Рішення № 80103796, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 754/16613/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомОСОБА_1доУправління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністраціїтретя особи проОСОБА_2, Київський національний торговельно - економічний університет (КНТЕУ) визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві Державної адміністрації (далі - УПСЗН Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37501611) по не включенню дитини учасника бойових дій, інваліда ІІІ групи (АТО), студента першого курсу магістратури, що навчається на умовах державного замовлення за кошти державного бюджету на денній формі навчання Київського національного торговельно - економічного університету (КНТЕУ) (код ЄДРПОУ 0156611, юридична адреса: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19) ОСОБА_2 на отримання соціальної стипендії та зобов'язання відповідача в подальшому утриматися від вчинення вказаних протиправних дій.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є батьком студента ОСОБА_2 та має посвідчення (безтермінове) серії НОМЕР_2 від 02.03.2017 року, яке підтверджує, що він є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. За вказаних обставин, на думку позивача, його син, має право на призначення згідно його заяви соціальної стипендії з 01 вересня 2018 року, як студент вищого навчального закладу І-ІV рівня акредитації - Київського національного торговельно - економічного університету (КНТЕУ).

Втім, Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, за результатами звернення Київського національного торговельно - економічного університету (КНТЕУ) про призначення соціальної стипендії ОСОБА_2 відповідно до пп. 5 п. 4 Порядку від 28.12.2016 року № 1045, було відмовлено та повернуто особову справу, з підстав відсутності копії посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Позивач вважає таку відмову протиправною, та такою, що порушує його право, як учасника бойових дій, інваліда війни (АТО), право на пільги, якому передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», зокрема, право на одержання соціальної стипендії його сином - ОСОБА_2, як дитиною учасника бойових дій, інваліда- війни (АТО).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.11.2018р. справу № 754/16613/18 передано на розгляд за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №754/16613/18 розписано на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 року дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі.

Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2, Київський національний торговельно - економічний університет (КНТЕУ) та запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Дану ухвалу суду відповідачем отримано 22.01.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на час вирішення справи, відповідач обов'язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У поданих до суду письмових поясненнях треті особи проти позовних вимог позивача не заперечували та просили їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Управління особового складу штабу командування сухопутних військ 28.07.2015 року, є учасником бойових дій.

Згідно посвідчення НОМЕР_2, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Бершадської райдержадміністрації 02.03.2017 року, позивач є інвалідом ІІІ групи, та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження від 17.06.1997 року, є сином ОСОБА_1.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2, є студентом І курсу Київського національного торговельно - економічного університету (КНТЕУ).

26.09.2018 року ОСОБА_2 подано ректору Київського національного торговельно - економічного університету (КНТЕУ) заяву про призначення соціальної стипендії відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1045, з 01.09.2018 року.

Третьою особою 2 вказану заяву надіслано на адресу відповідача, за результатами розгляду якої, Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, її повернено листом від 08.11.2018 року (вих. № 3071) на адресу заявника. Підстава повернення: відсутність копії посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Вважаючи такі дії відповідача необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1045 (далі - Порядок №1045).

В силу частини 2 ст. 4 Закону № 3551-XII до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 6 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення (п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону).

Відповідно до п. 11 ч. 2 статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Отже, відмінною рисою, з урахуванням предмету спору в адміністративній справі, між статусом "учасник бойових дій" та "інвалід війни" є отримання особою поранення, контузії або каліцтва під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Судом досліджено матеріали адміністративної справи та встановлено, що ОСОБА_1 (батько ОСОБА_2) у період з 01 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року, з 03 травня 2015 року по 20 червня 2015 року, з 03 липня 2015 року по 03 вересня 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта В1428 від 21.09.2015 року №1584 з посиланням на витяги з: наказів першого керівника сектору «С» № 98 від 07.04.2015 p.; № 114 від 23.04.2015 p.; № 132 від 10.05.2015 р.; наказів керівника сектору «А» № 143 від 21.05.2015 р.; № 173 від 20.06.2015 р.; № 186 від 03.07.2015 р.; № 249 від 03.09.2015 р.

При цьому, з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Департаменту здоров'я Вінницької ОДА Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 від 02.03.2017 року серії 12 ААА № 584279, вбачається, що позивачу ІІІ групу інвалідності встановлено у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.

Матеріали справи містять докази наявності у позивача посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_3 від 28.07.2015 року) та посвідчення інваліда ІІІ групи (серія НОМЕР_2).

Отже, позивачу встановлювався статус учасника бойових дій.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою КМУ №302 від 12 травня 1994 року, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

У той же час, відповідно до п. 12-1 вказаного Положення, особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором.

Аналогічна норма міститься і в ч. 4 ст. 18 Закону № 3551-XII, згідно якої учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.

Тобто, виходячи з даної статті, у разі наявності у особи права на пільги за двома підставами (посвідченнями), до реалізації підлягає лише одне за вибором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач користується пільгами, наданими йому згідно посвідчення інваліда ІІІ групи (серія НОМЕР_2), тобто як інвалід війни.

Вказаний факт позивачем не заперечується.

Суд зазначає, що статтями 12, 13, 14 Закону № 3551-XII передбачені пільги учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни. Обсяг пільг зазначеним особам визначений відповідно до наданого статусу.

Так, пільги, які надаються інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), встановлюють, зокрема 100% знижку інваліду війни по оплаті комунальних послуг, у порівнянні з знижкою, що надається учаснику бойових дій (75%).

Втім, серед пільг, що передбачені ст. 13 вказаного Закону (для інвалідів війни) не передбачено такої пільги, як виплата соціальної стипендії.

Разом з тим, право на отримання соціальної стипендії мають учасники бойових дій (стаття 6, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") та їх діти, що передбачено частинами 7, 8 ст. 12 вказаного вище Закону, згідно якого держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 5 п. 4 Порядку №1045, право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які не отримують академічних стипендій та не перебувають в академічній відпустці, із числа осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та їх дітей (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до статті 44 Закону України Про вищу освіту.

Порядок отримання соціальної стипендії студентом, передбачено п. 5 Порядку №1045, відповідно до якого для отримання соціальної стипендії студенти (курсанти) звертаються до вищого навчального закладу або його структурного підрозділу за місцем їх навчання із заявою, в якій зазначаються такі відомості: прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; зареєстроване та фактичне місце проживання; підстава для отримання соціальної стипендії.

До заяви додаються копії таких документів:

паспорта громадянина України;

свідоцтва про народження дитини;

довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (не додається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відповідну відмітку в паспорті);

студентського квитка.

При цьому, особи, зазначені у підпункті 5 пункту 4 подають також:

- копію посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка;

- довідку органу соціального захисту населення про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за зареєстрованим (фактичним) місцем проживання з посиланням на норму законодавства, відповідно до якої встановлено статус учасника бойових дій, або копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, або копію довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку уповноважена особа, що визначена керівником вищого навчального закладу або його структурного підрозділу, приймає документи, передбачені пунктом 5 цього Порядку, формує на кожного студента (курсанта), який звернувся за призначенням соціальної стипендії, особову справу. Завірена копія особової справи в десятиденний строк з дня звернення студента (курсанта) передається до органу соціального захисту населення за місцезнаходженням відповідного вищого навчального закладу або його структурного підрозділу.

Орган соціального захисту населення в п'ятиденний строк з дня отримання завіреної копії особової справи вносить відомості про студента (курсанта), який має право на отримання соціальної стипендії, до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, шляхом формування персональної облікової картки.

Згідно абзацами дев'ятим - одинадцятим п. 7 Порядку №1045 соціальна стипендія призначається з місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом, на період до визначення результатів наступного семестрового контролю або (якщо в останньому семестрі відповідно до навчального плану за певною спеціальністю (певним напрямом підготовки) семестровий контроль не передбачено) до закінчення навчання.

Якщо строк закінчення навчання студента (курсанта), який отримує соціальну стипендію, настає до закінчення місяця або якщо він вибуває з навчального закладу до закінчення строку навчання, йому виплачується стипендія у повному обсязі за останній місяць навчання.

Як встановлено з позовної заяви, та підтверджено матеріалами справи, сином позивача з метою отримання соціальної стипендії, відповідно до п. 5 Порядку №1045 третій особі 2 було подано:

- заяву на призначення соціальної стипендії;

- нотаріально посвідчені копії: посвідчення інваліда війни, свідоцтва про народження ОСОБА_2, довідки про безпосередню участь в АТО, довідки Управління молодіжної та соціальної політики Бершадської райдержадміністрації Вінницької області щодо права ОСОБА_1, як інваліда війни ІІІ групи (АТО) на пільги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та їх дітей».

З наданих переліку документів, судом не встановлено подачі студентом одночасно з заявою на отримання соціальної стипендії належним чином засвідченої копії посвідчення учасника бойових дій.

При цьому, надані третьою особою 1 документи підтверджують статус позивача (батька) лише як інваліда війни.

У той же час, посвідчення інваліда ІІІ групи (серія НОМЕР_2) не містить відмітки про встановлення позивачу іншого правового статусу, зокрема учасника бойових дій.

А тому, суд приходить до висновку, що наявність у позивача посвідчення учасника бойових дій, та не подання його відповідачеві не може свідчити про протиправну бездіяльність останнього при розгляді документів, поданих Київським національним торговельно - економічним університетом (КНТЕУ) для отримання соціальної стипендії студенту ОСОБА_2, у зв'язку з чим відповідні доводи позивача спростовуються вищенаведеним.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, при розгляді документів Київським національним торговельно - економічним університетом (КНТЕУ) для отримання соціальної стипендії студенту ОСОБА_2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

При цьому, вимога про зобов'язання відповідача утриматися в подальшому від вчинення протиправних дій, що є предметом даної справи задоволена також бути не може за відсутності правових підстав для задоволення такої вимоги, оскільки захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Тобто дана вимога є передчасною, з огляду на відсутність порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звертається до суду.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко