Рішення № 80103526, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 826/11098/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доГоловного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.04.2018 р. № 0138821302, податкової вимоги від 01.06.2018 р. № 105301-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 01.06.2018 р. № 105301-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, яка буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки при винесенні останніх, контролюючим органом не було враховано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку.

Відповідач в письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1, якою встановлено порушення останньою пп. 2 ст. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України, а саме відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 % доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2018 р. № 1921/26-15-13-02-11/3138917302 та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. № 0138821302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму - 89 782,09 грн., з яких 71 825,67 грн. - податкове зобов'язання та 17 956,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

01.06.2018 р. відповідачем надіслано позивачу податкову вимогу форми «Ф» № 105301-17, якою повідомлено позивача, що станом на 31.05.2018 р. сума податкового боргу становить 84 641,81 грн., у тому числі: з єдиного податку з фізичних осіб - 66 785,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 856,42 грн., пеня - 0,00 грн.; та попереджено, що, починаючи з 31.05.2018 р., на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 01.06.2018 р. № 105301-17на підставі ст. 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 291.1. ст. 291 глави 1 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є, зокрема, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 291.2. ст. 291 глави 1 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п. 293.1, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до п. 296.3, п. 296.7 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 294.1 - 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України).

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 300 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2018 р. позивачем було подано до контролюючого органу річну податкову декларацію платника єдиного податку за 2017 рік із задекларованою сумою 1 436 513, 37 грн.

У зв'язку із виявленням помилки, позивачем подано уточнюючу річну податкову декларацію платника єдиного податку за 2017 рік, із показником про відсутність обсягу доходу за 2017 рік.

Як зазначено позивачем, у 2017 році остання самостійно здійснювала поповнення свого карткового рахунку власними коштами (заощадженнями), які не були її доходом від здійснення підприємницької діяльності.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, судом встановлено, що згідно банківських виписок розбіжність між сумою доходу отриманого на розрахунковий рахунок за даними книги обліку доходів і витрат та даними банківських виписок виникла у зв'язку із здійсненням позивачем поповнення розрахункового рахунку власними коштами. Проведення таких операцій підтверджується виписками по рахунках в банківській установі.

Відтак, необґрунтованими є посилання контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з єдиного податку за 2017 рік, оскільки поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватись як дохід платника податку фізичної особи-підприємця, за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів отриманих підприємцем в ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.

У свою чергу, суд звертає увагу на порушення відповідачем строків винесення податкового повідомлення-рішення, передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, а відтак, при винесенні вказаного рішення останній мав враховувати всі зміни, що сталися в обліку платника податків за конкретним видом податків, а саме подання уточнюючої річної податкової декларації платника єдиного податку за 2017 рік

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, тоді як щодо інших видів перевірок таких обмежень не передбачено, тому позивач мав право подати уточнюючий розрахунок після проведення камеральної перевірки.

Враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки про заниження позивачем грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, підстави для донарахування єдиного податку у межах спірних правовідносин відсутні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 27.04.2018 р. № 0138821302 та винесених та його підставі податкової вимоги від 01.06.2018 р. № 105301-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 01.06.2018 р. № 105301-17.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного ріщень. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 27.04.2018 р. № 0138821302.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м.Києві від 01.06.2018 р. № 105301-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДФС у м.Києві від 01.06.2018 р. № 105301-17.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 3 506,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко