Рішення № 80107140, 26.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2019р. Справа №905/1800/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Гасанова Романа Сиражутдіновича, м.Бахмут

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут

про стягнення заборгованості в сумі 61669,70 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Гасанов Роман Сиражутдінович, м.Бахмут, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут, про стягнення заборгованості в сумі 61669,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №20/01 від 20.01.2012р., додаткові угоди до нього, накладні №1 від 13.01.2016р., №2 від 27.01.2016р., №3 від 09.02.2016р., №18 від 28.03.201р., №22 від 25.04.2016р., №34 від 30.05.2016р. №34 від 30.05.2016р., №49 від 29.07.2016р., №59 від 30.08.2016р., №64 від 29.09.2016р., №72 від 27.10.2016р., №25.11.2016р., №89 від 26.12.2016р., №8 від 30.01.2017р., №13 від16.02.2017р., №19 від 22.02.2017р., №20 від 22.02.2017р., №21 від 22.02.2017р., №22 від 22.02.2017р., №23 від 22.02.2017р., №30 від 28.02.2017р., №44 від 28.03.2017р., №48 від 05.04.2017р., №52 від 26.04.2017р., №67 від 30.05.2017р., №77 від 27.06.2017р., №85 від 31.07.2017р. довіреності на отримання матеріальних цінностей, банківські виписки, акт звірки від 30.11.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2018р. відкрите провадження у справі №905/1800/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

24.10.2018р. від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, згідно якого відповідач заперечує незначну складність даної справи. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на ті обставини, що категорія та складність спору по даній справі, обсяг та характер доказів унеможливлюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою від 24.10.2018р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.10.2018р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, останній заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступне:

- зі змісту позовної заяви не вбачається за можливе визначити за який період позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, належних доказів існування заборгованості з оплати поставленого товару у 2015р. позивачем не надано;

- позивачем не надано специфікації, на які йде посилання в п.3.1 договору №20/01 від 20.01.2012р., представлені позивачем документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження поставки товару саме за спірним договором №20/01 від 20.01.2012р.

29.10.2018р. до суду від відповідача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

05.11.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, а також клопотання про допит свідка в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 14.11.2018р. представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою суду від 14.11.2018р. призначено розгляд справи №905/1800/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Гасанова Романа Сиражутдіновича, м.Бахмут до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут про стягнення заборгованості в сумі 61669,70 грн. за правилами загального позовного провадження, стадія: відкриття провадження у справі; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут про витребування у позивача оригіналів первісних документів, доданих до позовної заяви, задоволено; позивача зобов'язано надати для дослідження в судовому засіданні оригінали документів, наданих у копіях в якості додатків до позовної заяви та ініціювати звірку розрахунків з відповідачем за договором №20/01 від 20.01.2012р.

28.11.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшли витребувані ухвалою суду від 14.11.2018р. оригінали документів.

Ухвалою суду від 04.12.2018р. позивача зобов'язано надати в судове засідання письмовий розрахунок позовних вимог (зокрема, суми основного боргу з визначенням дат та номерів видаткових накладних, згідно яких постачався товар відповідачу, сум за цими накладними, рахунків, які були виставлені позивачем за накладними, банківських виписок, за якими відповідачем сплачувалась вартість поставленого товару за договором №20/01 від 20.01.2012р., починаючи з 01.01.2016р. та наявності залишкового сальдо 56812,50 грн.); надати копії відповідних рахунків; відповідача зобов'язано надати письмові пояснення щодо отримання від позивача рахунків за договором №20/01 від 20.01.2012р., підстав для здійснення платежів на користь позивача згідно наданих до справи банківських виписок; надати відомості (у формі витягу) з Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту Фізичній особі - підприємцю Гасанову Роману Сиражутдіновичу за період з 01.01.2016р.-30.11.2018р. включно; додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за вказаний період.

07.12.2018р. до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 04.12.2018р.

07.12.2018р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення ціни позовної заяви, згідно якої позивач просить суд вважати вірною суму заборгованості в сумі 62669,70 грн., а не суму 61669,70 грн., у зв'язку з допущенням технічної помилки при складанні загальної суми поставленої відповідачу продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення ціни позовної заяви та фактично розглядає спір про стягнення заборгованості в сумі 62669,70 грн.

17.12.2018р. відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з необхідністю надання витребуваних судом документів.

В судове засідання 20.12.2018р. представники сторін не з'явились.

Ухвалою від 20.12.2018р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №905/1800/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.01.2019 року о 12:30 год.

В судове засідання 22.01.2019р. представники сторін не з'явилися. При цьому, відповідачем заявлене клопотання від 15.01.2019р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника у розгляді іншої справи у м.Дніпро.

Ухвалою від 22.01.2019р. було відкладено підготовче засідання на 14.02.2019 року о 12:00 год.

12.02.2019р. від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.02.2019р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення, підготовче провадження закрите, призначено розгляд справи по суті на 26.02.2019р. о 12.00 год.

В судове засідання 26.02.2019р. сторони не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача, господарський суд встановив:

20.01.2012р. між сторонами був підписаний договір поставки №20/01, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити у власність покупця (відповідача) продукцію обладнання виробничо-технічного призначення, в тому числі б/с, в асортименті, кількості, строки, по ціні та з якісними показниками, узгодженими сторонами в договорі та специфікації, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання прийняти та своєчасно оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами договору (п.1.1, п.1.2 договору).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, в силу 11, 509, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору №20/01 від 20.01.2012р., що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, цінами, з якісними характеристиками, узгоджені сторонами в специфікації. Строк поставки продукції - від 3 до 10 календарних днів з моменту виконання покупцем п.4.2 договору, якщо інше не передбачено специфікацією.

Умови поставки продукції - EXW, відповідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень по діючому договору. Місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про прийом продукції.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами. Сторони погодили, що у випадку належного виконання зобов'язань строк договору встановлюється до 31.12.2012р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п.7.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 26.12.2014р. строк дії договору №20/01 від 20.01.2012р. продовжено до 31.12.2016р.

Додатковою угодою №4 від 03.01.2017р. строк дії договору №20/01 від 20.01.2012р. продовжено до 31.12.2017р.

Згідно наданих до справи накладних №1 від 13.01.2016р. (рахунок №1 від 11.01.2016р.), №2 від 27.01.2016р., (рахунок №6 від 26.01.2016р.) №3 від 09.02.2016р. (рахунок №2 від 15.01.2016р.), №4 від 09.02.2016р. (рахунок №7 від 27.01.2016р.), №5 від 09.02.2016р. (рахунок №13 від 08.02.2016р.), №18 від 28.03.2016р. (рахунок №24 від 24.03.2016р.), №22 від 25.04.2016р. (рахунок №31 від 25.04.2016р.), №34 від 30.05.2016р. (рахунок №40 від 30.05.2016р.), №49 від 29.07.2016р. (рахунок №56 від 25.07.2016р.), №59 від 30.08.2016р. (рахунок №70 від 30.08.2016р.), №64 від 29.09.2016р. (рахунок №75 від 29.09.2016р.), №72 від 27.10.2016р. (рахунок №80 від 25.10.2016р.), №78 від 25.11.2016р. (рахунок №89 від 25.11.2016р.), №89 від 26.12.2016р. (рахунок №101 від 26.12.2016р.), №8 від 30.01.2017р. (рахунок №16 від 30.01.2017р.), №13 від 16.02.2017р. (рахунок №28 від 15.02.2017р.), №19 від 22.02.2017р. (рахунок №25 від 09.02.2017р.), №20 від 22.02.2017р. (рахунок №18 від 01.02.2017р.), №21 від 22.02.2017р. (рахунок №24 від 09.02.2017р.), №22 від 22.02.2017р. (рахунок №22 від 08.02.2017р.), №23 від 22.02.2017р. (рахунок №32 від 20.02.2017р.), №30 від 28.02.2017р. (рахунок №39 від 28.02.2017р.), №44 від 28.03.2017р. (рахунок №52 від 27.03.2017р.), №48 від 05.04.2017р. (рахунок №42 від 01.03.2017р.), №52 від 26.04.2017р. (рахунок №64 від 26.04.2017р.), №67 від 30.05.2017р. (рахунок №75 від 24.05.2017р.), №77 від 27.06.2017р. (рахунок №87 від 26.06.2017р.), №85 від 31.07.2017р. (рахунок №95 від 31.07.2017р.), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на виконання договору позивачем за період з 13.01.2016р. по 31.07.2017р. було поставлено відповідачу товар на суму 62669,70 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що позивачем не зазначено період та на підставі яких документів позивач просить стягнути заборгованість за даним договором.

Однак, суд не погоджується з вказаним твердженням відповідача, адже, позивачем у позовній заяві чітко зазначено період виникнення заборгованості за поставлену продукцію з 13.01.2016р. по 31.07.2017р., а матеріали справи містять документи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів існування заборгованості з оплати поставленого товару у 2015р. суд не приймає, адже вказаний період не є предметом розгляду справи №905/1800/18.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про недоведеність позивачем факту поставки товару, посилаючись на невідповідність наданих документів вимогам до первинних документів, а саме відсутність в останніх посилання на укладений між сторонами договір, відсутність рахунків, на які йде посилання в довіреностях, розбіжності у підписах уповноважених осіб відповідача на накладних, звільнення осіб, які виписували довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Заперечення відповідача з цього приводу, суд не приймає, з огляду на наступне.

Так, відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Посилання відповідача на невідповідність наданих видаткових накладних вимогам до первинних документів, а саме відсутність в останніх посилання на укладений між сторонами договір, судом не приймаються до уваги, адже, спірні видаткові накладні містять посилання на відповідні рахунки та довіреності, а в довіреностях наявні відомості щодо отримання цінностей саме за договором №20/01 від 20.01.2012р.

Крім того, згідно представлених позивачем накладних №1 від 13.01.2016р., №2 від 27.01.2016р., №3 від 09.02.2016р., №4 від 09.02.2016р., №5 від 09.02.2016р., №18 від 28.03.2016р., №22 від 25.04.2016р., №34 від 30.05.2016р. №34 від 30.05.2016р., №49 від 29.07.2016р., №59 від 30.08.2016р., №64 від 29.09.2016р., №72 від 27.10.2016р., №78 від 25.11.2016р., №89 від 26.12.2016р., №8 від 30.01.2017р., №13 від 16.02.2017р., №19 від 22.02.2017р., №20 від 22.02.2017р., №21 від 22.02.2017р., №22 від 22.02.2017р., №23 від 22.02.2017р., №30 від 28.02.2017р., №44 від 28.03.2017р., №48 від 05.04.2017р., №52 від 26.04.2017р., №67 від 30.05.2017р., №77 від 27.06.2017р., №85 від 31.07.2017р. представник відповідача отримав товар з довіреностями №3 від 13.01.2016р., №8 від 27.01.2016р., №16 від 09.02.2016р., №42 від 25.03.2016р., №55 від 25.04.2016р., №59 від 30.05.2016р., №63 від 26.07.2016р., №77 від 30.08.2016р., №93 від 29.09.2016р., №107 від 26.10.2016р., №123 від 25.11.2016р., №141 від 26.12.2016р., №17 від 30.01.2017р., №31 від 16.02.2017р., №39 від 22.02.2017р., №43 від 28.02.2017р., №67 від 27.03.2017р., №72 від 04.04.2017р., №90 від 26.04.2017р., №96 від 29.05.2017р., №116 від 26.06.2017р., №133 від 31.07.2017р.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014р. №987 скасовано дію Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка встановлювала обов'язкові реквізити таких довіреностей та порядок їх реєстрації, обліку.

Цим же наказом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку доповнено абзацом такого змісту: «Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.».

Таким чином, до довіреності на отримання матеріальних цінностей не пред'являються особливі вимоги, вона може бути оформлена у довільній формі. Зі змісту наявних у матеріалах справи довіреностей вбачається, що останні містять відомості щодо повіреної особи, переліку цінностей, скріплені печаткою підприємства відповідача. При цьому, виходячи з того, що уповноваження певної особи на вчинення нею дій від імені юридичної особи відноситься саме до компетенції такої юридичної особи, саме на відповідачеві лежить обов'язок щодо спростування факту видачі ним тієї чи іншої довіреності.

За висновками суду, відповідачем факт видачі наявних у справі довіреностей належним чином не спростований.

Крім цього, судом прийнято до уваги ті обставини, що довіреність №16 видана 09.02.2016р. на ім'я ОСОБА_3 за підписом головного бухгалтера відповідача ОСОБА_4 Згідно наданої відповідачем до справи копії наказу №15-л від 29.01.2016р. ОСОБА_4 було звільнено за згодою сторін. Проте, вартість товару, отриманого за вказаною довіреністю згідно видаткових накладних №3 (рахунок №2), №4 (рахунок №7), №5 (рахунок №13) від 09.02.2016р. була сплачена відповідачем 21.01.2016р. (накладна №3 повністю), 27.01.2016р. (накладна №4 повністю), 02.12.2016р. (накладна №5 частково). Проведення відповідачем часткової оплати вартості товару за накладною №5 спростовує твердження відповідача щодо неотримання цього товару, відсутність повноважень у особи на його прийняття.

Судом також прийнято до уваги надані до справи копії банківських виписок, платіжних доручень, згідно яких відповідачем 21.01.2016р., 27.01.2016р., 17.02.2016р., 15.03.2016р., 11.04.2016р., 24.05.2016р., 14.07.2016р., 02.08.2016р., 31.08.2016р., 12.09.2016р., 20.09.2016р., 23.09.2016р., 30.09.2016р., 24.10.2016р., 27.10.2016р., 03.11.2016р., 02.12.2016р., 13.12.2016р., 19.12.2016р., 21.12.2016р., 28.12.2016р., 02.02.2017р., 09.02.2017р., 10.02.2017р., 20.02.2017р., 02.03.2017р., 09.03.2017р., 08.06.2017р., 29.06.2017р., частково здійснювалась оплата вартості поставленого позивачем товару за спірний період, що є свідченням отримання останнього повноважними представниками відповідача.

Одночасно, факт звільнення ОСОБА_3 31.08.2017р. та ОСОБА_5 02.08.2017р., як про це вказує відповідач, взагалі не стосується предмета спору, враховуючи, що останнє прийняття товару за спірний період відбулося 31.07.2017р.

Щодо факту звільнення директора підприємства відповідача ОСОБА_6 24.05.2017р., ця обставина не має значення для вирішення спору, оскільки остання довіреність за спірний період підписана ОСОБА_6 26.04.2017р.

Суд також враховує ненадання відповідачем до справи належним чином засвідчених копій наказів про звільнення осіб, на які він посилається.

Як наслідок, суд не приймає до уваги посилання відповідача на звільнення осіб, що підписували зазначені довіреності.

Щодо відсутності специфікації, як невід'ємної частини договору, то суд вважає, що її ненадання не може розцінюватись як відсутність визначеності між сторонами асортименту, кількості, ціни та якісних характеристик продукції, адже, між сторонами склалися господарські відносини за договором поставки №20/01 від 02.01.2012р., що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цієї продукції.

Зокрема, як зазначалось вище позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №1 від 13.01.2016р., №2 від 27.01.2016р., №3 від 09.02.2016р., №4 від 09.02.2016р., №5 від 09.02.2016р., №18 від 28.03.2016р., №22 від 25.04.2016р., №34 від 30.05.2016р., №34 від 30.05.2016р., №49 від 29.07.2016р., №59 від 30.08.2016р., №64 від 29.09.2016р., №72 від 27.10.2016р., №78 від 25.11.2016р., №89 від 26.12.2016р., №8 від 30.01.2017р., №13 від 16.02.2017р., №19 від 22.02.2017р., №20 від 22.02.2017р., №21 від 22.02.2017р., №22 від 22.02.2017р., №23 від 22.02.2017р., №30 від 28.02.2017р., №44 від 28.03.2017р., №48 від 05.04.2017р., №52 від 26.04.2017р., №67 від 30.05.2017р., №77 від 27.06.2017р., №85 від 31.07.2017р. на загальну суму 263591,10 грн., а відповідач частково оплатив на суму 200921,40 грн.

Вказані видаткові накладні були підписані і позивачем і відповідачем. Таким чином, позивач та відповідач всі істотні умови, у тому числі асортимент, кількість, ціну та якісні характеристик, передбачили саме в видаткових накладних.

Слід вказати, що відповідач прийняв товар по спірними видатковими накладними без будь- яких заперечень та зауважень, підписав накладні, товар не був прийнятий відповідачем на відповідальне зберігання, відповідач не направляв позивачу заперечень по асортименту, кількості, ціні там якості товару, товар не був повернутий позивачу.

При цьому, щодо посилання відповідача на недопустимість такого доказу заборгованості як акт звірки, суд зазначає, що, останній не є первинним документом, проте підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові у Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Як зазначено вище, відповідач заперечує проти доказів, які додані позивачем до справи в обґрунтування своїх позовних вимог.

Проте, всупереч ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем зі свого боку відповідних допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов до матеріалів справи не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.2 договору розрахунки за поставлену продукцію по даному договору здійснюються покупцем шляхом перерахування вартості продукції протягом 15 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору.

При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони узгодили, що у будь-якому випадку вони поступають в рахунок оплати товару за вказаним договором (п.4.3 договору).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 62669,70 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 62669,70 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гасанова Романа Сиражутдіновича, м.Бахмут до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут про стягнення заборгованості в сумі 62669,70 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд" (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Широка, буд.6, ЄДРПОУ 31534814) на користь Фізичної особи - підприємця Гасанова Романа Сиражутдіновича (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість в сумі 62669,70 грн., судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина