Рішення № 80103442, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/55

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 640/20210/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

адвоката Світличного Олександра Юрійовича

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошової Світлани

Василівни

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява адвоката Світличного Олександра Юрійовича (надалі - позивач, Світличний О.Ю.), адреса: 69096, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 141-13, до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошової Світлани Василівни (надалі - відповідач), адреса: 04112, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», яка полягає у ненаданні адвокату Світличному Олександру Юрійовичу відповіді на адвокатський запит від 20 червня 2018 року, з підстав, вказаних у листі №10/5057-Л від 26 червня 2018 року;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошову Світлану Василівну надати адвокату Світличному Олександру Юрійовичу відповідь на адвокатський запит від 20 червня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу не надано відповіді на адвокатський запит від 20.06.2018 року з підстав, вказаних у листі відповідача №10/5057-Л від 26.06.2018 року

У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача заперечуючи проти позову вказує, що у адвокатському запиті позивача не було дотримано вимог діючого законодавства, що унеможливлює розкриття банківської таємниці, а, враховуючи, що адвокатський запит стосувався інформації щодо клієнта Банку Залевської О.М., тобто, інформації з обмеженим доступом, у відповідача не було правових підстав для надання такої інформації.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

24 лютого 2017 року на офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/190-pat-platynum-bank/9737-rozpochato-protseduru-likvidatsii-publichnoho-aktsionernoho-tovarystva-platynum-bank-ta-delehovano-povnovazhennia-likvidatora-banku).

12 жовтня 2018 року на офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2743 від 08 жовтня 2018 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Грошовій Світлані Василівні з 12 жовтня 2018 року. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/190-pat-platynum-bank/40095-zmineno-upovnovazhenu-osobu-fondu-na-likvidatsiiu-pat-platynum-bank)

Вказані обставини визнаються судом загальновідомими на підставі частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягають доказуванню.

У відповідності до наданої суду копії ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №61160 від 20 червня 2018 року, Залевська Оксана Миколаївна, 13 червня 2018 року уклала з адвокатом Світличним Олександром Юрійовичем договір про надання правової допомоги б/н. У вказаному ордері також зазначено про відсутність обмежень правомочності адвоката. (Т. 1, арк. 13)

20 червня 2018 року, адвокатом Світличним Олександром Юрійовичем, направлено адвокатський запит Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнку Юрію Петровичу, в якому зазначено, що адвокат Світличний О.Ю. представляє інтереси Залевської Оксани Миколаївни на підставі ордеру.

23 червня 2016 року Залевська Оксана Миколаївна, як зазначено в адвокатському запиті, внесла вклад (депозит) у ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 32000,00 доларів США, процентна ставка 11,0% річних, що підтверджується ощадним (депозитним) іменним сертифікатом №003670 зі строком обігу з 23 червня 2016 року по 25 грудня 2016 року.

23 червня 2016 року Залевська О.В. внесла вклад (депозит) у ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 100000,00 доларів США, процентна ставка 11,0% річних, що підтверджується ощадним (депозитним) іменним сертифікатом №003671 зі строком обігу з 23 червня 2016 року по 25 грудня 2016 року.

У зв'язку з чим та посилаючись на положення статей 20, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат Світличний Олександр Юрійович просив Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича надати інформацію.

При цьому, у вказаному адвокатському запиті також міститься застереження щодо того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Залевська Оксана Миколаївна надає письмовий дозвіл на розкриття інформації щодо неї (яка запитується у цьому адвокатському запиті), яка містить банківську таємницю. Зі змісту цього запиту вбачається, що вказане застереження підписано Залевською О.М. (Т.1, арк. 10-11)

До адвокатського запиту, як вбачається з його змісту та доданих до матеріалів справи доказів, адвокатом Світличним Олександром Юрійовичем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру. (Т. 1, арк. 10-11)

26 червня 2018 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнком Ю.П. надано відповідь на адвокатський запит за вих. №10/5057-Л, у якій Уповноважена особа Фонду, посилаючись на положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені Постановою Національного банку України від 14 липня 2006 року №267, повідомила адвоката Світличного Олександра Юрійовича про те, що оскільки адвокатський запит не є підставою для розкриття банківської таємниці, а запит в частині надання інформації щодо Залевської О.М. стосується банківської таємниці, яка є інформацією з обмеженим доступом, у публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» немає законних підстав для надання інформації щодо Залевської О.М.

