Рішення № 80102968, 13.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1210/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Сулима М.П.

сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідач - не з'явився

представника другого відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до головного державного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Леоніда Івановича, другий відповідач ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії головного державного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Леоніда Івановича щодо винесення припису від 30.10.2018 року №ЧВ-1123/18/424/АВ/П;

- визнати протиправним та скасувати припис від 30.10.2018 року №ЧВ-1123/18/424/АВ/П.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначала, що головним державним інспектором Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцьким Л.І. у період з 29.10.2018 р. по 30.10.2018 р. проведено інспекційне відвідування за адресою: вулиця Авіаційна, 4-А у місті Чернівці, за наслідками якого складено акт від 30.10.2018 р. №ЧВ-1123/18/424/АВ та винесено припис від 30.10.2018 р. №ЧВ-1123/18/424/АВ/П. Вважає припис від 30.10.2018 р. №ЧВ-1123/18/424/АВ/П протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки жодних порушень трудового законодавства нею не вчинено. Крім того, зазначила, що підстав для проведення позапланового заходу (інспекційного відвідування) не було, а зазначені у акті підстави проведення є сумнівними, оскільки лист Чернівецького відділу поліції від 18.10.2018 р. не було надано позивачу для ознайомлення, навіть на адвокатський запит.

Крім того, позивач вказала, що під час перевірки було грубо порушено процедуру, передбачену п. 21 постанови Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 р. "Про деякі питання реалізації ст. 296 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки акт та припис складено 30.10.2018 р., що свідчить про те, що відповідач не вважав за необхідне пересвідчитися у наявності чи відсутності у діях позивача правопорушення трудового законодавства, незважаючи на те, що особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тимчасово проживають на цій території, оскільки іншого місця проживання не мають, більше того останні не можуть виконувати функції охоронників за віком.

Позивач також зазначила, що висновки головного державного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Л.І., вказані в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки сам факт вчинення порушення є недоведеним. Так, позивачем не було прийнято на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не було надано доручення щодо виконання певних видів робіт (в тому числі й охорони приміщень за адресою: місто Чернівці, вулиця Авіаційна, 4-А), тим більше не було проведено оплату за виконану роботу, а відповідно жодних трудових відносин між позивачем та вищевказаними особами не має.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про заміну відповідача з головного державного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Леоніда Івановича на ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області задоволено частково. Залучено в якості другого відповідача ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області.

ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області (далі - другий відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого просило відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з огляду на наступні обставини справи. Так, перевірка діяльності позивача відбулася на підставі наказу ОСОБА_4 Держпраці у Чернівецькій області №557 від 26.10.2018 р., відповідно до змісту якого підставою для інспекційного відвідування стало рішення за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_7 від 04.09.2018 р. В ході інспекційного відвідування діяльності позивача встановлено порушення п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. У встановлений законом термін позивача було ознайомлено із актом інспекційного відвідування і підписано нею.

Крім того, ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області зазначило, що у разі якщо суб`єкт господарювання не погоджується із викладеною в акті перевірки інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Перед підписанням акту позивачу були роз`яснені її права, в тому числі на оскарження дій інспектора праці.

Незважаючи на роз`яснення, акт інспекційного відвідування підписано позивачем без жодних зауважень. Враховуючи відсутність зауважень, складено припис на усунення виявленого порушення, який аналогічно був підписаний позивачем без зауважень.

Позивач скористався передбаченим ст. 163 КАС України правом на подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.02.2019 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Головного управління Держпраці в Чернівецькій області у судовому засіданні, яке відбулося 13.02.2019 р. заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Головний державний інспектор Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцький Леонід Іванович (далі - відповідач) належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини не прибуття суд не повідомив, відзив на адміністративний позов не подав.

Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 205 КАС України та неявку в судове засідання, належно повідомленого відповідача, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) (а.с. 11-12).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступний вид діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (код КВЕД 68.20) (а.с. 13).

На підставі наказу №557 від 26.10.2018 р. та направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-304 від 26.10.2018 р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області ОСОБА_8 у період з 29.10.2018 р. по 30.10.2018 р. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за результатами, якого складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-1123/18/424/АВ від 30.10.2018 р. (а.с. 14-18, 50-54).

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 26.10.2018 р. №04-304 отримано позивачем 30.10.2018 р., що підтверджується особистим підписом позивача в направленні (а.с. 42).

30.10.2018 р. головним державним інспектором Управлінням Держапраці в Чернівецькій області Ревуцьким Л.І. видано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-1123/18/424/АВ/П (а.с. 55).

Вважаючи дії щодо винесення припису та припис про усунення виявлених порушень протиправни, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Судом також встановлено, що на підставі висновків акту інспектування, постановою від 22.11.2018 р. № ЧВ-1123/18/424/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/350 відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 223380,00 грн (а.с. 91-92).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ст. 2 Закону №877-V).

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Пунктом 1 Положення №96 визначено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області є територіальним органом Держпраці і утворене постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 р. "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Наказом Державної служби України з питань праці №84 від 03.08.2018 р. затверджено Положення про ОСОБА_4 Держпраці у Чернівецькій області (далі - Пололоження №84) (а.с. 105 - 124).

Пунктом 1 Пололоження №84 передбачено, що ОСОБА_4 Держпраці у Чернівецькій області (далі ОСОБА_4 Держпрці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Пололоження №84 основним завданням Упраління Держпраці є в т.ч. реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Підпунктом 5 п. 4 ОСОБА_4 Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодаівства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п.п. 5,9 п. 6 Положення №84 ОСОБА_4 Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: проводити безперешкодно відповідно до вимог закону попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та складів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень ОСОБА_4 Держпраці; безперешкодно без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю; проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Пунктом 19, 20 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

Якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (п. 21 Порядку №295).

Підпунктами 23-24 Порядку №295 передбачено, що припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об’єкта відвідування.

Пунктом 26 Порядку №295 передбачено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Отже, до повноважень посадових осіб ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області належить право складати за наслідками проведеного ними інспекційного відвідування наступні документи: акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині дотримання вимог ч. 5 ст. 2, ст. 1, ст. 3 ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ст. 9, ч. 13 та 14, ст. 4, ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1-4, 6 ст. 7, 10, 19, 20, 21 ч. 3 ст. 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, наказу Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. №1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів, Положення про ОСОБА_4 Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 р., ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області видано наказ №557 від 26.10.2018 р. "Про проведення інспекційного відвідування".

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало заява громадянина ОСОБА_7 від 04.09.2018 р. та рішення керівника відповідача від 24.10.2018 р. за результатами аналізу заяви ОСОБА_7 (а.с. 96-97, 98).

Вищевказаним наказом уповноважено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, місце реєстрації - вулиця Стасюка, 17/16, місто Чернівці, місце здійснення господарської діяльності - вулиця Авіаційна 4-а, міста Чернівці тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 29.10.2018 р. по 30.10.2018 р. (а.с. 41).

На підставі наказу №557 від 26.10.2018 р. та направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-304 від 26.10.2018 р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області ОСОБА_8 у період з 29.10.2018 р. по 30.10.2018 р. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за результатами, якого складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-1123/18/424/АВ від 30.10.2018 р.

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 26.10.2018 р. №04-304 позивачем 30.10.2018 р., що підтверджується особистим підписом позивача в направленні (а.с. 42).

Примірник акту отримано позивачем 30.10.2018 р., що підтверджується її підписом в акті. Дослідженням акту інспекційного відвідування встановлено, що акт підписано позивачем без зауважень та без застережень (а.с. 50-54).

30.10.2018 р. головним державним інспектором Управлінням Держпраці в Чернівецькій області Ревуцьким Л.І. видано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-1123/18/424/АВ/П (а.с. 55).

Вказаний припис для виконання отриманий позивачем 30.10.2018 р., що підтверджується її особистим підписом на приписі (а.с. 37).

Згідно п. 3.8 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області, затвердженої начальником ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області 31.07.2017 р., з якою ознайомлений ОСОБА_8 31.07.2017 р., головний держаний інспектор має право видавати роботодавцям приписи щодо усунення виявлених порушень про працю, які підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у визначений час.

Враховуючи те, що за результатами інспекційного відвідування посадові особи ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області в межах своїх повноважень у разі виявлення порушення законодавства про працю мають право складати припис про усунення порушень, суд приходить до висновку, що головний інспектор Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцький Л.І., складаючи припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-1123/18/424/АВ/П від 30.10.2018 р. діяв на підставі, в межах та у спосіб встановлений законом.

З огляду на вищезазначені обставини справи, та положення норм матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправними дій головного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Л.І. щодо винесення припису від 30.10.2018 р. №ЧВ-123/18/424/АВ/П від 30.10.2018 р. не підлягають до задоволення.

З наведених підстав не підлягає до задоволенню також позовна вимога про визнання протиправним та скасування припису ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області від 30.10.2018 р. №ЧВ-1123/18/424/АВ/П.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного припису позивача зобов`язано усунути в строк до 30.11.2018 р. наступні порушення п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" - працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи представник позивача не обґрунтував та не надав жодного доказу на підтвердження того, що на час розгляду справи в суді оскаржуваний припис порушує права, свободи та інтереси позивача, дія якого закінчилася ще 30.11.2018 р.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач не оскаржує наказ ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області №557 від 26.10.2018 р. "Про проведення інспекційного відвідування" та постанову від 22.11.2018 р. № ЧВ-1123/18/424/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/350 про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн.

Відтак, на переконання суду, доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування, протиправності проведення інспекційного відвідування, а також недопущення ним порушень трудового законодавства тощо є необґрунтованими та безпідставними, оскільки виходять за межі позовних вимог у даній справі.

Суд не бере до уваги інші посилання позивача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими під час судового розгляду справи обставинами.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час судового розгляду справи відповідач та другий відповідач, як суб'єкти владних повноважень, довели належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення (припису), а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем та другим відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 19, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 19, 72 - 77, 90, 139, 241, 246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до головного державного інспектора Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Леоніда Івановича, другий відповідач ОСОБА_4 Держпраці в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено протягом шести робочих днів 25.02.2019 р., з урахуванням перебування судді у відрядженні.

Суддя В.К. Левицький