Рішення № 80103633, 21.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/62/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 СПРАВИ

1. 21.01.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ) про:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ:40329345) щодо невиплати йому пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 10095,49 грн.

- зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ:40329345) виплатити йому пенсію за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 10095,49 грн.

2. 21.01.2019 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. У період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року відповідачем не виплачено позивачу пенсію.

4. Не погоджуюсь з бездіяльністю відповідача, позивач з метою з'ясування обставин виникнення заборгованості по виплаті належних йому сум звернувся до нього із заявами, на що листами від 24.10.2018 року №417/Л-22 та від 15.01.2019 року №1765/11 отримав відповіді з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365”, згідно якої внесено зміни до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Зокрема, визначено, що суми пенсій, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та будуть виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

5. ГУ ПФУ у період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року не виплачено позивачу пенсію.

6. У зв’язку із зазначеним, позивач звернувся до відповідача із відповідними заявами, однак в задоволенні його звернень було відмовлено.

7. Позивач вважає, що не виплата відповідачем належних та нарахованих йому сум пенсій за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365” є безпідставним, оскільки Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

8. На думку позивача ГУ ПФУ проігноровано обов'язок здійснити, в порядку встановленому законом, виплату належної та нарахованої йому пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 10095,49 грн, чим допущено протиправну бездіяльність.

9. Відповідач 05.02.2019 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, оскільки посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365”, якою внесено зміни до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вказував, що суми пенсій, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та будуть виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

10. Зазначив, що на виконання зазначеної вище постанови нарахування і формування відомостей на виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться окремо із сумами нарахування за поточний місяць та окремо із розміром поточної доплати за минулий період.

11. Вказав, що сума пенсії позивачу за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року в розмірі 10095,49 грн обліковується як “поточна” доплата та буде виплачена з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 на умовах окремого порядку.

12. ГУ ПФУ вважає, що здійснювало свої повноваження у відповідності до норм чинного законодавства.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14. Так, відповідно до довідки №1427 від 03.10.2018 року позивач з 17.08.2018 року перебуває на обліку в секторі обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугу років по лінії Національної поліції України відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с.7).

15. Згідно довідки від 12.03.2018 року №0000490890 позивач перебуває на обліку внутрішньо переміщеної особи (а.с. 8).

16. У період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року відповідачем не виплачено позивачу пенсію.

17. У зв’язку із зазначеним, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії.

18. Проте, листом №417/Л-22 від 24.10.2018 року відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365”, якою внесено зміни до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вказував, що починаючи з 12.06.2018 року нарахування і формування відомостей на виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться окремо із сумами нарахування за поточний місяць та окремо із розміром поточної доплати за минулий період. Повідомив позивача, що належну йому пенсію за жовтень 2018 року в сумі 6803,48 грн перераховано на картковий рахунок, відкритий в ПАТ “Державний ощадний банк України”. За період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року нараховано пенсійні кошти на загальну суму 10095,49 грн, про виплату яких його буде повідомлено додатково (а.с. 9).

19. Згодом позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії. Проте, листом №1765/11 від 15.01.2019 року позивача повідомлено, що сума пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року в розмірі 10095,49 грн обліковується як “поточна” доплата та буде виплачена з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 на умовах окремого порядку (а.с. 10).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

20. Предметом цього позову є бездіяльність ГУ ПФУ щодо виплати заборгованості за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року, протягом якого пенсія позивачу як внутрішньо переміщеній особі не виплачувалась.

21. Так, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначає Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII від 20.10.2014 року (далі – Закон №1706-VII), згідно ст. 1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

22. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23. Частиною 2 ст. 7 Закону №1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

24. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

25. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

26. Відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

27. З системного аналізу вказаних норм, видно, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

28. Частиною 1 ст. 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

29. Згідно ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

30. Указаний перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

31. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

32. Пунктами 1, 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

33. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

34. Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначає Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365.

35. Згідно п. 2 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

36. Відповідно до п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

37. Відповідно до вимог п. 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

38. Пунктом 11 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначено, що комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

39. Згідно п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

40. Відповідно до п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

41. Пунктом 14 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

42. Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

43. Згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

44. Отже, з системного аналізу вказаних норм суд приходить до висновку, що при переміщенні пенсіонера, виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється та поновлюється за новим місцем проживання з наступного місяця після останнього місяця припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

45. Як встановлено вище судом, відповідачем у період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року не виплачено позивачу пенсію, у зв'язку із чим утворилась заборгованість. На цій підставі, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії. Проте, листом №417/Л-22 від 24.10.2018 року відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №355 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365”, якою внесено зміни до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вказував, що починаючи з 12.06.2018 року нарахування і формування відомостей на виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться окремо із сумами нарахування за поточний місяць та окремо із розміром поточної доплати за минулий період. Повідомив позивача, що належну йому пенсію за жовтень 2018 року в сумі 6803,48 грн. перераховано на картковий рахунок, відкритий в ПАТ “Державний ощадний банк України”. За період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року нараховано пенсійні кошти на загальну суму 10095,49 грн, про виплату яких його буде повідомлено додатково. Згодом позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії. Проте, листом №1765/11 від 15.01.2019 року позивача повідомлено, що сума пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року в розмірі 10095,49 грн обліковується як “поточна” доплата та буде виплачена з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 на умовах окремого порядку (а.с. 10).

46. З даного приводу суд зазначає наступне.

47. Щодо посилань відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та від 08.06.2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” варто зазначити наступне.

48. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 року №1207-VII (далі – Закон №1207-VII) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

50. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

51. Отже, положення ч. 2 ст. 7 Закону №1207-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не проживав на тимчасово окупованій території, визначеній частиною першою статті 3 цього Закону.

52. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

53. Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

54. Однак наведені положення Закону №1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій чи виплати пенсії не у повному обсязі.

55. При цьому суд зазначає, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

56. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

57. Преамбулою Закону України №1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

58. При цьому згідно з преамбулою Закону №1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

59. Отже, враховуючи наведені положення Закону № 1706-VII прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

60. Вказаний висновок узгоджується із висновком ОСОБА_3 Верховного Суду у рішенні від 04.09.2018 року у справі №805/402/18 (провадження 11-644асі/18).

61. Згідно ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

63. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

64. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

65. З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що вказані виплати слід вважати "майном" у значені цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було законодавчо передбачено та не заперечувалося відповідачем, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

66. Водночас, друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

67. Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року, отже посилання відповідача на відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, не може вважатися належною підставою для втручання в права позивача на отримання пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

68. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстави для ненарахування та невиплати позивачу пенсії у період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року були відсутні. Наявними в матеріалах справи документами не спростовується факт того, що позивачу у цей період нараховувалась пенсія.

69. Разом із цим, варто зазначити, що право позивача на отримання виплати пенсії у період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року не може бути обмежене.

70. Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

71. Відповідачем не доведено суду правомірність невиплати позивачу пенсії у період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року, що свідчить про те, що припинення виплати позивачу пенсії було здійснено не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відповідач, не здійснюючи таку виплату, допустив протиправну бездіяльність.

72. Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

73. Крім того, варто зазначити, що п 4 ч. 2 ст. 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

74. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є фактично похідною від попередньої позовної вимоги (пункт 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області невиплати йому пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року протиправною та зобов’язання відповідача вчинити такі дії.

VІІІ. ЩОДО СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

75. У позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання ним законної сили.

76. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

77. Зазначена норма носить дискреційний характер, а отже встановлення обов’язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, яке доцільне реалізувати при наявності підстав, що підтверджують ймовірність не виконання рішення суду суб’єктом владних повноважень, а нашому разі відповідачем.

78. У цій справі такі підстави відсутні, а тому суд не вбачає підстав зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При наявності підстав, це право суду буде реалізоване.

ІХ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

79. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

80. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, №3674-VI, а також доказів понесення ним інших судових витрат суду не надав, у зв’язку із чим відсутні підстави для вирішення даного питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77,90,241-246,250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 10095,49 грн.

2. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 17.08.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 10095,49 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 р.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 (вул. Ентузіастів, 11/108, м.Чернівці, 58000, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7А, м. Чернівці, 58022, інд. код 40329345)

Суддя О.В. Анісімов