Постанова № 80104697, 26.02.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1423/19

Провадження № 1-кс/487/1515/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., слідчого Іваннікова Є.В., розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Капша І.В. у кримінальному провадженні №42019161010000062 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.368 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Капша І.В., за погодженням з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінським О.В., звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено 20.02.2019 року під час проведення освідування ОСОБА_3, а саме на ватні тампони із змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3.

Підставою для внесення клопотання стало забезпечення збереження виявлених та вилучених речей. Незастосування арешту майна може призвести втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив про його задоволення.

Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019161010000062 внесенего до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Крім того, із матеріалів клопотання вбачається, що старший дільничний офіцер поліції Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_3 виказав прохання громадянці ОСОБА_4 передати особисто для нього 300 доларів США за не вчинення в її інтересах дій, з використанням наданого ОСОБА_3 службового становища, а саме за не складання відносно ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44 КУпАП, поєднуючи таке прохання з вимаганням неправомірної вигоди.

В подальшому, 20.02.2019 року, дільничний офіцер поліції Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_3 отримав неправомірну вигоду у розмірі 300 доларів США від громадянки ОСОБА_4, після чого ОСОБА_3 затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст.208 КПК України.

У ході виконання доручення прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України в рамках вказаного кримінального провадження надійшов рапорт оперуповноваженого ДВБ НП в Одеській області. Відповідно інформації, що міститься у вказаному рапорті, вбачається, що дільничний офіцер поліції Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, провадить свою службову діяльність за адресою: дільнична станція м. Одеса, вул. Шишкіна, 60.

Слідчим оголошено та вручено постанову прокурора про проведення освідування та запропоновано ОСОБА_3 пройти освідування добровільно на, що останній погодився, після чого ОСОБА_3 було повідомлено, що для проведення вказаної слідчої дії буде використано герметично закриті гумові рукавички, запечатані склянки з спиртом та запечатані ватні тампони.

Надалі, за допомогою спеціального технічного засобу (лампою ультрафіолетового випромінювання) було освічено долоні ОСОБА_3 Під час чого на лівій долоні ОСОБА_3, а саме на фалангах середнього та вказівного пальців, виявлено характерно виражене яскраво жовте світіння, вказане підтверджено понятими.

Крім того, на правій долоні ОСОБА_3, а саме на самій долоні, на кінцях великого пальця, безіменного пальця та мізинця виявлено характерно чітко виражене яскраво жовте світіння, вказане підтверджено понятими.

У наступному за допомогою спирту та ватних тампонів було зроблено змиви з правої та лівої руки ОСОБА_3, після чого ватні тампони було поміщено до стерильних ємкостей, які в подальшому поміщені до різних сейф-пакетів, а саме з лівої руки до пакету № 0056526 та з правої руки до пакету № 0056526, що посвідчено підписами учасників даної слідчої дії.

Крім того, за допомогою спеціального технічного засобу (лампою ультрафіолетового випромінювання) було освічено одяг ОСОБА_3 та його куртці синього кольору з написом ПОЛІЦІЯ з відповідними розпізнавальними знаками поруч із лівим карманом та ґудзиками виражене яскраво жовте світіння, вказане підтверджено понятими.

Проведеним освідуванням встановлено: на долонях рук та одязі ОСОБА_3 присутні сліди хімічної речовини, яка під випромінюванням ультра-фіолетової лампи має характерно виражене яскраво жовте світіння.

Виявлені сліди та особливі прикмети були зафіксовані на відеокамеру SONY HD HDR-CX 190 із флеш-носієм Team micro SD 8 GB серій номер TUSDH8GLCL10BK.

Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.

Згідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вимогами ст.173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст.ст. 98, 167 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучені в ході обшуку речі мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є доказами.

Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на це майно для забезпечення збереження його як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.

Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.

З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Накласти арешт на вилучене 20.02.2019 року майно під час проведення освідування ОСОБА_3, а саме на ватні тампони із змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3, які поміщені до стерильних ємкостей, та які в подальшому поміщені до різних сейф-пакетів, а саме з лівої руки до пакету № 0056526 та з правої руки до пакету № 0056526.

Визначити місце зберігання майна у камері зберігання речових доказів, яка розташована у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 18.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити групі слідчих Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, які здійснюють досудове розслідування кримінального провадження №42019161010000062.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя І.В.Боброва