівецькій області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання перевірки проведеною з порушенням норм законодавства, а її результатів незаконними, визнання незаконними акту, розрахунку, довідки та вимоги. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 відмовлено в задоволені адміністративного позову.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь Управління державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області (до державного бюджету) 12 111,06 грн. плати за проїзд дорогами великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (на підставі акту №0006675 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.03.2018, довідки №0019585 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку №6675/1 від 28.03.2018 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів).

Разом із тим, судом встановлено, що платіжним дорученням №4353 від 15.11.2018 відповідач сплатив 12 111,06 грн. отримувачу: ГК ДКСУ у Чернівецькій області, з призначенням платежу: оплата за проїзд згідно акту №0006675 від 28.03.2018, відтак судом встановлено, що відповідачем сума заборгованості у розмірі 12 111,06 грн., яка є предметом розгляду у даній справі, погашена, ще до звернення прокуратурою до суду з даним позовом.

Прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою до ТОВ «Синько» про стягнення 12 111,05 грн. 12.12.2018 (згідно накладної Укопошти Експрес про прийняття до пересилання поштового відправлення №0800104374790), однак, відповідач зазначену заборгованість сплатив ще 15.11.2018 (тобто до моменту звернення прокурором з позовною заявою до суду), відтак на момент звернення прокурором з позовом до суду та відкриття судом провадження у справі №911/2807/18 спір між сторонами не існував.

З огляду на наведене, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 18.07.2018 у справі №905/1587/15 Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду)

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Прокурор доказів, які б спростовували належне виконання відповідачем своїх зобов’язань та відсутність предмету розгляду у справі №911/2807/18, суду не подав, відповідно, доводи відповідача не спростував. Як вбачається з відомостей офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, Києво-Святошинська місцева прокуратура відзив відповідача, якій містив докази сплати спірної заборгованості (лист №0800104380030 від 08.01.2019), отримала 20.01.2019. Станом на день розгляду справи відповідь на відзив до суду подана не була.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 226, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Києво-Святошинській місцевій прокуратурі Київської області відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України

Суддя О.В. Конюх