Також, у відповіді на адвокатський запит, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнко Ю.П. повідомив адвоката Світличного О.Ю. про те, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року №95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року №743 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації банку з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1730 від 24 квітня 2017 року затверджено реєстр (перелік) акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Платинум Банк». Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, у відповіді на адвокатський запит зазначено, що на станом на момент надання цієї відповіді здійснюється задоволення вимог кредиторів 3-ї черги.

Також, Уповноваженою особою Фонду у відповіді на запит повідомлено про процедуру реалізації майна (активів) банку у відповідності до частини 6 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначено про обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розміщення на своєму офіційному веб - сайті та на веб - сайті неплатоспроможного банку та банку, що знаходиться в стадії ліквідації інформації, зазначеної в статті 18 цього ж Закону.

При цьому, Уповноваженою особою Фонду роз'яснено, що інформація, яка не віднесена до інформації з обмеженим доступом щодо неплатоспроможних банків розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. (Т.1, арк. 15-17)

Не погоджуючись з такою відповіддю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність щодо ненадання повної та обґрунтованої відповіді на адвокатський запит, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач зазначає, що він є адвокатом з 30 січня 2009 року на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №727, виданого Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області та здійснює діяльність, передбачену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

20 червня 2018 року позивач, як адвокат, що здійснює захист прав та інтересів Залевської Оксани Миколаївни, на підставі ордеру серія ЗП №61160 від 20 червня 2018 року, звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнко Ю.П. із адвокатським запитом, в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До запиту позивачем було долучено засвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру.

При цьому, як зазначив позивач, у адвокатському запиті було зазначено, що він діє в інтересах клієнта - Залевської Оксани Миколаївни, яка є кредитором публічного акціонерного товариства «Платинум Банк».

У адвокатському запиті позивач просив надати інформацію з наступних питань:

« 1) надати інформацію, на якій стадії перебуває ліквідація Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» станом на 20 червня 2018 року;

2) надати інформацію про заходи, які були здійснені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», спрямовані на задоволення вимог громадянки Залевської О.М. - кредитора банку станом на 20 червня 2018 року;

3) надати інформацію про заходи, які на теперішній час здійснюються Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», для задоволення вимог громадянки Залевської О.М. - кредитора банку;

4) надати інформацію, задоволення вимог кредиторів якої саме черги здійснюється станом на 20 червня 2018 року;

5) надати інформацію про загальну акцептовану суму вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» четвертої черги;

6) надати інформацію чи розпочато задоволення вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» четвертої черги в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

7) надати інформацію про ліквідаційну масу публічного акціонерного товариства «Платинум банк» (з наданням завіреного належним чином акту, затвердженого дирекцією Фонду), а саме: повний перелік нерухомого та рухомого майна, коштів, майнових прав та інших активів банку, що були включені до ліквідаційної маси;

8) надати інформацію про розмір коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та їх подальше спрямування відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на 20 червня 2018 року;

9) надати інформацію про заплановані продажі майна (активів) публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», що входить до ліквідаційної маси.»

17 липня 2018 року позивачем отримано лист від 26 червня 2018 року за вих. №10/5057-Л, в якому, за позицією позивача, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» повідомила, що вся доступна інформація та копії документів розміщені на офіційному сайті Фонду, а також посилання лише на певні закони, але конкретної відповіді, як вказав позивач у своїй позовній заяві, стосовно кожного пункту відображеного у запиті, не надано.

Тобто, як вважає позивач, відповідач надав відповідь тільки на одне питання щодо здійснення задоволення вимог кредиторів 3-ї черги станом на дату складання відповіді.

На думку позивача, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні повної та обґрунтованої відповіді на його адвокатський запит, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

При цьому, позивач також зазначив, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 жовтня 2018 року №2743 змінено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та повноваження ліквідатора банку делеговано Грошовій Світлані Василівні з 12 жовтня 2018 року, яка є належним відповідачем на даний момент.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у письмовому відзиві на позов представник відповідача зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 січня 2017 року №14-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Платинум Банк« до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року №85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Платинум Банк», та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10 лютого 2017 року включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року №95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року №743 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідацію банку з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, якому делеговано всі повноваження ліквідатора банку.

08 жовтня 2018 року на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2743 змінено Уповноважену особу Фонду та з 12 жовтня 2018 року призначено Уповноваженою особою Фонду - Грошову Світлану Василівну.

Стосовно позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що в межах спірних правовідносин, на його думку, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №910/8132/17.

Також, представник відповідача вказав, що при обґрунтуванні позовних вимог позивач не спростовує позицію відповідача щодо підстав віднесення запитуваної у адвокатському запиті інформації до банківської таємниці, не заперечує проти доводів та посилань на нормативно - правові акти щодо неможливості розкриття такої інформації у зв'язку з неналежним оформленням запиту про отримання інформації стосовно Залевської О.М.

Більш того, представник відповідача послався на те, що у відповіді на запит позивача, відповідач зазначив, що надання інформації стосовно Залевської О.М. є банківською таємницею та розкриття такої інформації повинно здійснюватись у відповідності до норм чинного законодавства, а враховуючи те, що у адвокатському запиті не дотримано вимог чинного законодавства України, зокрема, в частині надання дозволу клієнта банку письмового дозволу на надання інформації, у відповідача були відсутні правові підстави для розкриття банківської інформації.

При цьому, представник відповідача також зазначив, що у відповіді на адвокатський запит відповідачем зазначено, що інформація, яка не віднесена до інформації з обмеженим доступом щодо неплатоспроможних банків розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи, що відповідач при наданні відповіді на адвокатський запит діяв у межах та в спосіб, визначений діючим законодавством України, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, ненадання відповіді на адвокатський запит позивача у повному обсязі не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та є протиправним.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI), Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI в редакції, що діяла станом на момент спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 2 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до статті 19 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів заборонено.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Під конфіденційною інформацією у відповідності до положень частини 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» слід розуміти інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

В той же час, частиною 1 статті 60 Закону України «Про банки та банківську таємницю» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України «Про банки та банківську таємницю» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Статтею 61 Закону України «Про банки та банківську таємницю» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ визначені зобов'язання щодо збереження банківської таємниці.

Пунктом 1 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки та банківську таємницю» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.

Пунктом 3.1. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Національного банку України від 14 липня 2006 року №267 передбачено, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку підписується цією особою. Її підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб)

Частинами 1 та 2 статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Наведене в сукупності свідчить про те, що адвокат, у даному випадку позивач, мав право на звернення до відповідача з адвокатським запитом щодо отримання інформації стосовно Залевської О.М., яка є клієнтом Банку та яка надала письмовий дозвіл на розкриття інформації стосовного неї, яка запитується у цьому адвокатському запиті та містить банківську таємницю.

При цьому, чинним законодавством не визначено моменту, коли саме керівник банку або уповноважена ним особа повинні засвідчити підпис клієнта на такому письмовому дозволі щодо розкриття інформації про клієнта банку, в той час, як чинним законодавством передбачено право адвоката діяти від імені та в інтересах свого довірителя в межах повноважень, визначених договором про надання правових послуг. В даному випадку, у ордері адвоката Світличного О.Ю., який було долучено до адвокатського запиту, містилося застереження щодо відсутності обмежень в частині його повноважень при наданні правової допомоги Залевській О.Ю.

Аналіз зазначених норм законодавства дає суду підстави дійти висновку, що надана відповідачем листом від 26 червня 2016 року №10/5057-Л відповідь на адвокатський запит є фактичною відмовою у наданні запитуваної інформації, оскільки зі змісту даного листа вбачається, що відповідачем надано вмотивовану відповідь лише на третє питання, викладене у адвокатському запиті; а в частині іншої запитуваної позивачем інформації повідомлено про її розміщення на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також про неможливість її надати у зв'язку з банківською таємницею.

Наявність заборони щодо розкриття банківської таємниці стосовно Залевської Оксани Миколаївни спростовується наявними в матеріалах справи доказами та згодою цієї особи на її розкриття.

Отже, з урахуванням ненадання відповідачем запитуваної інформації (у повному обсязі) з підстав наявності заборон щодо розкриття банківської таємниці та розміщення інформації на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк», яка полягає у ненаданні адвокату Світличному Олександру Юрійовичу відповіді на адвокатський запит від 20 червня 2016 року, з підстав, вказаних у листі від 26 червня 2016 року №10/5057-Л.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що спір, який виник між сторонами не є публічно - правовим, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання протиправною дій або бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте, лише у випадку, якщо Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює у даних правовідносинах публічно - владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини 2 статті 4 цього Закону).

Наведене в сукупності свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

У розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).

Згідно частин 1, 3 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, дає підстави для висновку про те, що Фонд або його уповноважена особа, якій делеговані певні повноваження, як юридична особа публічного права, можуть бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд або Уповноважена особа Фонду не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувала саме функції суб'єкта владних повноважень, зокрема, як розпорядник інформації, яка була запитана позивачем, а не як суб'єкт господарювання, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача в частині порушення правил юрисдикції.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Позивач звернувся в порядок та спосіб, у межах наданих йому повноважень відповідно до ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №61160 від 20 червня 2018 року з адвокатським запитом до відповідача, але фактично не отримав повної відповіді на нього. Суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така бездіяльність щодо ненадання відповіді на адвокатський запит у повному обсязі порушує права та інтереси позивача. За цих обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит у повному обсязі, за наявності законних підстав для надання такої інформації.

Враховуючи протиправність ненадання інформації, запитуваної позивачем,що, по суті означає допущення відповідачем бездіяльності у складенні відповідної відповіді, та з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошову Світлану Василівну щодо ненадання відповіді адвокату Світличному Олександру Юрійовичу на адвокатський запит від 20 червня 2018 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Як наслідок, з метою належного способу захисту прав та охоронюваних закон інтересів позивача, керуючись приписами ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути адвокатський запит Світличного Олександра Юрійовича від 20 червня 2016 року, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

При цьому, позовна вимога про зобов'язання відповідача надати адвокату Світличному Олександру Юрійовичу відповідь на адвокатський запит від 20 червня 2016 року наразі є передчасною, з огляду на зобов'язання відповідача повторно розглянути вказаний запит.

При цьому, суд ще раз звертає увагу, що до вказаного адвокатського запиту позивачем додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордера, а у самому запиті зазначено, що позивач діє в інтересах його клієнта - Залевської Оксани Миколаївни. У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ані під час надання відповіді на адвокатський запит позивача, ані під час розгляду справи, не заперечувалась факту наявності правовідносин між ним та Залевською О.М. (зокрема в частині реалізації вказаним громадянином прав кредитора ПАТ «Платинум Банк»). Відтак, твердження відповідача про відсутність порушених прав позивача у межах спірних правовідносин не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 352,40 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов адвоката Світличного Олександра Юрійовича до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошової Світлани Василівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», яка полягає у ненаданні адвокату Світличному Олександру Юрійовичу відповіді на адвокатський запит від 20 червня 2018 року, з підстав, вказаних у листі №10/5057-Л від 26 червня 2018 року.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошову Світлану Василівну повторно розглянути адвокатський запит адвоката Світличного Олександра Юрійовича, який діє в інтересах Залевської Оксани Миколаївни, на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №61160 від 20 червня 2018 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог.

5. Стягнути на користь адвоката Світличного Олександра Юрійовича (69096, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, будинок 141-13, РНОКПП 2959016619) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Грошової Світлани Василівни (04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, код ЄДРПОУ 33308489).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова