Рішення № 80104062, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 лютого 2019 року №826/5787/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКиївського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні і запас з лав Збройних сил України;

- стягнути з Київського міського військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно при звільненні в запас Збройних сил України у розмірі 8 767, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за період служби військовослужбовцем не було отримано речового майна згідно з довідкою КМВК №10 від 29.05.2017 на загальну суму 8 767, 88 грн., хоча відповідну заяву на отримання зазначених коштів було подано начальнику відділу фінансового забезпечення КМВК у встановленому законом порядку. В межах досудового регулювання спору, відповідач також не вчинив належних дій, щодо виплати позивачеві грошової компенсації за речове майно у розмірі, визначеному довідкою КМВК №10 від 29.05.2017. Так, позивач стверджує, що в даному випадку було порушено його право на отримання грошової компенсації за невикористане речове майно під час військової служби в період з 09.04.2015 по 26.05.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/5787/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач надав суду заяву, в якій просив залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропущенням строків звернення до суду, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у званні молодшого сержанта в структурному підрозділі Київського міського військового комісаріату Дарницькому районному у місті Києві військовому комісаріаті на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділу.

Наказом військового комісара КМВК (по особовому складу) від 26.05.2017 №17-РС позивача було звільнено у запас на підставі підпункту «і» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом військового комісара Дарницького РВК у місті Києві (по стройовій частині) від 30.06.2017 №37, ОСОБА_1, як такого, що справи та посаду здав, був виключений зі всіх видів забезпечення.

Так, за посиланням позивача, що не заперечувалось відповідачем, за період служби ОСОБА_1 не отримав речового майна, визначеного довідкою КМВК №10 від 29.05.2017 на загальну суму 8 767, 88 грн.

Матеріали справи свідчать, що 14.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою щодо виплати йому нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі, визначеному довідкою КМВК №10 від 29.05.2017.

Однак, листом відповідача від 27.02.2018 №вз/1538 позивача було повідомлено про проведення перерахунку суми компенсації, в результаті якої її розмір було зменшено до 5 155, 80 грн. та зазначено, що виплата буде здійснена після надходження коштів.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

По перше, стосовно заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду, суд зазначає, що позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку звертався до відповідача із заявою від 14.02.2018 про виплату спірних коштів, однак листом відповідача від 27.02.2018 №вз/1538, позивачеві було фактично відмовлено у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено вище, відповідач фактично відмовив позивачеві у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно листом від 27.02.2018 №вз/1538, позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору, відповідачем не заперечується, що грошові кошти позивачеві не виплачено.

Матеріали позовної заяви свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 10.04.2018, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає задоволенню.

Стосовно вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі за текстом - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до абзацу першого пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.02.2018 №вз/1538 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно на загальну суму 8 767, 88 грн., посилаючись на те, що до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та на особливий період, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 31.03.2017 №197 було внесено зміни, згідно з якими розмір грошової компенсації за неотримане речове майно позивача було перераховано та наразі розмір такої грошової компенсації складає 5 155, 80 грн. і буде виплачений після отримання коштів.

Так, проаналізувавши наведені доводи відповідача, викладені в листі від 27.02.2018 №вз/1538, вважає їх безпідставними, адже зміни до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та на особливий період, на які посилається відповідач, як на підставу перерахунку вартості неотриманого речового майна, були затверджені Наказом Міністерства оборони України від 31.03.2017 №197, який набрав законної сили та вступив в дію лише 26.05.2017.

Однак, згідно з Довідкою КМВК від 29.05.2017 №10, право на отримання предметів речового права виникло у ОСОБА_1 ще в період з квітня 2015 року по квітень 2017 року, тобто до набрання вище вказаними змінами чинності.

При цьому, з наведеного листа відповідача взагалі не вбачається після отримання яких коштів, у який період, та в якому порядку буде виплачено спірні кошти позивачеві. Тобто, відповідачем взагалі не обґрунтовано відсутність коштів для здійснення виплати позивачеві, не зазначено жодних підстав які зумовлюють складність виплати спірних коштів та коли такі підстави будуть усунуті (в разі їх наявності).

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин справи та наведених вище норм права суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні і запас з лав Збройних сил України.

Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат здійснити на користь ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в запас Збройних сил України у розмірі 8 767, 88 грн.

Стягнути за рахунок Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ. вул. Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.