Рішення № 80104276, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 826/16421/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі по тексту - відповідач-2) про: визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо не включення позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіну Любов Олександрівну включити позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року залишена без змін, в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019р. справу №826/16421/14 прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіною Л.О. в порушення вимог чинного законодавства не включено позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 8577 банківського рахунку (на вимогу) фізичної особи від 10 червня 2014 року.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затверджує Загальний реєстр вкладників на підставі Переліку вкладників, який надається Уповноваженою особою Фонду.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Л.О. заперечив проти позову, посилаючись на Закони України "Про банки і банківську діяльність", «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначив, що не має повноважень складати реєстр вкладників.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський Банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку № 8577, предметом якого є відкриття поточного рахунку у євро та надання клієнту комплексу банківських послуг.

У відповідності до п.1.1. Договору, ПАТ «Старокиївський банк» за заявою позивача (Клієнта) відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок Клієнта НОМЕР_2 у евро, надалі - «Рахунок» та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ «Старокиївський банк».

Згідно з умовами Договору, в період з 10.06.2014р. по 17.06.2014р. позивачем внесені грошові кошти через касу банку на поточний рахунок НОМЕР_2 у розмірі 5668,00 евро. Зокрема, відповідно до виписки відділення №1 ПАТ «Старокиївський банк» /321477/ надходження грошових коштів на рахунок здійснювались: 10.06.2014р. позивачем внесено 933,00 евро, що еквівалентно 14986,06грн.; 11.06.2014р. позивачем внесено 951,00 евро, що еквівалентно 14984,75грн.; 12.06.2014р. позивачем внесено 951,00 евро, що еквівалентно 14984,75грн.; 13.06.2014р. позивачем внесено 945,00 евро, що еквівалентно 14994,10грн.; 16.06.2014р. позивачем внесено 945,00 евро, що еквівалентно 14994,10грн.; 17.06.2014р. позивачем внесено 943,00 евро, що еквівалентно 14993,58грн.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 за період з 10 червня 2014 року по 19 червня 2014 року, залишок коштів на початок періоду складав 0,00 грн. Станом на 19 червня 2014 року залишок на рахунку становив 5 668 євро. Згідно заяв на переказ готівки 10 червня 2014 року ОСОБА_1 внесено готівку на поточний рахунок у розмірі 933 євро, 11 червня 2014 року - 951 євро, 12 червня 2014 року - 951 євро, 16 червня 2014 року - 945 євро, 17 червня 2014 року внесено 943 євро.

10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Л.О. із заявами про включення її як вкладника ПАТ "Старокиївський Банк" до переліку вкладників та до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення виплати гарантованої суми відшкодування через Банк-агент Фонду.

Однак, як вказував позивач, станом на момент звернення до суду з позовом, відповіді на лист від відповідачів не було отримано.

Незгода позивача з невиплатою йому гарантованої державою суми відшкодування після розпочатої процедури ліквідації, обумовили його на звернення до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі - Положення № 14), Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174 (далі - Інструкція № 174) та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція № 492).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.

Разом з тим, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Втім, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не компетентні визнавати правочини нікчемними, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, за наявності підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

При цьому, положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при вирішенні даної справи.

Отже, єдиною та необхідною умовою для не включення особи (клієнта банку) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю відповідного правочину є наявність підстав, виключний перелік яких регламентовано ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Приймаючи рішення у справі, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вказаному рішенні, щодо кола обставин, які належить встановити суду у справах даної категорії, а саме: 1) на якій підставі кошти потрапили на рахунок позивача; 2) які саме умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку; 3) на якій підставі позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників; 4) який саме правочин за твердженням Уповноваженої особи є нікчемним та на який конкретно пункт частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI вона при цьому посилається.

Виходячи з викладеного, суд встановив, що кошти на рахунку позивача, щодо якого його не було включено до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, що й є предметом даного спору, були внесені на рахунок позивача при укладанні відповідного договору 10.06.2014р. та до 17.06.2014р.

Вказаний договір укладений до запровадження тимчасової адміністрації у банку та віднесення його до категорії неплатоспроможних, що у відповідності до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.12.2018 р. по справі № 826/18031/14, є однією з обставин, з якими закон пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом.

При цьому, укладений між позивачем і банком договір містить стандартні умови та не передбачає надання позивачу будь-яких переваг перед іншими клієнтами банку і відповідачами не доведено зворотного.

При цьому, в наказі від 29.08.2014 р. № 61 щодо визнання нікчемними правочинів, зокрема договору позивача та вказаних за ним транзакцій, Уповноваженою особою Фонду не зазначено конкретної підстави (пункту ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI), за якими саме правочини позивача з Банком є нікчемними і позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників, а лише наведено загальне посилання на ст. 38 Закону № 4452-VI та ст.ст. 215, 228 ЦК України.

Також відповідачами не доведено наявності будь-якої з правових підстав, чітко визначених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI, для віднесення до нікчемних договору, укладеного між позивачем і банком, та/або правочину із зарахування коштів на його банківській рахунок.

Крім того, відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що кошти, залучені на рахунок позивача, не є вкладом, а позивач не є вкладником банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.

Доводи відповідача - 2 про те, що позивачем здійснено фіктивне вкладення коштів у розмірі 5668,00євро, що було здійснено подрібнення частками великого вкладу, що в один день фіктивно відображено вкладання коштів 12 фізичними особами, що є неможливим для таких операцій, що метою укладання договору між позивачем та ПАТ «Старокиївський банк» було штучне створення обов'язку Фонду відшкодувати кошти за вкладом, що він є нікчемним у силу закону і що позивач не є вкладником та не набув права на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду, суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Таким чином, суд вважає, що відповідачами не виконано обов'язок доказування, покладений на них у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, і з приводу їх доводів про те, що позивач не довів факту укладення відповідного договору між ним та банком і внесення коштів на його рахунок, а судом цього не встановлено, суд зазначає, що в даному випадку позивачем були надані наявні в нього докази, що містяться у матеріалах справи. Згідно ж з наведеною нормою адміністративного процесуального законодавства тягар доказування покладається на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, а не на фізичну особу, яка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У контексті викладеного суд зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 826/1476/15 та в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 822/2390/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

У свою чергу, доказів на підтвердження відповідних обставин учасники справи суду не надано і відповідачами не наведено.

Доводи відповідача - 2 про те, що договори банківського рахунку та банківського вкладу укладалися в період, коли Постановою НБУ від 12.05.2014 р. №275/БТ ПАТ «Старокиївський Банк» було віднесено до категорії проблемних, суд вважає необґрунтованими, оскільки рішення Національного банку України по віднесенню банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до ст. 75 Закону № 4452-VІ, а отже, воно не могло бути відомо позивачу.

Відтак немає правових підстав покладати на позивача будь-які негативні наслідки за укладення вказаних договорів під час дії вищезазначеної постанови.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі №826/18031/14.

Твердження відповідача - 2 про те, що позивач не є вкладником у розумінні Закону та не набув права на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду, видаються голослівними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про допущення Уповноваженою особою протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до вищевказаного переліку вкладників Банку.

Водночас, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача на отримання гарантованого відшкодування по його вкладу в банку є саме визнання протиправною такої бездіяльності Уповноваженої особи та зобов'язання її подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Старокиївський банк», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми відшкодування.

При цьому, застосування вказаного способу захисту у даній категорії справ відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, від 12 вересня 2018 року по справі № 805/5186/15-а, від 20 вересня 2018 року по справі № 809/316/16.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку доцільним та необхідним є задовольнити позовні вимоги саме у вищенаведений спосіб.

При цьому, суд не вбачає наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного позову в решті позовних вимог з наступних підстав.

Позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до переліку вкладників банку є передчасними, оскільки передумовою для вчинення таких дій Фондом є надходження від Уповноваженої особи відповідної інформації про вкладника банку, що в даному випадку, як було встановлено вище, стосовно позивача відповідачем-2 не подавалася відповідачу-1.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо не включення до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб, ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за її вкладом у даному банку.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» (01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 19024948) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про включення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за її вкладом у даному банку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» за рахунок Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін