Ухвала суду № 80103000, 26.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1056/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Остафійчук О.В.,

представника позивача: не з'явився.

представника відповідача: Бурлак Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року замінено відповідача - Заставнівське відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернівецькій області на Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області.

26.02.2019 року в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 58001 0775163 1 та отримання 21.02.2019 року.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до переконання, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи статті 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити з огляду на наступне.

16.07.2018 року представник позивача звернувся до Заставнівського відділення поліції Кіцманського ВП ГУ НП України в Чернівецькій області з урахуванням вимог ст. ст. 20.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із адвокатським запитом, в якому просив надати йому належним чином завірені документи, які свідчать про вручення в кримінальному провадженні, відомості якого внесено до ЄРДР за № 42013270240000007 від 15.04.2013 року, письмового повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 22.08.2013 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме документи, які передбачені ст. ст. 111, 112, 278 КПК України, тобто звернувся з запитом у кримінальному провадженні. (а. с. 14).

18.07.2018 року Заставнівське відділення поліції Кіцманського ВП ГУ НП України в Чернівецькій області листом від 18.07.2018 року № 6225/123/47/04-2018 надало відповідь на адвокатський запит представника позивача та зазначили, що враховуючи надану представником позивача копію ордеру № 026276 на надання правової допомоги ОСОБА_2 від 17.03.2016 року, він як захисник має право згідно ст. ст. 45, 221 КПК України звернутися із відповідним клопотанням до слідчого у даному кримінальному провадженні про можливість ознайомлення із матеріалами провадження, а зокрема під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження згідно ч. 2 ст. 221 КПК України має право роботи необхідні виписки та копії. (а. с. 12).

З цього приводу суд зазначає, що частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області щодо неповного надання інформації на адвокатський запит від 16.07.2018 року, тобто з приводу ненадання копій документів - копії процесуальних документів матеріалів кримінального провадження, які підтверджують факт отримання позивачем повідомлення про підозру від 22.08.2013 року у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 року.

Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Частиною 1 статті 20 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 42 КПК України визначено процесуальні права та обов'язки підозрюваного. Зокрема, до таких прав відноситься: повідомлення особі про підозру, право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, отримати їх роз'яснення, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, вимагати відкриття матеріалів, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді.

Відповідно ч. 1 ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Згідно ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Відповідно ст. 221 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Згідно з ст. 276 КПК України Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав..

Відповідно ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, суд звертає увагу, що питання з приводу повідомлення особі про підозру, а також право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, вимагати відкриття матеріалів, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді врегульовано КПК України та повинно відбуватись у відповідності до КПК України у відповідному кримінальному провадженні.

Приписами ч. 1 ст. 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України), захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Крім того, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп, з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

Тобто, оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача пов'язана з виконанням обов'язків в рамках кримінального провадження, а тому питання, що є предметом позову регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржувана бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області пов'язана із діями, визначеними КПК України, які є процесуальними, а не управлінськими, то суд приходить до висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Він не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб'єктом владних повноважень, а підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв'язку із зазначеним вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повний текст ухвали складено 26.02.2019 року.

Суддя П.Д. Дембіцький