Рішення № 80103510, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2019 року справа №826/9952/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)до1. Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1) 2. Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі по тексту - відповідач 2, ВККН)третя особаГоловне територіальне управління юстиції в Одеській області (далі по тексту - третя особа, ГТУЮ в Одеській області)про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 30 червня 2016 року №152; 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 від 20 липня 2016 року №2093/5; 3) зобов'язання відповідача 1 поновити дію свідоцтва про право на зайняття нотаріальної діяльністю, видане 09 червня 1999 року №3400, шляхом прийняття відповідного наказуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними рішення відповідача 2 від 30 червня 2016 року №152 та відповідача 1 від 20 липня 2016 року №2093/5, з огляду на те, що відповідачами грубо порушено процедуру виявлення підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки позивач з липня 2014 року не здійснює нотаріальну діяльність, про проведення перевірки ГТУЮ в Одеській області позивача не повідомлено; до подання третьої особи не додано письмових пояснень позивача на предмет обставин, викладених у поданні; про день, час і місце проведення засідання ВККН позивач не повідомлений. Крім цього, позивач стверджує про не відповідність дійсності зазначених у поданні обставин щодо віднесення позивача до переліку нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність в Російській Федерації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9952/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач 1 подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 30 червня 2016 року №152 та прийнятий на його підставі наказ Міністерства юстиції України від 20 липня 2016 року №2093/5 винесено відповідно до процедури, встановленої нормами чинного законодавства України, з огляду на допущені позивачем порушення нотаріального законодавства України, основним з яких є здійснення нотаріальної діяльності на території Російської Федерації.

Відповідач 2 письмового заперечення проти позову та пояснень до суду не надав.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, в яких стверджує, що оскаржувані позивачем рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 30 червня 2016 року №152 та наказ відповідача 1 від 20 липня 2016 року №2093/5 видано в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством, на підставі того, що на сайті Міністерства юстиції Російської Федерації містяться відомості про те, що ОСОБА_1 є діючим нотаріусом у реєстрі нотаріусів та осіб, що склали кваліфікаційний іспит, окрім того, позивачем не виконано вимоги наказу від 07 липня 2014 року №1087/5.

В судовому засіданні 14 лютого 2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача 1 проти позову заперечив повністю; відповідач 2 та третя особа своїх представників до суду не направили; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 09 червня 1999 року №3400, виданого Міністерством юстиції України.

20 липня 1999 року Головним управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим зареєстрована приватна нотаріальна діяльність в Ялтинському міському нотаріальному окрузі та ОСОБА_1 видано реєстраційне посвідчення №58.

Наказом від 07 липня 2014 року №1087/5 нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по відповідному нотаріальному округу припинено.

17 червня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області направлено Міністерству юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1

У поданні зазначено про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України "Про припинення приватної нотаріальної діяльності" від 07 липня 2014 року №1087/5 визначено перелік осіб, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території АР Крим та м. Севастополя і призначені на посаду нотаріуса Російської Федерації, в якому, серед іншого, зазначено нотаріуса ОСОБА_1.

Проведеною перевіркою відомостей, які містяться на сайті Міністерства юстиції Російської Федерації третьою особою встановлено, що позивач є діючим нотаріусом Російської Федерації у реєстрі нотаріусів та осіб, що склали кваліфікаційний іспит, а згідно статті 2 Закону Російської Федерації "Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат" нотаріусом у Російській Федерації не може бути особа, яка, зокрема, має громадянство (підданство) іноземної держави або іноземних держав, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації.

Окрім цього, пунктами 1.2, 1.4 наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2014 року №1087/5 зобов'язано осіб, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність на території АР Крим та м. Севастополя передати до Державного нотаріального архіву Херсонської області всі документи нотаріального діловодства та архіву, а також гербову печатку та реєстри для реєстрації нотаріальних дій в строк до 08 серпня 2014 року. Згідно з інформацією, що вказана у листі ГУЮ в Херсонській області від 03 червня 2016 року №04-19/3965, нотаріусом ОСОБА_1 вимоги вищезазначеного наказу не виконані.

За висновком третьої особи, які містяться у поданні, вищезазначені дії нотаріуса ОСОБА_1 щодо припинення нотаріальної діяльності, передачі архіву, гербової печатки приватного нотаріуса, реєстрів для вчинення нотаріальних дій, порядок передачі яких встановлено наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2014 року №1087/5, призвело до численних порушень норм Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2013 року №2104/5 (далі по тексту - Правила), зокрема: пункту 2 розділу ІІІ Правил в частині невиконання зобов'язання стосовно дотримання чинно-го законодавства України, сприяння утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності; пункту 7 розділу ІІІ, розділу Х Правил в частині невиконання зобов'язання стосовно ствердження поваги до нотаріальної професії, її сутності і призначення, сприяння збереженню та підвищенню її престижу, а також утримання від вчинення дій, які можуть зашкодити професійній діяльності нотаріуса чи підірвати довіру та престиж професії у суспільстві; пункту 1 розділу IV Правил в частині невиконання своїх обов'язків згідно з принесеною присягою та постійного збереження чистоти високого звання нотаріуса.

30 червня 2016 року відбулося засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, на якому розглядалось подання ГТУЮ в Одеській області.

За результатами засідання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України прийнято рішення від 30 червня 2016 року №152 стосовно анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 09 червня 1999 року за №3400 на ім'я ОСОБА_1, з підстав порушення останнім вимог підпункту "і" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат".

Згідно рішення від 30 червня 2016 року №152 підставою для порушення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальної діяльністю ОСОБА_1 стали відомості, які містяться на сайтах Міністерства юстиції Російської Федерації, Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, що ОСОБА_1 є у переліку нотаріусів, що здійснюють нотаріальну діяльність в Російській Федерації.

26 липня 2016 року на підставі прийнятого Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення Міністерством юстиції України видано наказ від 20 липня 2016 року №2093/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1".

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувсь до суду з метою захисту своїх прав.

Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат".

Визначення нотаріус міститься у статті 3 Закону України "Про нотаріат" та означає уповноважену державою фізичну особу, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 5 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 291 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Частиною дев'ятою статті 10 Закону України "Про нотаріат" обумовлено, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

За правилами частини десятої статті 10 Закону України "Про нотаріат" порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до підпункту "і" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Мін'юстом за рішенням ВККН, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Мін'юсту в АР Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадку неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Мін'юстом.

Згідно частини другої статті 12 Закону України "Про нотаріат" рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду.

Статтею 33 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що Мін'юст, Головне управління юстиції Мін'юсту в АР Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Мін'юсту, Головного управління юстиції Мін'юсту в АР Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса з обов'язковим повідомленням його про проведення такої перевірки.

Приватний нотаріус зобов'язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса або неодноразових порушень ним правил нотаріального діловодства Мін'юст, Головне управління юстиції Мін'юсту в АР Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та у порядку, передбачених цим Законом.

У разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.

Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Мін'юстом.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України "Про врегулювання відносин, пов'язаних з контролем за організацією роботи нотаріусів на тимчасово окупованій території України" від 03 червня 2016 року №1591/5 виконання покладених на головні територіальні управління юстиції Мін'юст в АР Крим та місті Севастополі завдань щодо забезпечення контролю за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів здійснюються Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року №1904/5 затверджено Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату (далі по тексту - Порядок №1904/5).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1904/5 подання Мін'юсту, управління юстиції повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно пункту 4 Порядку №1904/5 до Подання Мін'юсту, управління юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, управління юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" або Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Перелік документів, які додаються до Подання, визначається Мін'юстом, управлінням юстиції залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1904/5 після попереднього розгляду членом Комісії Подання розглядається на засіданні Комісії у присутності нотаріуса, щодо якого внесено Подання, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції або територіального уповноваженого.

Неявка на засідання Комісії нотаріуса, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції або територіального уповноваженого, які належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання Комісії, не є перешкодою для розгляду Подання, проте Комісія може визнати присутність зазначених осіб обов'язковою.

Пунктом 9 Порядку №1904/5 визначено, що розгляд Подання на засіданні Комісії розпочинається з доповіді члена Комісії, який підготував висновок, після чого заслуховуються представник Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції або територіальний уповноважений та нотаріус, щодо якого складено Подання.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1904/5 на засіданні заслуховуються члени Комісії, досліджуються та аналізуються подані документи.

У разі відсутності безспірного підтвердження факту порушення закону Комісія відхиляє Подання.

У разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1Закону.

Матеріали справи підтверджують, що 30 червня 2016 року на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України ОСОБА_1 не був присутній, тобто подання ГУЮ в Одеській області розглянуто Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату на засіданні без присутності позивача, що є порушенням пункту 8 Порядку №1904/5.

Як вбачається з витягу з протоколу №23 засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України позивачу не було запропоновано надати пояснення з приводу порушення ним Правил професійної етики, що відповідно до Порядку №1904/5 є обов'язковим.

Окрім того, всупереч частині другій статті 33 Закону України "Про нотаріат" перевірка діяльності приватного нотаріуса проведена не на робочому місці нотаріуса (у конторі) приватного нотаріуса та без обов'язкового повідомлення його про проведення такої перевірки.

В порушення пункту 4 Порядку №1904/5 до подання ГТУЮ в Одеській області не додано пояснень нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса.

Посилання представників відповідача 1 на те, що неявка на засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату нотаріуса, який належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання Комісії, не є перешкодою для розгляду, суд відхиляє, оскільки доказів належного повідомлення позивача про засідання ВККН суду не надано.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач 1 стверджує, що листом Міністерства юстиції України від 16 червня 2016 року №250/19/32-16 покладено обов'язок на Головне територіальне управління юстиції в Одеській області про повідомлення нотаріусів Автономної Республіки Крим, щодо яких було винесено подання про анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю, про дату, місце та час засідання Комісії.

Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області направлено ОСОБА_1 лист від 17 червня 2016 року №4991/07-29 про дату, місце та час засідання Комісії, на якому, зокрема, розглядатиметься подання.

Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що надана до суду копія листа-повідомлення від 17 червня 2016 року №4991/07-29, адресованого позивачу, в якому його повідомляють про дату, час і місце засідання Комісії, не є належним доказом повідомлення, оскільки відсутні докази направлення (надіслання, вручення) позивачу цього листа.

Окрім того, відсутні будь-які докази того, що відповідач 1 намагався зв'язатися з позивачем за допомогою телефону, через електронну пошту або шляхом надсилання повідомлення оператором "Нова пошта".

Витяг з протоколу №23 від 30 червня 2016 року свідчить, що відповідачами всупереч положення Порядку №1904/5 не проводилася перевірка роботи позивача як нотаріуса, жодні пояснення у позивача не відбиралися, що в сукупності з неповідомленням позивача про дату та час засідання ВККН, призвели до позбавлення позивача можливості надати відповідні пояснення, доводи, взяти участь у процесі.

З огляду на вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України порушено порядок розгляду подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, а саме не було повідомлено позивача про дату, час, та місце засідання комісії, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення без врахування пояснень та інформації, яку б міг надати позивач, що мають суттєве значення.

Стосовно посилання відповідача 1 та третьої особи на відомості з сайтів Міністерства юстиції Російської Федерації та Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, як на підставу для порушення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 необхідно зазначити наступне.

Як встановлено судом, основною підставою для прийняття оскаржуваного наказу та порушення Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області питання про внесення до ВККН подання стали відомості, які містяться на сайтах Міністерства юстиції Російської Федерації та Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, про те, що ОСОБА_1 є у переліку нотаріусів, що здійснюють нотаріальну діяльність в Російській Федерації.

На підтвердження вказаних обставин і правомірності оскаржуваних рішень відповідач 1 надав скрін-шоти з веб-сайтів Міністерства юстиції Російської Федерації та Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, окрім того, відповідач 1 посилався на статті Закону Російської Федерації "Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат" та Федерального конституційного закону Російської Федерації "Про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя".

Згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із поданих відповідачами скріншотів, на сайтах Міністерства юстиції РФ та Федеральної нотаріальної палати РФ є інформація про особу, у якої прізвище, ім'я та по-батькові аналогічні прізвищу, імені та по-батькові позивача, а також вказано статус цієї особи - діючий нотаріус у м. Ялта.

Однак, відповідачі не надали доказів, які б однозначно і достовірно підтверджували, що особа, зазначена на цих сайтах, є саме позивачем, оскільки відсутні інші дані, за допомогою яких можна ідентифікувати фізичну особу (дату і місце народження особи, фотографія особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо).

Крім того, на деяких роздруківках, які додані відповідачем 1 до матеріалів справи, міститься інформація про ОСОБА_2, проте, правовий зв'язок позивача із вказаною особою відповідачами не доведене.

Беручи до уваги, що позивач є громадянином України, місце проживання якої зареєстровано в Україні, і з огляду на те, що з поданих відповідачами доказів неможливо однозначно і достовірно встановити, що мова йде саме про позивача, а також на те, що встановлення органом державної влади наявності або відсутності певного факту не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що надані відповідачами докази не є належними і достатніми доказами у частині підтвердження відомостей, що саме позивач здійснював нотаріальну практику на території іншої держави та/або отримав громадянство іншої країни, а, відтак, і допущення позивачем зазначених у поданні порушень.

Відповідачі не надали суду інших доказів, які б підтверджували наявність вказаних ними підстав для внесення подання і прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України зроблено висновок про здійснення позивачем нотаріальної діяльності у Російській Федерації на підставі не належних доказів.

Щодо не виконання позивачем вимог наказу від 07 липня 2014 року №1087/5, що, на думку відповідачів, призвело до чисельних порушень Правил, суд вважає доводи відповідачів у цій частині необґрунтованим з огляду на наступне.

Пунктом 1 наказу від 07 липня 2014 року №1087/5 зобов'язано осіб, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополі, в тому числі позивача, припинити приватну нотаріальну діяльність по відповідному нотаріальному округу з 08 липня 2014 року; протягом одного місяця передати до Державного нотаріального архіву Херсонської області всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса; протягом трьох робочих днів надати до Державної служби фінансового моніторингу відповідне повідомлення про припинення приватної нотаріальної діяльності; протягом одного місяця передати до Головного управління юстиції у Херсонській області гербову печатку приватного нотаріуса для її знищення, а також реєстри для реєстрації нотаріальних дій для проставлення відмітки про закриття реєстрів.

Відповідно до статті 301 Закону України "Про нотаріат" припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-9 частини першої статті 30 цього Закону, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов'язані негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов'язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

Наказ про припинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений приватним нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду. Оскарження цього наказу приватним нотаріусом зупиняє реалізацію положень, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті.

Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше ніж на місяць.

У разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яке в разі необхідності залучає до цього поліцейських.

Порядок та умови здачі і знищення особистої печатки приватного нотаріуса встановлюються і забезпечуються спеціально уповноваженими органами з питань дозвільної системи.

Припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса означає припинення дії реєстраційного посвідчення.

Як стверджує позивач, та не спростовано відповідачами, з лютого 2014 року усі транспортні шляхи Автономної Республіки Крим контролювалися збройними силами Російської Федерації, будь-яка спроба вивезення архіву нотаріуса за межі Автономної Республіки Крим могла призвести до його втрати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус зобов'язаний зберегти цілісність нотаріального архіву.

Матеріали справи не містять доказів вчинення Міністерством юстиції України жодних дій на виконання вищезазначеного наказу та жодних дій покликаних сприяти нотаріусам, визначеним у наказі від 07 липня 2014 року №1087/5, в отриманні від них нотаріального архіву.

Окрім того, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази виконання третьою особою частини шостої статті 301 Закону України "Про нотаріат".

Докази повідомлення позивача про прийняття наказу від 07 липня 2014 року №1087/5 в порушення частини другої статті 301 Закону України "Про нотаріат" до суду не надано, як наслідок, у позивача не виникло обов'язку виконати дії передбачені частиною п'ятою статті 301 Закону України "Про нотаріат" у визначені в наказі №1087/5 від 07 липня 2014 року строки.

Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо невідповідності оскаржуваних рішень відповідачів вимогам законодавства і порушення у зв'язку з цим прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішення ВККН від 30 червня 2016 року №152 і наказу Міністерства юстиції України від 20 липня 2016 року №2093/5 підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 поновити дію свідоцтва про право на зайняття нотаріальної діяльністю, видане 09 червня 1999 року №3400, шляхом прийняття відповідного наказу, у зв'язку із їх передчасністю, оскільки позивач не позбавлений права звернутись до відповідача 1 із заявою про поновлення дії свідоцтва після набрання даним рішенням законної сили.

В частині дотримання позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як стверджує позивач, 06 червня 2017 року він отримав від відповідача 1 відповідь на своє звернення від 13 травня 2017 року, до якого додано копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 30 червня 2016 року №152 та завірені копії наказів Міністерства юстиції України від 20 липня 2016 року №2093/5 та від 07 липня 2014 року №1087/5, ознайомившись зі змістом яких, йому стало відомо про протиправність останніх та порушення його прав та інтересів їх прийняттям.

Відповідачами не спростовано факт отримання позивачем наказів Міністерства юстиції України від 20 липня 2016 року №2093/5 та від 07 липня 2014 року №1087/5 раніше 06 червня 2017 року.

Докази направлення позивачеві вищезазначених рішень відповідача 1 безпосередньо після їх прийняття відповідачами до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягають відшкодуванню здійснені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, пропорційно частині задоволених позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки в частині позовних вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії відмовлено, підстави для подання звіту про виконання судового рішення відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 30 червня 2016 року №152.

3. Визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1" від 20 липня 2016 року №2093/5.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України (01001, м. Київ, пров. Рильський, 10; ідентифікаційний код не відомий);

Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34; ідентифікаційний код 34929741).

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов