Ухвала суду № 80103806, 18.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 лютого 2019 року справа №826/5872/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Бабинця М.В.;

відповідача: Пойди О.А.

розглянувши у судовому засіданні питання щодо закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОфісу великих платників податків Державної фіскальної службидоДержавного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК"простягнення частини чистого прибуткуВ С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача частину чистого прибутку (доходу), суму якого він самостійно визначив у розмірі 103 290 990,95 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5872/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Вивчаючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку із відсутністю повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на звернення до суду із заявленими вимогами.

В судовому засіданні 18 лютого 2019 року судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі; представник позивача проти закриття провадження у справі заперечив, представник відповідача проти закриття провадження у справі не заперечував.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Як визначає частина четверта статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень має право звертатись до адміністративного суду та, відповідно, бути позивачем у суді, виключно у випадках, визначених законом. Що узгоджується із вимогами частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17 (адміністративне провадження №К/9901/37315/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №816/2394/16 (провадження №11-412апп18).

Як свідчить зміст позовної заяви та додані до неї матеріали, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до адміністративного суду з метою стягнення з відповідача частини чистого прибутку, визначеного у розрахунках чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, посилаючись підпункти 191.1.1, 191.1.22 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України.

На думку позивача, із системного аналізу Податкового кодексу України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" можна дійти висновку, що територіальні органи Державної фіскальної служби здійснюють контроль за діяльністю об'єктів державної власності щодо повноти і своєчасності сплати податків, зборів та інших платежів, а також за дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу), та стягувати її.

Стаття 191 Податкового кодексу України визначає загальні функції контролюючих органів, а саме згідно з підпунктами 191.1.1, 191.1.22 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:

здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

У свою чергу вичерпний перелік прав контролюючих органів закріплений у статті 20 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в частині, що стосується звернення до суду, контролюючі органи мають право:

20.1.30. звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;

20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

20.1.35 1. звертатися до суду щодо зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган;

20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;

20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання;

20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;

20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;

20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

20.1.401 звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи;

20.1.402 звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу.

Інших прав для контролюючих органів щодо звернення до суду щодо стягнення частини чистого прибутку у статті 20 Податкового кодексу України не передбачено.

При цьому суд звертає увагу, що системний аналіз норм Податкового кодексу України та інших нормативних актів не може бути підставою звернення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до адміністративного суду із позовом про стягнення частини чистого прибутку за відсутності прямого посилання на таке право у законі.

Враховуючи викладене, оскільки Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до адміністративного суду за відсутності передбачених законом підстав, суд вважає, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі належить закрити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справ даної категорії, Верховний Суд у пункті 38 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17 (адміністративне провадження №К/9901/37315/18) вказав, що розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративній справі №826/5872/18 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" про стягнення частини чистого прибутку.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко