Рішення № 80107498, 12.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/16446/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів"

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Бондар М.В.

від відповідача : не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву права власності на нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що колишнє сховище цивільної оборони корпус №23 є державним майном та не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", у зв'язку із чим позивачем заявлено вимоги про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву права власності на нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус № 23) за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського 27, літера Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16446/18, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.12.2018.

Присутній в судовому засіданні 27.12.2018 представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги.

В судовому засіданні 27.12.2018 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/16446/18 до судового розгляду по суті на 29.01.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2019 надав пояснення по суті позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання 29.01.2019 не з'явився.

В судовому засіданні 29.01.2019 суд враховуючи приписи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відклав розгляд справи по суті на 12.02.2019.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2019 не з'явився. Про розгляд справи по суті відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 55 від 02.02.1999 Державне підприємство Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" та визначено ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" правонаступником Державного підприємства Науково-дослідного інституту.

Згідно "Плану приватизації майна Київського науково-дослідного інституту електромеханічних приладів Міністерства промислової політики України", затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву 20 січня 1998 року вартість цілісного майнового комплексу визначена згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України 15 серпня 1996 року №961 та відображена в акті оцінки вартості об'єкта приватизації та становила 31 234 397,00 грн. З вартості цілісного майнового комплексу було вилучено вартість майна 25 602 584,00 грн., зокрема об'єкти цивільної оборони.

Позивач зазначає, що в процесі здійснення приватизації Науково-дослідного інституту електромеханічних приладів, із вартості майна, що підлягало приватизації, була вилучена вартість об'єктів, що не підлягають приватизації, зокрема об'єктів цивільної оборони, розміщених у корпусі № 6, корпусі № 8 та корпусі № 23.

Листом Головного управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 047/511 від 01.04.2010 Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву повідомлено про те, що захисна споруда №110072, розташована під корпусом № 23 (їдальня) на підставі Акту про стан захисної споруди від 07.05.2005, погодженого директором Департаменту цивільного захисту населення і території МНС України, була знята з обліку в Головному управлінні з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як об'єкт цивільного захисту.

Наказом № 1373 від 03.10.2011 Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву було прийнято рішення щодо здійснення приватизації відповідно до чинного законодавства нежитлового приміщення - колишньої захисної споруди цивільної оборони (під корпусом №23).

Позивач зазначає, що в процесі проведення підготовчої роботи щодо здійснення приватизації нежитлового приміщення (колишнього сховища цивільної оборони корпус №23), було виявлено, що у 2002 році Головним управлінням комунальної власності м. Києва Публічному акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" було видано Свідоцтво від 23.07.2002 серії МК № 010005438 на майновий комплекс в місті Києві по вулиці Академіка Кримського, 27, у складі 3 будівель, в тому числі корпус №23 (їдальня), до складу якого входить і державне майно - колишня захисна споруда.

Крім того, при виготовленні технічного паспорту на нежитлове приміщення, було виявлено, що Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, було оформлено право власності на приміщення підвалу в складі майнового комплексу за Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" згідно Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 23.07.2002 серія МК 010005438.

Позивач зазначає, що відповідно до актів від 27.01.2009, 30.09.2011, 21.10.2011 та 23.03.2017 перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", але перебуває на його балансі, визначено, що на балансі ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" перебувають об'єкти цивільної оборони - бомбосховище №2 та бомбосховище №3.

Також, згідно інвентаризаційних описів від 28.11.2007, 28.01.2009, 01.02.2010, на балансі ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", перебуває бомбосховище №3 корп. 23, вартістю 228 140,64 грн.

Згідно із Акту інвентаризації майна серед переліку майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", знаходиться на балансі товариства та є державною власністю станом на 01.11.2007 значиться бомбосховище №3 корп. 23.

Посилаючись на те, що колишнє сховище цивільної оборони корпус №23 є державним майном та не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до суду з позовом про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву права власності на нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

У відповідності до статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Фонд державного майна України, його регіональні відділення відповідно до законодавства здійснюють управління об'єктами державної власності, в тому числі об'єктами нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999, органом управління щодо такого майна є державні органи приватизації (центральний апарат та регіональні відділення Фонду державного майна України).

У відповідності до п. 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Згідно із п. 1.4. Положення, способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими : здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 1999 рік, затвердженої Указом Президента України від 27.02.99 №209/99, та інших нормативно-правових актів про приватизацію; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482; передача майна господарським товариствам на умовах договору схову.

Як зазначено судом вище, відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 55 від 02.02.1999 Державне підприємство Науково-дослідний інститут перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" та визначено ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" правонаступником Державного підприємства Науково-дослідного інституту.

Згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу Науково-дослідного інституту електромеханічних приладів від 30.06.1998, з вартості цілісного майнового комплексу було вилучено вартість майна 25 602 584,00 грн., зокрема об'єкти цивільної оборони.

Згідно із згідно наявних у матеріалах справи інвентаризаційних описів від 28.11.2007, 28.01.2009, 01.02.2010, Акту інвентаризації майна станом на 01.11.2007, на балансі ВАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", перебуває бомбосховище №3 корп. 23, інвентарний номер 13052, вартістю 228 140,64 грн.

З урахуванням наведеного та як зазначено позивачем, до статутного фонду відповідача не включено вартості об'єктів цивільної оборони, а саме сховища цивільної оборони корпус №23.

Позивач стверджує, що згідно із Свідоцтва про право власності від 23.07.2002 серії МК № 010005438, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, відповідачу належить на праві власності майновий комплекс в місті Києві по вулиці Академіка Кримського, 27 у складі 3 будівель, в тому числі корпус №23 (їдальня), до складу якого входить і державне майно - колишня захисна споруда.

Однак, згідно із вказаного вище Свідоцтва про право власності від 23.07.2002 серії МК № 010005438, Відкритому акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" на праві колективної власності зокрема корпус №23 їдальня (літера Б) загальною площею 3642,60 кв.м.

Матеріали справи не містять жодних належних та достатніх доказів того, що до корпусу №23 їдальня (літера Б) загальною площею 3642,60 кв.м. входять нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б є саме тим майном (об'єктом цивільної оборони), яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".

Також, як встановлено судом, згідно із листом Департаменту комунальної власності м. Києва №062/02/078868 від 11.08.2015, оформлення права власності Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" було здійснено на підставі, зокрема, Переліку нерухомого майна, що передається у власність №632 від 24.12.3001.

Відповідно Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", згідно із наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 55 від 02.02.1999 відповідачу передано корпус №23 їдальню, інвентарний номер 13052 вартістю 100077,00 грн.

Будь-яких відомостей щодо недостовірності інформації, визначеної у Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", підписаного начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, матеріали справи не містять.

Пояснень з приводу розбіжностей щодо майна, яке перебуває на балансі відповідача за інвентарним номером 13052, позивачем також не надано.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів того, що нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б належить на праві власності відповідачу.

При цьому, суд наголошує на тому, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

З приводу посилань позивача на приписи статті 387 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, а не вимога про визнання права власності на спірне майно.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачем не доведено суду належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву права власності на нежитлове підвальне приміщення площею 916,5 кв.м. (колишнє сховище цивільної оборони корпус №23) за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 27, літера Б.

При цьому, судом враховано, що представником відповідача в судовому засіданні 27.12.2018 без надання письмової заяви було зазначено про визнання відповідачем позову, однак вказане визнання позову не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі доказами.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" про визнання права власності.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2019.

Суддя О.В. Гулевець